по гарячім слєдам

[malenkyptashok]

 і шо і шо. була я на країні мрій. приїхала уже під вечір. їхала якто странно, проїхала міст патона, а потім піднімалася сходами високо-високо. а хрін його знає, де те сспівоче поле. вилажу, дивлюся люди. я: а що, тут нічого нема? хлопець: а що тут має бути? я: фестиваль. він: а, звідти чути (показує вдалечінь). гг чую дзвін. потім надибала музей, іноземців, які хотіли, щоб я їх сфоткала на фоні mother ukraine. дивувалася: поряд країна мрій, а люди в музей вітчизняної війни йдуть. карочє, допленталася я таки на фестиваль, з мокрими ногами, зате задоволена як слон. саме співав вертеп. моя дуже развєрнулазь і здається, не згорнулася ще й досі. я ніколи не була на фестивалях, мабуть, тому мене так пройняло радістю і гордістю за цю подію і її організаторів, і людей, які попри дощ там тусувалися.   дуже сподобався виступ тартака, не так сам тартак, як гурт астарта, що співав із ним. у мене від їхніх пісень мурахи по шкірі бігали. дуже сильна енергетика і виконавців.  мамачькі, а скільки там народу гасало. бачила я одну дівчину. вона, наче дух фестивалю, танцювала боса, колошви джинсів мокрі, але який то був запальний танець! я - нє, я стояла тишком в стороні, не танцювала, просто дивилася. тому і змерзла. знайшла точку, де продавали гарячий чай з верби та звіробою і робили гарячі хотдоги, а ще дозволяли сидіти під навісом і грітися коло їхнього вогню. а ще мене там пригостили мене шматочком піцци від завєдєнія))) прикро, але незважаючи на велику кількість смітників, на землю таки летіли ненависні недопалки, просто ганьба. та загалом враження дуже хороші. завтра я також туди суну. тільки тепер поїду до арсенальної, як усі нормальні люди.

а ви сьогодні були на співочому полі? я нікого зі знайомих не бачила і не сильно виглядала, бо без окулярів дуже погано бачу, а окулярів у мене нема)) так і ходила, раденька, що саменька - у натовпі))