Серіал vs Кіно
Якщо вам колись трапиться фільм 2009 року "State of play" з Беном Афлеком і Расселом Кроу в головних ролях - не дівіться його. То фільм, зроблений незрозуміло про що, і не зрозуміло навіщо, хоча і йде він зо дві години.
Але якщо вам колись трапиться 6-серійний бринаський серіал 2003 року "State of play", де з широко відомих акторів є лише Біл Найі та Джеймс МакЕвой, які зіграли не зовсім головні ролі, а всіх інших грають люди, яких ви впізнаєте тільки в разі, якщо регулярно дивитесь британські серіали - тоді вважайте, що вам неабияк пощатсило і дивіться його.
Бо він належить до таких речей, які одразу про багато - тут вам буде і розслідування вбивства, і брудні махінації і парламенті, і подружнє життя, і шлях молодих і не дуже журналістів.
Але фільм насправді не про це.
Він про те, як робляться історії. Про газету. Про редакцію.
Про все таке інше, словом.
Один з найпрекрасніших мотиваційних фільмів, які я тільки бачила.
Десь як "На добраніч, на все добре" - тільки довший, динамічніший і багато в чому цікавіший.
Отаке.
Але якщо вам колись трапиться 6-серійний бринаський серіал 2003 року "State of play", де з широко відомих акторів є лише Біл Найі та Джеймс МакЕвой, які зіграли не зовсім головні ролі, а всіх інших грають люди, яких ви впізнаєте тільки в разі, якщо регулярно дивитесь британські серіали - тоді вважайте, що вам неабияк пощатсило і дивіться його.
Бо він належить до таких речей, які одразу про багато - тут вам буде і розслідування вбивства, і брудні махінації і парламенті, і подружнє життя, і шлях молодих і не дуже журналістів.
Але фільм насправді не про це.
Він про те, як робляться історії. Про газету. Про редакцію.
Про все таке інше, словом.
Один з найпрекрасніших мотиваційних фільмів, які я тільки бачила.
Десь як "На добраніч, на все добре" - тільки довший, динамічніший і багато в чому цікавіший.
Отаке.