Напевне, вже час розказати про Калгарі. Сьогодні - це еміграційні «ворота» Канади, в яких багато людей так і залишаються.
В 1987 році населення Калгарі складало ледве 300 тисяч, сьогодні - 1,1 мільойни (офіційно). Ще десь із 100 тисяч можна додати
нелегалів. Незважаючи на такі бурні темпи росту, Калгарі селом так і залишився. Просто дуже велике село J
Калгарі стали воротами в Північу Америку і для мене. Хоча я ніколи там не жив, але на протязі шести років був там настільки часто,
що міг би легко працювати екскурсоводом. Особливо, якщо врахувати, шо дивитися в Калгарі майже немає на що.
Скажу відверто - якщо у вас там немає друзів - робити там нічого.
Типова північно-американська даун-таунна забудова
Садддледом арена на якій грає місцева гордість позор Калгарі Флеймз Шеймз
Щорічно в Калгарі проходить Стампід - це така собі реднеківська забава з елементами родео та
декалітрами коров,ячої сечі хрєнового пива.
Якщо ви не потомствєнний ковбой, робити там нічого
На відміну від
мириканців, канадці залишили якусь атрибутику в свому Олімпійському Парку
І навіть прапорці
За півгодини ви розумієте, що побачили все
Тому ідемо в зоопарк
Як на землі, де півроку панує зима, зоопарк на диво доволі багатий на фауну.
За деякими екземплярами далеко їхати не треба
А за деякими - дуже навіть і треба
Із розмов в зоопарку:
На ранок наступного дня:
Червона панда - рідкісна істота, яка перебуває на межі вимирання
Моя улюблена хрюшка
У бегемота, виявляється, на хвості кактус росте :-)
Ще й пика вся в пупирюшках :-)
Древесний кенгуру (насправді живе на деревах. правда. скаче тільки по землі)