(Untitled)

[mala_murashka]

"Не жалею, не зову, не плачу,
Все пройдет, как с белых яблонь дым"
Добре Есенину, що вдається не жалкувати за минулим. В мене так не виходить. І стараюсь , а не виходить. Зроблю, а потім обов"язково пожалкую. Знаю , що не треба, що вже не зміниш, але всеодно не можу себе перебороти. От така от внутрішня боротьба.

Comments

[dyadechko_volyn]

Єсенін теж жалкував, просто так себе вмовляв. Всі жалкують. А потім проходить. Само. Час.

[mala_murashka]

Значить він обманював ? Кого ? Себе чи нас? І тоді , коли казав "Не жаль мне лет растраченых напрасно" теж? Розчарував . Брехун.
А проходить, тому , що з'являється якась інша причина жалкувати і забуваєш попоредню.Воть.

[dyadechko_volyn]

ну чого ж брехун? я ж написав - спочатку жалкував а потім і дісно написав. він правду написав

[mala_murashka]

а ти звідки знаєш що він думав спочатку ? Я думаю, що про що думаєш про те і пишеш.

[mula_ganna]

та це у жінок так. У тих, що на стервозному і цинічному шляху життя не розгубили чуттєвості і ніжності

[smijana]

хм.. а я якась оптимістична песимістка. Ніколи не жалкую за минулим (дотепер принаймні, не загадуватиму), бо не впевнена що якби було не так як я зробила чи як було, то було б щось значно краще.. я завжди думаю що могло би бути ЩЕ ГІРШЕ.
Тому і не жалкую, а втішаюся тим що ще "дешево обійшлася". Бо могло б бути - ... і далі віднімаю всі теперішні плюсики які маю. :)
Хі.. :) Самій смішно стало коли написала і зрозуміла чому це я не шкодую ні за чим. Тут причина, виявляється, в арифметиці і в куті зору на ситуацію. :)

[mala_murashka]

та так і треба думати, що могло б бути і гірше і з надією дивитись вперед. Але от справа в тому , що я так не можу. Я заглиблююсь в проблему і шукаю ПРИЧИНУ.З однієї сторони це і добре, тоді вдається уникати подібних помилок в майбутньому.
Р.С.А от оптимістична песимістка мені сподобалось)))

[smijana]

Розумію. Тоді все правильно, поки не знайдено причину - ситуація не відпустить, і навіть і не треба її просто так відпускати.
.. часто трапляється, що причина криється саме в нас, в нашому.. самообмані якщо хочете, в нашому способі жити з напіврозплющеними очима, що відзеркалюють не так дійсність - як наше бажання бачити її такою як ми б хотіли, або у способі жити з напівусвідомленням своїх найпотаємніших бажань, думок, інтуїтивних відчуттів, дуже-дуже чесних і дуже-дуже відвертих.. бо хто там до себе прислухається, живемо як живеться. Це вже потім озираємося і шукаємо себе, щоб уважно роздивитися ким ми були, ким стали..
Важко висловити, але часто причини можна знайти в собі - і зовсім не тому що "ми самі винні", а тому що ми самі себе не знаємо як слід.

[mala_murashka]

та час розставляє все на свої місця...