Балт і Море
..іду я на посадку рейсу 1526 на Балтімор, знаходжу своє місце біля вікна, сідаю. поруч, на місце у проході, сідає Моніка Белуччі якийсь ненапряжний шльоцик. через хвилину з,являється інший шльоцик, з пред,явою до мене "ізініть, но ви на мому місці сидите". "как можна, сєй тікет випісан на мене - плацкарта нумер 30" - "імєнно, сер, а ви сидите на нумер 31" - "я сі тєжко вибачєю, - кажу, - проїхав, ізвольте заняти своє законне місце". - "та не напряг, - каже шльоцик, - ви сидіть де сидите, а я на ваше місце сяду" - "нє вапрос,- кажу, -ізвольте сісти на мій пляц".
..проходить мінути дві.. у верениці пасажирів чітко окреслюється габаратний силует афроамериканки кілограм так поза 200.. у мене починає закрадатися хижа думка стосовно її плацкарти.. благородний дон попереду ще нічо не підозрює на момент коли у мене вже немає жодніх сумнівів - вона його майбутня сусідка і одночасно - майбутній жах на ближчі півтори години :-).. такі да, 200+ кг сала, лагідно посміхаючися, розтікаються по сусідньому з благородним доном кріслі, а заодно - охоплюють і відчутну площу території благородного дона.. дуже скоро ще виявляється, шо мириканський варіант мадам Гріцацуєвої ще й страждає на розмовну діарею - рот у неї не закривається і постоянно шукає спілкування. а понєжєлі благородний дон - її єдиний сусід - він і слугує для неї об,єктом спілкування..
..півтори години згодом, на виході з літака, ловлю погляд благородного дона.
- мен, - кажу, - сорі, ай філ фо ю..
- та шо там, буває й гірше, ноу проблем, бад, - одказує реально благородний мириканський дон..
...а Балтімор, як завжди, зустріла дощем і хмарами до землі.. у мені починають виникати підозри, шо тут ніколи не буває сонця.. але незавжаючи на це, Балтімор - прекрасна, як перше кохання..
ХарборПлейс:
ну і вечеря у портовій ригайлівці (а де ж ще я міг вечеряти?):
..проходить мінути дві.. у верениці пасажирів чітко окреслюється габаратний силует афроамериканки кілограм так поза 200.. у мене починає закрадатися хижа думка стосовно її плацкарти.. благородний дон попереду ще нічо не підозрює на момент коли у мене вже немає жодніх сумнівів - вона його майбутня сусідка і одночасно - майбутній жах на ближчі півтори години :-).. такі да, 200+ кг сала, лагідно посміхаючися, розтікаються по сусідньому з благородним доном кріслі, а заодно - охоплюють і відчутну площу території благородного дона.. дуже скоро ще виявляється, шо мириканський варіант мадам Гріцацуєвої ще й страждає на розмовну діарею - рот у неї не закривається і постоянно шукає спілкування. а понєжєлі благородний дон - її єдиний сусід - він і слугує для неї об,єктом спілкування..
..півтори години згодом, на виході з літака, ловлю погляд благородного дона.
- мен, - кажу, - сорі, ай філ фо ю..
- та шо там, буває й гірше, ноу проблем, бад, - одказує реально благородний мириканський дон..
...а Балтімор, як завжди, зустріла дощем і хмарами до землі.. у мені починають виникати підозри, шо тут ніколи не буває сонця.. але незавжаючи на це, Балтімор - прекрасна, як перше кохання..
ХарборПлейс:
ну і вечеря у портовій ригайлівці (а де ж ще я міг вечеряти?):