мне под кожу бы запустить дельфинов стаю..
Нещодавно, а якщо бути відвертою, то вночі, я дещо про себе усвідомила: я лінтяйка. І справа не загалом у всьому, за що я хапаюсь, а виключно у затяжних проектах, у яких замовник і виконавець одне лице, тобто Я.
Коли я планувала і організовувала власне весілля, і тепер, будучі прорабом, який менеджить собі ремонт, я зрозуміла, що чим ближче до фінішу, тим більше я приймаю рішення в стилі "да пофіг". Тобто імпульсивно, емоційно я харкаю на все з великої горки, але в результаті сама ж буду бачити помилки, критикувати себе іт.д.
Я канєшна усвідомлюю, що це все не лікується, а з моїм всд взагалі краще частіше плювати )), проте я тепер собі кусаю лікті, що поспішила з плінтусом в одну з кімнат, бо можна було знайти відтінок, який краще співпаде. Переживаю, що не ту фірму для кухні обрала, бо мене замахує і вибішує замєрщік, хоча конструктор-дизайнер була просто чарівною. Переживаю, що цеглинки лежать не правильно, не так, і у них некрасивий жовтуватий відтінок. А ще підвіконня в кухні треба чекати довго, адже воно має бути в тон стільниці..
Скоро моїм подругам буде дуже не цікаво вибиратись зі мною на каву, бо окрім теми ремонту квартири і ремонту машини я не зможу підтримувати розмову!
Posted via LiveJournal app for iPhone.