На минулому тижні з,їздили на Санта Росу - острівець в Мексиканській затоці. Подорож лежала через 5 штатів - Арканзас, Луізіана, Місісіпі, Алабама та Флоріду.
В Арканзасі треба відзначити два моменти. Перший - це багата географічна «спадщина» штату. Долаючи милі однієї із найбільш реднеківських територій омерики, ви проїзджаєте через Париж, Прагу, Лондон, Штутгарт. Окремо слід виділити нас.пункт під назвою Москоу - якийсь засраний хутір із кількістю різноманітних церков більшою за кількість хат у нас.пункті.
Другий момент - це жагуча любов арканзасців палити все, шо теоретично може горіти - від опавшого листя, до автомобільної гуми. В зв,язку з цим, переважну більшість нас.пунктів треба долати на внутрішній «циркуляторній» вентиляції.
Далі йде Луізіана, напевне - найбідніший штат (особливо, якщо відмінусувати Новий Орлеан). Реальний образ нензи і розпачу.
Північна Луізіана славиться своїми пенетенціарними закладами - самими пенетенціарними в гамериці петенцеіарними закладами. Сюда, зазвичай, звозять «отьявлєнних нєгодяєв». Тут на них очікує надзвичайно цікаве, насичене пригодами життя - найвищий по гамериці процент тюремних вбивств та інших, меньш тяжких злочинів, найжорсткіші наглядачі, та найжорстокіші собаки. Але найбільш інтригуючим моментом в перебуванні тут є робота на бавовняних плантаціях. Вологість повітря - понад 90%, температура між 30 і 40 за Цельсієм, жодного натяку на тінь, та 10 годин робочого дня попереду. І так щодня. Як вони там ще сили мають вбивати одне-одного я не тямлю.
Дуже грамотно поступають в Алабамі із ув,язненними. Їх чіпують і виганяють прибирати узбіччя хайвеїв. При чому ставлять знак попри трасу: «попереду злочинці прибирають дорогу». Знаку про обов,язкове зниження швидкості, який зазвичай ставиться у випадках появи робочих на дорозі - не передбачено. Алабама має 66 миль хайвею вздовж Мексиканської затоки - є, що прибирати. Мали б зеки іще більше роботи, але пару сотен миль, які теоретично мали б належати Алабамі, люб,язно спиздила Флорида (див ГуглМеп). Взагалі, тут треба уникати подорожі через брудні та заповнені транспортом індустріальні центри Бірмінгем та Монтгомері, а краще прокотитися по півдню, через Мобіл. Останній лежить прямо на затоці, має гарний музей військово-морського флоту, експонати якого видно прямо з хайвею 10 (і який я вже -надцятий раз проскакую без зупинки). Дорога перетинає Затоку, тому частково ви їдете в тунелі під водою, причому - з таким різким спуском вниз, що парні чоловічі статеві органи (в простонародді - яйця) тікають в черевну порожнину; а потім маєте нагоду (переважно - ті, хто не за кермом) помилуватися на змішання прісної та солоної води, долаючи міст в кілометрів 10-12.
Між Алабамою та Арканзасом, треба ще подолати Місісіпі - ще один штат з багатою історією та бідним сьогоденням. Робити там нічого. Задля розваги та перепочинку зупинилися в зоопарку столиці штату - Джексон. Перше, що вразило - це жахливої якості дороги (як для гамерики) на Кепітол Стріт (!), де і знаходиться вищеозначеий заклад. Друге - це абсолютна відсутність людей в зоопарку. За півтори години ми зустріли одну маму з дитиною у візочку та чоловік 15 працівників. Зоопарк відверто бідує і півтори години - це занадто багато часу, щоби там проводити, але місцевий тигр приймав ванну, і я не міг це залишити просто так.
Ну, і нарешті - Флоріда. Пенсакола знаходиться усього лиш 6 миль від кордону з Алабамаю, але наша точка зупинки лежела далі на південь від Пенсаколи - через два мости по Затоці, на острові Санта Роса. Про це - в другій частині.