Винаходи і втрати у Східній Європі, або Хто боїться порочного Вульфа?
Вийшов у світ довгоочікуваний український переклад Ларрі Вульфа «Винайдення Східної Європи». Знаючи, що переклад загалом був готовий ще 2002-го року й обговорювався на Лабораторії перекладу, довго стримував спокусу придбати на Петрівці російський варіант. І щойно побачивши наш переклад у продажу, купив одразу, без вагань. Те, що я зробив страшну помилку, зрозумів вже після кількох сторінок, адже текст читати просто нестерпно. І це незважаючи на те, що переклад сам по собі надзвичайно якісний. Проблеми створюють орфографічні помилки, які «Критика» вже кілька років з якоїсь незрозумілої фанаберії вносить у тексти своїх видань.
Загалом, не знаю, що робити з книжками видавницва Критика, після того, як вони відмовились від українського правопису. Вже давно здогадувався, що купувати їхні видання для домашнього вжитку немає сенсу. Бо від тримання таких книжок вдома жодної користі чи задоволення. Працювати з ними надзвичайно важко через навмисно спотворену орфографію. Коли читаю, замість того, щоб повністю зосередитись на ході думки й насолоджуватись майстерністю автора та знахідками перекладача, постійно напружено чекаю, що ось-ось наступне викривлення вдарить по очах. Тому читати стає неприємно, постійно відволікатися на орфографію нестерпно, особливо, коли в тексті багато іноземних назв та імен, перероблених навмання, аби було всупереч чинному правопису. Деякі перекручення відомих і давно усталених прізвищ доводять ледь не до судом. Звиклий до швидкого читання, я добре пам’ятаю вигляд цілих слів, назв і прізвищ, а кожна новинка змушує зупинятися. Про легке читання для задоволення можна забути, навіть найцікавіші і непогано перекладені книжки в самочинному правописі прочитуються немов з примусу.
Помітив, що саме через це кілька важливих текстів я ніколи не дочитаю до кінця. Книга лежить, але згадка про складнощі читання спотворених видань одразу зупиняє. Немає й мови, щоб повернутися до читання текстів, прочитаних з такою напругою. Вже придбані видання Критики лежать цеглинами на поличках: викинути шкода, продати незручно, подарувати комусь - означає перекласти ті ж проблеми. І це ще півбіди. Все частіше приглядаюсь на розкладках до російських перекладів. Це тому, що нормального українського не буде ще дуже багато років, бо критиківське видання вже згівняло місце.
Отож, через такі знущання над українською мовою так і не зміг був подолати ще одну класичну працю. Добре, що тепер горю може зарадити сучасна технологія. У нормальному правописі український переклад Ларрі Вульф. Винайдення Східної Європи заграв по-справжньому. Давно не читав настільки добре й ретельно перекладеної наукової книги, яку видавець навмисно зробив нечитабельною. Схоже, не скоро захочу купувати книги цього видавництва.