Ейр ефейр. Ффорде.
Вчора дочитала прекрасний альтернативний детектив про літературних детективів - це такі люди, які розслідують злоични, пов"язані з книжками - а ще злочини, що скоюють просто у книжках.
Сам світ дуже милий і дуууже дивний: від Британії тут відколовся Вельс, де тепер соціалістична державка, а Кримська вйна триває вже більеш 100 років - там тепер взагалі нічого не лишилося. Просто земля, знищена війною.
На фоні всього цього мирно співіснують телевізор і дирижаблі, дивовижні майже-магічні можливості деяких людей, вампіри, перевертні, часові парадокси і плазморушниці.
Дуже мило, словом.
Крутиться все довкола "Джен Ейр". А головну героїні звуть Четвер. Четвер Некст. І автор шаленіє від Керрола, тож забавних алюзій вистачає.
І от серед іншого, досить багато уваги приділено Шекспіру. Там це щось на рівні різних релігійних течій: питання про те, хто написав твори Шеспіра. Особливо шаленіють беконіанці.
А справа насправді от у чому (далі - спойлер, не дуже важлививй для сюжету, і все ж):
Тато ГГ працює у хроноварті, і у день свого весілля вона просить його дізнатися, хто ж автор шекспірівських текстів. І він розказує ось про що: що Віл Шекспір - статист, який нічого в житті не написав, але всі можливі автори теж не писали жодного його тексту.
Тому тато повернувся додому, взяв з полиці повне видання творів, передав його Шекпіру, а той пообіцяв, що публікувтаиме тексти так, як вказано в бібліографії.
Тож шекспірівські тексти - це часовий парадокс.
Ось так.
Як на мене, дуже дотепно.
А книжка дійсно приємна.
Сам світ дуже милий і дуууже дивний: від Британії тут відколовся Вельс, де тепер соціалістична державка, а Кримська вйна триває вже більеш 100 років - там тепер взагалі нічого не лишилося. Просто земля, знищена війною.
На фоні всього цього мирно співіснують телевізор і дирижаблі, дивовижні майже-магічні можливості деяких людей, вампіри, перевертні, часові парадокси і плазморушниці.
Дуже мило, словом.
Крутиться все довкола "Джен Ейр". А головну героїні звуть Четвер. Четвер Некст. І автор шаленіє від Керрола, тож забавних алюзій вистачає.
І от серед іншого, досить багато уваги приділено Шекспіру. Там це щось на рівні різних релігійних течій: питання про те, хто написав твори Шеспіра. Особливо шаленіють беконіанці.
А справа насправді от у чому (далі - спойлер, не дуже важлививй для сюжету, і все ж):
Тато ГГ працює у хроноварті, і у день свого весілля вона просить його дізнатися, хто ж автор шекспірівських текстів. І він розказує ось про що: що Віл Шекспір - статист, який нічого в житті не написав, але всі можливі автори теж не писали жодного його тексту.
Тому тато повернувся додому, взяв з полиці повне видання творів, передав його Шекпіру, а той пообіцяв, що публікувтаиме тексти так, як вказано в бібліографії.
Тож шекспірівські тексти - це часовий парадокс.
Ось так.
Як на мене, дуже дотепно.
А книжка дійсно приємна.