Давненько нічо не було під теґом "шкільне життя", але то лише тому, що мене всякі професійні проблеми відволікали. Аби ви часом не подумали, що тут зі школами все раптом стало добре, підкину пару прикладів. А то є у нас тенденція (у мене теж, часом) вважати, що, звичайно бувають перегиби, але ан мас ми рухаємося в правильному напрямку, а перегиби -- то тимчасові недоліки, а так каліфорнійська школа -- нічо так, а всі воук-страшилки -- то виключно страшилки. Отже, старша дитина почала вивчати курс географії і світової культури.
Епізод 1. Вчитель розповідає дітям, про що буде курс. "Ми будемо вчити про те, як люди різних культур прибували в Штати, які у них тут були культурні і економічні виклики, звʼязані з такою значною зміною в їх житті" Моя дитина: "О, а ми будемо говорити про еміґрацію зі Східної Європи і виклики, звʼязані зі зміною з пост-комуністичних суспільств?" Вчитель: "Ні, звичайно, ні. У нас же ethnic studies (тому про білих не будемо)."
Епізод 2 Сьогодні будемо вчити про боротьбу з расизмом. Діти, напишіть про визначного борця з расизмом Каньє Веста, як він виступає за все хороше проти всього поганого. Моя дитина, здається, не втрималася і таки написала щось, вставивши слова "... how ironic that Kanye West, a known anti-racist activist and antisemite..." Чекаю, що з того вийде :)
І так у них все. 100% почутого з найрізноманітніших джерел про місцеву школу підтверджує думку, що природньою реакцією нормальної недурної людини на антирасистьке виховання в тутешній школі є... скажімо так, щось подібне до того, якою була природня реакція нормальної недурної людини на виховання в пізньорадянській школі (підказка: ця реакція не була підсиленням любові і поваги до радянської влади).
Crosspost from
https://malyj-gorgan.dreamwidth.org/185023.html