Хроніки 3
* А ще у нас поліції сльозоточивий газ використовувати заборонили. Міська рада проактивно вирішила заборонити всі "less lethal means of defense", бо така сьогодні мода. Начальника поліції викликали на відкрите засідання, сказали йому, що всьо, не можна. Він запитав, а як себе захищати, коли на поліцію нападають? А то коли берклійських копів покликали допомагати з оклендськими безпорядками, то в них кидали камені, Молотови, той самий сльозоточивий газ. Один з членів міськради запитався щось на кшталт "Ось це ми вам заборонимо, але у вас ще лишаються інші засоби?" На що начальник відповів: "лише вогнепальна зброя, нам що, стріляти?" і додав "я проти такого, але якщо ви в нас заберете нелетальні методи, то, коли на нас нападуть, доведеться хіба стріляти". Ой що почалося... Місцевий пастор вивів людей на вулицю, перекрили одне з центральних перехресть, вимагають відставки начальника поліції. Як вони це аргументують, я не зрозумів, але розумію, чому поліція може не їхати на виклик...
* А поки поліція на купу викликів не їздить, щоб, не дай бог, не виглядати расистами, Берклі помітно, але стабільно міняється в сторону соціальної справедливості. Правда, зробити всім однаково соціально добре поки ніхто не навчився, зате виходить всім робити однаково соціально гірше. Ми, наприклад, відсвяткували Juneteenth, подарувавши представникам святкуючих акумулятор нашої машини, вирвали з капота прямо в (відкритому) гаражі. Правда, не те, щоб ми це зробили спеціально, нас ніхто не питав, але добре, хоч більше нічого вкрасти не встигли. Тим часом квартали, де люди і бізнеси трохи простіші, помітно помінялися. Більше половини бізнесів позабивані дошками, хтось при цьому працює, багато не працює, а що через ковід, а що ні -- уже не вгадаєш. Купа нового ґрафіті, втричі більше сміття. Особливо шкода жмені індійських магазинів, яких там багатенько: багато з них зараз не працюють. Здається, досі відкриті пара арабсько-пакистанських. Цікаво, як вони відбивалися. Хочеться вірити, що відбивалися. Але в нас це все ще нічого, на минулі вихідні в Окленді перегородили і розграбували цілий квартал на Телеграфі. Я, на всякий випадок, туди дивитися не їздив. Та і у нас не лише акумулятори крадуть. Постріли на вулиці чути вечорами регулярно. Кілька днів тому в за чотири квартали від хати нашої знайомої продавщиці аптеки, про яку було в хроніках 1, пристрелили студента універу, який вийшов коло хати прогулятися. Правда ніяких демонстрацій через це не було: він білий, вбила не поліція, проти чого протестувати?
Що я можу сказати: Берклі ще, хочеться вірити, якось видряпається, хоч бідніші райони важливі бізнеси втратять. А в тому ж Валехо (ок, juan_ghandi, Байехо) та і місцями в Окленді з великою імовірністю з'являться райони, які вимагають особливої опіки, бо там food deserts (нема нормальних магазинів з їжею, лише ганделики заправок), unbanked residents (бо нема локального банку) і мало робіт. Хоча донедавна і магазини, і банки були, і робіт було більше, бо бізнеси працювали. Я, задумавшись про це, спробував пошукати, що зараз стається в Ферґюсоні після того, як там після протестів шестирічної давності все виправили згідно бажань протестуючих. Невідомо, кому вірити, скажімо, в міру мейнстрімні USA Today минулого року писали, що міська влада стала хороша, репрезентативна, не те, що раніше. Правда, купа бізнесів позакривані, так і не вернулися, але щось будується, правда, поки не добудовалося. Поліція тепер там більше чорна, правда, не можуть заповнити половину вакансій. Стріляють на вулицях, 30 вбивств за п'ять років, хоч раніше майже не було.
Standard disclaimer, а то мало що: очевидно, я знаю, що не всі простестуючі хочуть погромів і не всі погромщики також протестуючі, що це переважно ортогональні групи. Але навіть якщо допустити, що ці групи не перетиналися зовсім, погроми і насильство залишаються інтегральною частиною протестів. Просто тому, що, дивлячись ззовні, не було би простестів -- не було би погромів, вже без різниці, які там механізми і особисті плани учасників всередині. Тому, ще раз, ставлення до протестів: це ставлення до подій в цілому. Основний сентимент чесних протестів, про поліцейське насильство і расизм, беззастережно позитивний, його підтримують всі, кого я бачив і чув. (Очевидно, я теж, просто, тут я не про себе пишу зараз.) Crosspost from https://malyj-gorgan.dreamwidth.org/116397.html.
* А поки поліція на купу викликів не їздить, щоб, не дай бог, не виглядати расистами, Берклі помітно, але стабільно міняється в сторону соціальної справедливості. Правда, зробити всім однаково соціально добре поки ніхто не навчився, зате виходить всім робити однаково соціально гірше. Ми, наприклад, відсвяткували Juneteenth, подарувавши представникам святкуючих акумулятор нашої машини, вирвали з капота прямо в (відкритому) гаражі. Правда, не те, щоб ми це зробили спеціально, нас ніхто не питав, але добре, хоч більше нічого вкрасти не встигли. Тим часом квартали, де люди і бізнеси трохи простіші, помітно помінялися. Більше половини бізнесів позабивані дошками, хтось при цьому працює, багато не працює, а що через ковід, а що ні -- уже не вгадаєш. Купа нового ґрафіті, втричі більше сміття. Особливо шкода жмені індійських магазинів, яких там багатенько: багато з них зараз не працюють. Здається, досі відкриті пара арабсько-пакистанських. Цікаво, як вони відбивалися. Хочеться вірити, що відбивалися. Але в нас це все ще нічого, на минулі вихідні в Окленді перегородили і розграбували цілий квартал на Телеграфі. Я, на всякий випадок, туди дивитися не їздив. Та і у нас не лише акумулятори крадуть. Постріли на вулиці чути вечорами регулярно. Кілька днів тому в за чотири квартали від хати нашої знайомої продавщиці аптеки, про яку було в хроніках 1, пристрелили студента універу, який вийшов коло хати прогулятися. Правда ніяких демонстрацій через це не було: він білий, вбила не поліція, проти чого протестувати?
Що я можу сказати: Берклі ще, хочеться вірити, якось видряпається, хоч бідніші райони важливі бізнеси втратять. А в тому ж Валехо (ок, juan_ghandi, Байехо) та і місцями в Окленді з великою імовірністю з'являться райони, які вимагають особливої опіки, бо там food deserts (нема нормальних магазинів з їжею, лише ганделики заправок), unbanked residents (бо нема локального банку) і мало робіт. Хоча донедавна і магазини, і банки були, і робіт було більше, бо бізнеси працювали. Я, задумавшись про це, спробував пошукати, що зараз стається в Ферґюсоні після того, як там після протестів шестирічної давності все виправили згідно бажань протестуючих. Невідомо, кому вірити, скажімо, в міру мейнстрімні USA Today минулого року писали, що міська влада стала хороша, репрезентативна, не те, що раніше. Правда, купа бізнесів позакривані, так і не вернулися, але щось будується, правда, поки не добудовалося. Поліція тепер там більше чорна, правда, не можуть заповнити половину вакансій. Стріляють на вулицях, 30 вбивств за п'ять років, хоч раніше майже не було.
Standard disclaimer, а то мало що: очевидно, я знаю, що не всі простестуючі хочуть погромів і не всі погромщики також протестуючі, що це переважно ортогональні групи. Але навіть якщо допустити, що ці групи не перетиналися зовсім, погроми і насильство залишаються інтегральною частиною протестів. Просто тому, що, дивлячись ззовні, не було би простестів -- не було би погромів, вже без різниці, які там механізми і особисті плани учасників всередині. Тому, ще раз, ставлення до протестів: це ставлення до подій в цілому. Основний сентимент чесних протестів, про поліцейське насильство і расизм, беззастережно позитивний, його підтримують всі, кого я бачив і чув. (Очевидно, я теж, просто, тут я не про себе пишу зараз.) Crosspost from https://malyj-gorgan.dreamwidth.org/116397.html.