44 кадри: Острів Санта-Роса. Частина друга. На місці.
(Перша частина: Дорога: подорож через п,ять штатів знаходиться тут)
Для того, щоби потрапити на Санта-Росу, треба подолати два мости та один острів в Мексиканській Затоці. Сама Санта-Роса це вузенька (50-800 метрів завшишршки) коса, довжиною миль в 25.
Заїзжав я туди вночі, а коли виїзжав, то було не до фотографувань, тому сфотографував поштівку. До речі, у мене залишилося пару екземплярів тих поштівок - якщо хтось колекціонує - пишіть в повідомлення або на мило (на профайльній сторінці) - вишлю бєзвозмєздно.
Фотографія справа внизу на поштівці дуже добре дає відчуття цієї коси.
Вхід на головний пляж острова
А ось і сам пляж. Квітень місяць - рай для любителів відпочити по-тихому. Весінні канікули вже закінчились, літні ще не розпочалися, людей
немає, ціни низькі, спека ще не встановилася. Температура повітря в середині квітня - 22-28 тепла, температура води - 21-24. Рай.
І білий пісочок.
Острів надзвичайно цікавий, так як поєднує в собі маленьку пустелю з усіма її уособленнями з одного боку, та болота - з іншого боку.
Флоридській розмарин. Надзвичайно духмяний кущ, що росте в пісчаному грунті. На відміну від європейського розмарину в кухні не
використовується.
Пісчані сосни із довгими голками
Невідомго генезу голі (мертві?) дерева. На них скопи, яких тут неміряно люблять висти свої гнізда.
Ті ж дерева, але вже в перехідній зоні до болота.
Це взагалі якийсь анчар
Є навіть місце для кактусів
Дуже скоро все змінюється на зелені зарослі, і навіть голі дерева оповиті якимись в,юнами паразитами.
Так починається болото.
В переважній більшості - вода густого чорного кольору, як в лісових озерах.
Алігаторів тут нема.
Проте, тваринний світ доволі багатий як на пісчану косу практично посеред моря. Ось скопа вполювала рибу в затоці.
А ось і ще один побратим. Також із рибою.
Трохи ігор із зумом.
Ще тут є краснокрила чорна птиця (redwing blackbird). Іменем її назвали стежку тут. На болотах бачив одну. В межах міста - пару сотень. Пташина
міграція із сільскої місцевості до міста.
Є броненосці.
Ці товариші глухі як старі дідугани, тому до них досить легко підібратися із підвітреної сторони.
Панорама болота. Звиняйте за якість - перший раз в жизні, та ще й на тіліхвон.
Ще на острові є форт - найбільший на Флоріді та четвертий за розмірами в гамериці. Був збудований для захисту порта Пенсакола.
Форт так ніколи так і не був використаний за призначенням. Це, однак, не завадило солдатам-алкоголікам підірвати у результаті
власної халатності склад із порохом. Результат "на ліцо".
Екскурсія по форту - безкоштовна. Щоправда у мене розболілася голова від істерички-гіда і я не витримав всю екскурсію. Замісць цього
видряпався на гору - краєвид на затоку.
Через велику кількість солі та різних мінералів в морській воді, місцевій вологості та вітра, на деяких стінах почали утворюватися
ознаки печер ( детально про печери тут )
Тут взагалі вже сталактити пішли.
Вертаємося до міста і йдемо на пляж. Якісь УФОлогічні медузи
Медуза не жалить
Мініатюрні clams
Навіть ловиться якась риба на дилетантські снасті
Шо за риба - я не знаю, але кросіва. на смак не пробував - все повипускав назад в море.
Хто не любить рибалку можна просто походити по берегу на самоті.
Можна спожити чудових морепродуктів в місцевих кабачках
А можна сходити до місцевого зоопарку. Подивитись на шикарних мадагаскарських лемурів (поки що найкраща із бачених мною в Північній
Америці колекцій)
Свиня волохата :-)
Павлін-альбінос!
Павлін не-альбінос пробуває співати. Ужас......
У марабу, виявляється, коліна згинаються у протилежну сторону!
Ше зоопарк славиться іпанутим на весь гребінець півнем, який живе на дереві.
Що він там робить - загадка.
Якщо комусь скучно, ось можна поглузувати з таких ідіотичних знаків "на парковці не паркуватись" :--)
Ага, ледь не забув показати побачену в останній день на болотах рідкісну червону черепаху.
Коротше кажучі - нам сподобалось :-)