Фемінізм і націоналізм в одному пості
Вчора я якоїсь нагоди дружина процитувала щось з Лесі Українки, то у мене в голові виникло заптання. Сьогодні прочитав останній пост Олі morreth, то вирішив, що таке запитання можна і в вигляді поста запилити.
Так от, думаючи про письменниць минулого, враховуючи мою радянськошкільну малоосвіченість, я думаю імена "Леся Українка", "Марко Вовчок", "Ольга Кобилянська"... А коли спробував згадати когось з російських імен, я шото нікого не можу згадати. При тому, що колоніяльної російської літератури у мене в школі годин було часом стільки само, а часом і більше, ніж рідної. Навіть коли про пізніших уже думаєш, навіть середньо- і пізньорадянської пори, то крім дитячих авторів і Анни ...еее... Ахмєтової (! :)) я знаю лише Марину Цвєтаєву, і то, лише тому, що її дуже любила моя вчителька музики, казала, не прочитавши її, я Анданте в сонатині Кабалевського правильно не зіграю. (Малоцікава історична довідка: Не прочитав. Зіграв неправильно.) А прозаїків (прозаїнь?) так взагалі нікого. Тоді як з наших і Ірина Вільде, і Олена Теліга, і Ліна Костенко, і Тамара Севернюк, і Зіанаїда Тулуб, і Раїса Іваниченко, і ще... ОК, частину сучасніших з них я знаю, бо то рідне, цікавився, але ж що будь що старе, що хоч стару, хоч нову прозу якусь, роман там на історичні теми, не попадалося ж ніц! Як активно не любить писати Яків A. Дж., від слова "зовсім"
З приводу чого запитання: це я така криво освічена людина, а всі інші знають купу контрприкладів? Чи, друга гіпотеза, вони там настільки відстали, що своїх жінок авторів тримають в культурному сералі і не пускають на люди і в підручники літератури для колоній? Чи, гіпотеза нульова, вони там настільки відстали були, що донедавна просто не давали жінкам займатися нічим таким (крім одної математички), а натомість гавтоматично посилали їх всіх жонами декабристів в Сибір?
Тайна сіє вєлікая єсть!
Crosspost from https://malyj-gorgan.dreamwidth.org/85372.html.
Так от, думаючи про письменниць минулого, враховуючи мою радянськошкільну малоосвіченість, я думаю імена "Леся Українка", "Марко Вовчок", "Ольга Кобилянська"... А коли спробував згадати когось з російських імен, я шото нікого не можу згадати. При тому, що колоніяльної російської літератури у мене в школі годин було часом стільки само, а часом і більше, ніж рідної. Навіть коли про пізніших уже думаєш, навіть середньо- і пізньорадянської пори, то крім дитячих авторів і Анни ...еее... Ахмєтової (! :)) я знаю лише Марину Цвєтаєву, і то, лише тому, що її дуже любила моя вчителька музики, казала, не прочитавши її, я Анданте в сонатині Кабалевського правильно не зіграю. (Малоцікава історична довідка: Не прочитав. Зіграв неправильно.) А прозаїків (прозаїнь?) так взагалі нікого. Тоді як з наших і Ірина Вільде, і Олена Теліга, і Ліна Костенко, і Тамара Севернюк, і Зіанаїда Тулуб, і Раїса Іваниченко, і ще... ОК, частину сучасніших з них я знаю, бо то рідне, цікавився, але ж що будь що старе, що хоч стару, хоч нову прозу якусь, роман там на історичні теми, не попадалося ж ніц! Як активно не любить писати Яків A. Дж., від слова "зовсім"
З приводу чого запитання: це я така криво освічена людина, а всі інші знають купу контрприкладів? Чи, друга гіпотеза, вони там настільки відстали, що своїх жінок авторів тримають в культурному сералі і не пускають на люди і в підручники літератури для колоній? Чи, гіпотеза нульова, вони там настільки відстали були, що донедавна просто не давали жінкам займатися нічим таким (крім одної математички), а натомість гавтоматично посилали їх всіх жонами декабристів в Сибір?
Тайна сіє вєлікая єсть!
Crosspost from https://malyj-gorgan.dreamwidth.org/85372.html.