(no subject)

[mala_murashka]

Дзвінке дитинство, юності пора,
Тікають роки швидко, не вблагати,
І зрілість пишноквіто розцвіта
Та і її не  хочу зупиняти.

Бо за минулим плакати не варт.
Стинає серпень колоски у полі
І не поет, я лише музикант
А у житті у мене інші ролі.

Я мати, жінка, я чиясь дочка,
Турбот моїх щоденних не злічити,
Хоча й тулюсь до сильного плеча,
Та все ж допомагаю й комусь жити.

Я не художник, та чомусь щодня
Вкладаю барви в сіре сьогодення,
Без фарб, палітри, навіть без пера,
Навчаю кожний день любити.

І старості я зовсім не боюсь
Та років не збираюся лічити,
Бо вся любов поділена колись
Повернеться і буде вічно жити.