А мене не поперло. Це не Європа дійсно, це чорті що..
"Так, путівники обіцяли масу естетичного задоволення і максимум гостинності від Барселони - столиці Каталонії. До поїздки багато прочитала, що Каталонія - це не Іспанія... Так кажуть місцеві мешканці, вважаючи себе більш культурно просунутими і "європейськішими" за решту іспанців. До прикладу, традиційну для Іспанії кориду вважають варварством.
Однак приїхавши на Новий рік до Барселони, відчула невеликий шок. Вже потрапивши на головну вулицю міста - Рамбла - міцно охопила свій наплічник у порятунку речей від потенційної втрати.
..спустившись у підземний перехід, вийти з нього вже було важко - хтось зверху почав кидатися скляними пляшками вниз.
Пояснивши це своєрідністю новорічних гулянь каталонців, поспішили шукати затишніше місце, завернувши на одну з численних бічних вуличок Рамбли. Вибрали якийсь невдалий варіант - пройшовши туристичні прилавки, потрапили в ледве освітлений вузенький квартал, де просто на наших очах десь з десяток неєвропейського вигляду осіб обшукували наплічник якогось чоловіка. Наша присутність їх не збентежила.
А ще дуже вразив запах вузеньких історичних вулиць. Запах, властивий для громадських туалетів. Знову згадувалися "дифірамби" у путівниках і не вірилося своїм очам та носу. Час від часу наштовхувалися на чоловіків, які справляли свої потреби прямо на стіни древніх будинків Барселони. Правда, на ранок запах був відсутній, вичищає вулиці спеціальна миюча техніка на колесах."
але навіть, якби не будо крадіжки, все одно не вставила би Барселона. Нема відчуття Європи, яка для мене, насамперед, асоціюється з витриманістю, вишуканим смаком і консерватизмом.
"Так, путівники обіцяли масу естетичного задоволення і максимум гостинності від Барселони - столиці Каталонії. До поїздки багато прочитала, що Каталонія - це не Іспанія... Так кажуть місцеві мешканці, вважаючи себе більш культурно просунутими і "європейськішими" за решту іспанців. До прикладу, традиційну для Іспанії кориду вважають варварством.
Однак приїхавши на Новий рік до Барселони, відчула невеликий шок. Вже потрапивши на головну вулицю міста - Рамбла - міцно охопила свій наплічник у порятунку речей від потенційної втрати.
..спустившись у підземний перехід, вийти з нього вже було важко - хтось зверху почав кидатися скляними пляшками вниз.
Пояснивши це своєрідністю новорічних гулянь каталонців, поспішили шукати затишніше місце, завернувши на одну з численних бічних вуличок Рамбли. Вибрали якийсь невдалий варіант - пройшовши туристичні прилавки, потрапили в ледве освітлений вузенький квартал, де просто на наших очах десь з десяток неєвропейського вигляду осіб обшукували наплічник якогось чоловіка. Наша присутність їх не збентежила.
А ще дуже вразив запах вузеньких історичних вулиць. Запах, властивий для громадських туалетів. Знову згадувалися "дифірамби" у путівниках і не вірилося своїм очам та носу. Час від часу наштовхувалися на чоловіків, які справляли свої потреби прямо на стіни древніх будинків Барселони. Правда, на ранок запах був відсутній, вичищає вулиці спеціальна миюча техніка на колесах."
Про свої барселонські пригоди описала тут в детялях http://life.pravda.com.ua/columns/2011/01/2/69560
але навіть, якби не будо крадіжки, все одно не вставила би Барселона. Нема відчуття Європи, яка для мене, насамперед, асоціюється з витриманістю, вишуканим смаком і консерватизмом.
Reply
Leave a comment