шо їдять капіталісти. чатина 1.
на багаточисельні прохання трудящих і особєнно френда vladmradio розкажу шо їдять мириканці.
вобше, це то же саме, шо спитать, що їдять українці. хто шо. залежить від достатку сімейного, географії і т.д. в омеричці цих факторів ще більше. тут дуже багата національна палітра. навряд чи будь-яка країна світу може похвалитися таким емігрантським складом. цього в законсервованому українському суспільстві не спостерігається а такій мірі. має значення і расова приналежність, наприклад що їдять чорні і білі - то така різниця як між чорним і білим насправді. а монголоїдна раса їсть ше більш диверсифіковано - китайці своє, японці своє, тайці своє, хоч і мають певні спільні риси (рис, наприклад :-)
вобшем, я думаю тут на декілька постів матеріалу буде. так шо буду, по мірі можливості, писати. сьогодні почну із самих характерних рис мириканської кухні, які притаманні більшості мириканців, такого собі пан-національного масштабу.
бургер. куда не подайся - усюди бургер. починаючи від макдональдса і закінчуючи топовим рестораном.
в макдональдсі це полупласмасове гавно на резиновій булочці, перекладене паперо-подібним салатом, абсолютно безсмаковим помідором, кілечком червоної цибулі і кілечком маринованого огірка.
тонюсенький шар мириканського сира і тоді це гавно стає називатися чизбургером. незнаю які там стандарти бургерів в макдональдсах в Україні. коштує це діло пару баксів і зазвичай іде з пакетиком фрайз та гігантських розмірів баняком коли, спрайта чи якоїсь іншої кольорової отрави. до речі, кола та пепсі тут на декілька порядків солодші ніж в Європі. я як тільки з німців сюда приперся, то було відчуття, шо цукор до зубів липне. це, до речі, і є одним із найбільш вагомих факторів страшенного ожиріння по типу "проковтнутої шини", яким страждає ужасающе колічєство мириканців, так само як і діабету. особливо, якщо зважити, шо рефіл майже завжди іде фрі. тобто випив літр пепсі, другий літр безкоштовно. як правило, їдять це гавно усі мириканці. хто побагатше - рідше, хто побідніше - завжди. так як це найдешевший і найшвидший спосіб прохарчуватися. правда і найшвидший в ящік зіграти, але мало хто про це думає серйозно.
до речі, в північній омериці, процент вмісту м,яса в бургері (для того, шоб він міг називатися "бургером") повинен складати не меньше аж 3% (!). тобто, решту 97% вам мають повне право запхати якогось пласмасового гавна.
тому купувати бургер в магазині можна тільки респектабельному. стандартні бургери, які продаються в хоул-сейлах величезними ящиками в замороженому вигляді і які мириканці/канадці люблять кидати на барбекю - таке саме неїстивне гавно. я один раз попробував в конаді, і віддав решту замороженого гавна якимось голодаючим студентам, які по-моєму, його могли їсти і в сирому вигляді. і навіть замороженому. другий раз "магазінний" бургер я попробував минулими вихідними на кемпінгу. згадав старі конадські часи. но їсти хотілося дуже сильно. тому "миши плакалі, но продолжалі жрать кактус".
якщо їсти бургер в ресторані, то шанси з,їсти нормальний будуть прямопропорційні якості ресторану. хоча, знову ж таки, людині розбалуваній гурманською їжою, ці бургери особливого задоволення не приносять. ну і взагалі, іти в ресторан, шоби з,їсти бургер - це, як на мене, збочення.
багато хто, особливо не з лінивих, роблять бургери вдома. у кожного свій рецепт. у мене, як правило, на це іде 85-90% нежирності гов,яжий фарш, куда додається яйце, трохи мнутого хліба, трохи овсянки, мука, сушений помідор (сан-драйед томейто), кріп та цибуля біла посічені. сіль, перець, спеції - на вибір - у мене кожен раз щось інше. потім з того виминається шось на зразок пончіка, тобто з отвором посередині, тільки меньше як в пончіку - десь діаметром з палець. такий бургер швидше приготується на грилі, і тому збереже більше соку.
вобше, це то же саме, шо спитать, що їдять українці. хто шо. залежить від достатку сімейного, географії і т.д. в омеричці цих факторів ще більше. тут дуже багата національна палітра. навряд чи будь-яка країна світу може похвалитися таким емігрантським складом. цього в законсервованому українському суспільстві не спостерігається а такій мірі. має значення і расова приналежність, наприклад що їдять чорні і білі - то така різниця як між чорним і білим насправді. а монголоїдна раса їсть ше більш диверсифіковано - китайці своє, японці своє, тайці своє, хоч і мають певні спільні риси (рис, наприклад :-)
вобшем, я думаю тут на декілька постів матеріалу буде. так шо буду, по мірі можливості, писати. сьогодні почну із самих характерних рис мириканської кухні, які притаманні більшості мириканців, такого собі пан-національного масштабу.
бургер. куда не подайся - усюди бургер. починаючи від макдональдса і закінчуючи топовим рестораном.
в макдональдсі це полупласмасове гавно на резиновій булочці, перекладене паперо-подібним салатом, абсолютно безсмаковим помідором, кілечком червоної цибулі і кілечком маринованого огірка.
тонюсенький шар мириканського сира і тоді це гавно стає називатися чизбургером. незнаю які там стандарти бургерів в макдональдсах в Україні. коштує це діло пару баксів і зазвичай іде з пакетиком фрайз та гігантських розмірів баняком коли, спрайта чи якоїсь іншої кольорової отрави. до речі, кола та пепсі тут на декілька порядків солодші ніж в Європі. я як тільки з німців сюда приперся, то було відчуття, шо цукор до зубів липне. це, до речі, і є одним із найбільш вагомих факторів страшенного ожиріння по типу "проковтнутої шини", яким страждає ужасающе колічєство мириканців, так само як і діабету. особливо, якщо зважити, шо рефіл майже завжди іде фрі. тобто випив літр пепсі, другий літр безкоштовно. як правило, їдять це гавно усі мириканці. хто побагатше - рідше, хто побідніше - завжди. так як це найдешевший і найшвидший спосіб прохарчуватися. правда і найшвидший в ящік зіграти, але мало хто про це думає серйозно.
до речі, в північній омериці, процент вмісту м,яса в бургері (для того, шоб він міг називатися "бургером") повинен складати не меньше аж 3% (!). тобто, решту 97% вам мають повне право запхати якогось пласмасового гавна.
тому купувати бургер в магазині можна тільки респектабельному. стандартні бургери, які продаються в хоул-сейлах величезними ящиками в замороженому вигляді і які мириканці/канадці люблять кидати на барбекю - таке саме неїстивне гавно. я один раз попробував в конаді, і віддав решту замороженого гавна якимось голодаючим студентам, які по-моєму, його могли їсти і в сирому вигляді. і навіть замороженому. другий раз "магазінний" бургер я попробував минулими вихідними на кемпінгу. згадав старі конадські часи. но їсти хотілося дуже сильно. тому "миши плакалі, но продолжалі жрать кактус".
якщо їсти бургер в ресторані, то шанси з,їсти нормальний будуть прямопропорційні якості ресторану. хоча, знову ж таки, людині розбалуваній гурманською їжою, ці бургери особливого задоволення не приносять. ну і взагалі, іти в ресторан, шоби з,їсти бургер - це, як на мене, збочення.
багато хто, особливо не з лінивих, роблять бургери вдома. у кожного свій рецепт. у мене, як правило, на це іде 85-90% нежирності гов,яжий фарш, куда додається яйце, трохи мнутого хліба, трохи овсянки, мука, сушений помідор (сан-драйед томейто), кріп та цибуля біла посічені. сіль, перець, спеції - на вибір - у мене кожен раз щось інше. потім з того виминається шось на зразок пончіка, тобто з отвором посередині, тільки меньше як в пончіку - десь діаметром з палець. такий бургер швидше приготується на грилі, і тому збереже більше соку.