весна...
Ааааа, невже нарешті весна? Я так довго чекала цього ніжного сонечка! Мені б побільше часу на весну... Робота забирає все - сили, бажання і головне СОН, а я без нього, як відомо, існую дуже уявно. Минулі вихідні відкрили якісь шалені нові горизонти, нарешті привели мене в вертикальний стан, отже захотілось багато гуляти, шалених поїздок, зустрічей, танців, цікавих книжок, прощань і вітань, одним словом, бурхливого життя. Черговий раз переконуюсь, що Харків - це чудове і чарівне місто, а люди які мене оточують там дуже "свої". Погодка теж не підкачала, а танці були такі гарячі, що весь наступний тиждень починався в посмішки і дикого реготу при згадці про це шалене дійство. А зараз я ледве утримую свою дупцю на роботі, бо мене від променів сонця наче буревієм виносить з вікна. Передчуваю, що це лише початок... Тримайте мене, бо я перетворююсь в якусь дивну істоту, яка пересиділа явно вдома, а зараз прагне всього і побільше... Усмішок Вам і гарного настрою! Всіх люблю...
