Што-та а ком-та
Інколи думаю, а з чого все почалося? Може, янгол, який діставив її на цю планету, помилився адресою? А інколи взагалі здається, що сюди її привело бісенятко... Втім, при зустрічі дізнається у них сама. Сподіваюся, це буде нескоро. Люди ж мають довго жити... Люди.
Чому саме янгол та бісенятко? Може, банально, але, принаймні, своїм дітям, краще казати так, аніж брехати про нещасних птахів чи овочі.
Отже, з*явилася вона нормальною дитинкою, як і всі інші карапузи. Росла-росла-росла і бац! Виросла. З гарного янголя з блакитними очима - нікому не потрібна істота. Навіть без ідентифікування. Істота зі зруйнованою свідомістю, згвалтованим глуздом та важким кам*яним серцем на додачу. Як бонус. Ніби і попереднього мало.
Що далі робити з таким набором якостей? Куди йти? Створювати власний світ, в якому є любов... Любов, яка зараз нікому не потрібна. Любов, у яку зараз ніхто не вірить. Любов, якої зараз так мало. Любов, яка перетворює таких ж істот на прекрасних створінь. Ніби з гидкого каченя в лебедя. Любов, яка, вбиваючи, веде до переродження. Любов, яка пронизує кожну клітину і тіла, і душі. Любов, яка і дарує ту душу. Любов, яка змушує серце битися. Любов, яка просто є і нічого не потребує...
Шкода тільки, що у її час не існувало словників... І "любов" була просто болем та розчаруванням... Бо ж хто захоче витрачати час та сили на пошуки справжнього?
Але вона створила цей світ... Відродила все, що було втрачено після народження... І врешті... Спиталася у жителів потойбічного, кому була надана місія транспортувати її на грішну Землю... Та, мабуть, ця відповідь зникне разом з нею.. У невідомості.. Новій та кращій. Але невідомій. На те вона і невідомість.
Чому саме янгол та бісенятко? Може, банально, але, принаймні, своїм дітям, краще казати так, аніж брехати про нещасних птахів чи овочі.
Отже, з*явилася вона нормальною дитинкою, як і всі інші карапузи. Росла-росла-росла і бац! Виросла. З гарного янголя з блакитними очима - нікому не потрібна істота. Навіть без ідентифікування. Істота зі зруйнованою свідомістю, згвалтованим глуздом та важким кам*яним серцем на додачу. Як бонус. Ніби і попереднього мало.
Що далі робити з таким набором якостей? Куди йти? Створювати власний світ, в якому є любов... Любов, яка зараз нікому не потрібна. Любов, у яку зараз ніхто не вірить. Любов, якої зараз так мало. Любов, яка перетворює таких ж істот на прекрасних створінь. Ніби з гидкого каченя в лебедя. Любов, яка, вбиваючи, веде до переродження. Любов, яка пронизує кожну клітину і тіла, і душі. Любов, яка і дарує ту душу. Любов, яка змушує серце битися. Любов, яка просто є і нічого не потребує...
Шкода тільки, що у її час не існувало словників... І "любов" була просто болем та розчаруванням... Бо ж хто захоче витрачати час та сили на пошуки справжнього?
Але вона створила цей світ... Відродила все, що було втрачено після народження... І врешті... Спиталася у жителів потойбічного, кому була надана місія транспортувати її на грішну Землю... Та, мабуть, ця відповідь зникне разом з нею.. У невідомості.. Новій та кращій. Але невідомій. На те вона і невідомість.