Моя рідна 11 школа, мій рідний 11-А клас...
Шось прорвало мене сьогодні на спогади. Здала сьогодні останній екзамен, вже майже студентка,... а ще вчора я була учиницею. Прийшла додому близько 9-ої вечора,і почала передивятись диски, спочатку шкільні роки свого Вовки, потім захотілось згадати власнопережите...
Школа... Сьомий кабінет... Ряд біля вікна... Моя третя парта... Інка... Більше цього не буде. Я більше ніколи не запізнюсь на перший урок... Не списуватиму домашнє завдання... Не обмальовуватиму парту... Не ліпитиму жвачки під ню... Не буду їсти булочок з маком або з кремом, того доброго горохового супу, що був по понеділках... Не буду з дівчатами списувати цілі зошити різними діалогами про життя... Не буду косити на фізкультурі, що "ніззя мені"... Не буде "ряби" щоперерви, сухариків, замороженого соку... Ми більше не прогулюватимемо уроки в Андрія дома... Більше не буде таких класних п"янок... Карт на роздягання, в які ми грали на перервах =)... Не зможемо збіратись цілою компашкою і полізти на кришу... Не будемо на тих же уроках з дівчатами розпивати пиво в мене дома... Не буду сваритись з вчителями... Не буду доводити їх до сліз... Не буде вже тих уроків ОБЖ,з любимим вчителем Сергієм Євгеновичем, під час яких ми з Інкою втикали на небо, лежачи на даху 9-поверхівки, з малиновим бірміксом в руках... Не буде тої дурної хімії, яка мені так важко давалась... Василь Васильович більше не буде швирятись крейдою... Не буде більше анекдотів Філі (фіолетового =))... Ми вже більше ніколи не замовлятимемо пісню по радіо для вчительки з географії, просячи вибачення за те, що втекли усім класом з її уроку... Мені не прийдеться зубрити тексти з французької, вимова якої мені так важко давалась... Не буде 24-ого кабінету, Ганни Дмитрівни з її постійною, нетліючою з роками енергійністюі ангілійською, англлійською, англійською... Я більше ніколи не чергуватиму... Я вже ніколи не переживу тої жари, що постійно відчувала з приходом жаркої пори за своєю партою... Більше не будемо никатись в "хаті" під час нудних уроків... Не буде обливного понеділку... Ми більше не святкуватимемо Дні народження в класі... Не будемо закриватись в кабінеті з метою відсвяткувати щось... Більше ніколи не повторимо такого, що було на мій День народження... Не буду чути кожен день ті постійні пріколи Снятовського... Він більше не називатиме мене Юлька з носа булька... Не буде мучити Ольку щоденними своїми залицяннями... І Оксані ніколи більше не кине на парту презирватив =))) Не буде тих таких примітивних, але настільки приємних признань у коханні... Мені вже ніколи ніхто не зробить такий абалдєнний масаж на уроці, як це вмів робити Вовка, чи шухер на голові, як це вдавалося зробити Інці... Рома Романівна не буде на нас кричати, що знов не поприбирали, знову не вчимось, знову запізнюємось на уроки, знову прогулюємо, знов не здаєм гроші... Я більше ніколи не одягну шкільну форму... Я більше ніколи не буду в 11 класі... Я більше ніколи не вчитимусь у школі...
Було стільки всього! І стільки всього прекрасного! Я не вірю, що все закінчилося... Крізь ридання згадую школу, школу життя, де я жила, раділа, сумувала, розчаровувалась і знову починала вірити... Те місце, тих людей, завдяки яким я стала такою, як стала...
Школа... Сьомий кабінет... Ряд біля вікна... Моя третя парта... Інка... Більше цього не буде. Я більше ніколи не запізнюсь на перший урок... Не списуватиму домашнє завдання... Не обмальовуватиму парту... Не ліпитиму жвачки під ню... Не буду їсти булочок з маком або з кремом, того доброго горохового супу, що був по понеділках... Не буду з дівчатами списувати цілі зошити різними діалогами про життя... Не буду косити на фізкультурі, що "ніззя мені"... Не буде "ряби" щоперерви, сухариків, замороженого соку... Ми більше не прогулюватимемо уроки в Андрія дома... Більше не буде таких класних п"янок... Карт на роздягання, в які ми грали на перервах =)... Не зможемо збіратись цілою компашкою і полізти на кришу... Не будемо на тих же уроках з дівчатами розпивати пиво в мене дома... Не буду сваритись з вчителями... Не буду доводити їх до сліз... Не буде вже тих уроків ОБЖ,з любимим вчителем Сергієм Євгеновичем, під час яких ми з Інкою втикали на небо, лежачи на даху 9-поверхівки, з малиновим бірміксом в руках... Не буде тої дурної хімії, яка мені так важко давалась... Василь Васильович більше не буде швирятись крейдою... Не буде більше анекдотів Філі (фіолетового =))... Ми вже більше ніколи не замовлятимемо пісню по радіо для вчительки з географії, просячи вибачення за те, що втекли усім класом з її уроку... Мені не прийдеться зубрити тексти з французької, вимова якої мені так важко давалась... Не буде 24-ого кабінету, Ганни Дмитрівни з її постійною, нетліючою з роками енергійністюі ангілійською, англлійською, англійською... Я більше ніколи не чергуватиму... Я вже ніколи не переживу тої жари, що постійно відчувала з приходом жаркої пори за своєю партою... Більше не будемо никатись в "хаті" під час нудних уроків... Не буде обливного понеділку... Ми більше не святкуватимемо Дні народження в класі... Не будемо закриватись в кабінеті з метою відсвяткувати щось... Більше ніколи не повторимо такого, що було на мій День народження... Не буду чути кожен день ті постійні пріколи Снятовського... Він більше не називатиме мене Юлька з носа булька... Не буде мучити Ольку щоденними своїми залицяннями... І Оксані ніколи більше не кине на парту презирватив =))) Не буде тих таких примітивних, але настільки приємних признань у коханні... Мені вже ніколи ніхто не зробить такий абалдєнний масаж на уроці, як це вмів робити Вовка, чи шухер на голові, як це вдавалося зробити Інці... Рома Романівна не буде на нас кричати, що знов не поприбирали, знову не вчимось, знову запізнюємось на уроки, знову прогулюємо, знов не здаєм гроші... Я більше ніколи не одягну шкільну форму... Я більше ніколи не буду в 11 класі... Я більше ніколи не вчитимусь у школі...
Було стільки всього! І стільки всього прекрасного! Я не вірю, що все закінчилося... Крізь ридання згадую школу, школу життя, де я жила, раділа, сумувала, розчаровувалась і знову починала вірити... Те місце, тих людей, завдяки яким я стала такою, як стала...