скажи мені хто твої друзі
За рік мій environment сильно змінився.
Рік тому у цей же час я жила в кімнаті в три рази меншій,ніж зараз. На кухні у мене було в три рази більше народу, 75% якого походило з Кот-д'Івуару, решта з Непалу, Алжиру і Бразилії. Зараз я мінімум три рази на день бачу храм Васілія Блаженного, бо календарик з ним приклеєний на дверцю холодильника.
Рік тому дні мої проходили в намаганні зрозуміти африканську французьку, зараз в розмовах російською (хаха, ніколи б не подумала). Вечори і ночі проходили в намаганні вчитись чи заснути попри гучні етнічні мелодії та наспіви, що доносились з кухні. Зараз - в перегляді мультів і фільмів під чай і порічки.
Да, і ще цього року я п'ю алкоголь. Рік тому за перше півріччя я, здається, начисто забула запах пива і міцніших напоїв.
Рік тому я слухала історії про побут албанських студентів в Італії та алжирців в Алжирі, зараз - про художників в Будапешті і бідних студентів Гнесинського училища в їхній общазі (в якій 13 поверхів, душ на всіх в підвалі, а ліфта нема).
Ще рік тому я дивилась в спину Вермеєру, а зараз в обличчя Бранкузі.
Багато, словом, за рік змінилось.
Тоді було цікаво, але зараз мені затишніше.
Рік тому у цей же час я жила в кімнаті в три рази меншій,ніж зараз. На кухні у мене було в три рази більше народу, 75% якого походило з Кот-д'Івуару, решта з Непалу, Алжиру і Бразилії. Зараз я мінімум три рази на день бачу храм Васілія Блаженного, бо календарик з ним приклеєний на дверцю холодильника.
Рік тому дні мої проходили в намаганні зрозуміти африканську французьку, зараз в розмовах російською (хаха, ніколи б не подумала). Вечори і ночі проходили в намаганні вчитись чи заснути попри гучні етнічні мелодії та наспіви, що доносились з кухні. Зараз - в перегляді мультів і фільмів під чай і порічки.
Да, і ще цього року я п'ю алкоголь. Рік тому за перше півріччя я, здається, начисто забула запах пива і міцніших напоїв.
Рік тому я слухала історії про побут албанських студентів в Італії та алжирців в Алжирі, зараз - про художників в Будапешті і бідних студентів Гнесинського училища в їхній общазі (в якій 13 поверхів, душ на всіх в підвалі, а ліфта нема).
Ще рік тому я дивилась в спину Вермеєру, а зараз в обличчя Бранкузі.
Багато, словом, за рік змінилось.
Тоді було цікаво, але зараз мені затишніше.