(no subject)
"У тебе буде банальне життя. Ти одружишся, станеш інженером чи будівельником, народиш дітей з якоюсь білявою куркою, питимеш горілку, як усі твої приятелі, сваритимешся з дружиною через копійку. А наприкінці цього безглуздого існування я прийду до тебе з небуття і змушу захлинутися цими спогадами - єидинми, справжніми, живими. Ти згадаєш усе - мої очі, руки, колір волосся, який тобі так не подобався (о, кляті білявки!) і те, що могло би бути між нами... Ти захочеш до мене - в цю суцільну темряву, в цей жах мого існування без тебе. Ти так просто сказав: "Іди геть!". І от я йду. Розуміючи, що ти - ніхто й ніщо, і те, що я до безтями люблю цю порожнечу. Якби я могла, я б знищила теюе. Але чи стало б мені легше? І я роблю простіше - треба піти самій... Читай-читай, мій золотоголовий, звертаюся до тебе з небуття, з-під двох метрів землі. І нехай твоє золоте волосся здибиться від жаху.."
Ірен Роздобудько "Ескорт у смерть"
Ірен Роздобудько "Ескорт у смерть"