Держава, панство, господарство, громадянство
Часто ловлю себе на тому, що хочу знайти нейтральний український синонім слову держава, коли потрібно висловитись про таку форму організації суспільства, щоб він не мав додаткові імперські або монархічні конотації.
Щоб розібратися, трохи історії. В старослов’янскій мові дръжава була відповідником грецького κράτος (сила, влада, міць). В давньоукраїнській мові слово дрьжава досить пізно набуває значення політичної організації; це видно в Галицько-Волинському літописі, коли ще Данило каже про державу як держання, як владу, володарювання. Держати можна волость, княжіння, навіть царство держати. (Ц.-сл. слово влаcть означало тоді скоріше право, або право панувати.) Тільки в староукраїнських грамотах з XIV ст. слово держава починає потроху набувати побутовості, пізніше навіть маєток може бути названий державою, а його господар - державцем. Але значення слова зазнавало постійного впливу сакральних ц-сл. текстів, де держава була небесною силою, яка держить весь світ. Так у Московії слово держава набуває значення велике государство щойно у XVII ст., ніколи не спускаючись до «низького» рівня, як це відбулося на українських землях.
Памво Беринда (Київ, 1627) перекладає ц.-сл. держава як моц, сила, велможность, можность, зверхность, robur, potentia і окремо firma, mentum, утверженьє, а слово державствую як паную, в посесії маю, ряжу, справую, єстем преложоним, кролем, цесарем. Подібно обігруються і владичество. Перебування у Речі Посполитій, республіці, дослівно, народній справі мало б вплинути і на поняття політичної організації, і справді, в «Лексиконі» Славинецького respublica - гражданство, житиє народноє. (Чомусь латинське statum не знайшло у нас ґрунту.)
В староукраїнській мові часто використовуються слова господарство, панство, моцарство, останні два несуть відбиток польського впливу.
Відсутність нейтрального слова іноді цілком змінює смисл. Назва знаменитого діалогу Платона «Πολιτεια» (громадянський устрій) перекладається як «Держава», що виглядає зовсім невірно. (Для порівняння, англійською перекладають як Respublica, німецькою - Staat). Ціцеронове De Res Publica також перекладається «Про державу».
Яке ж слово вигадати? Найпростіший шлях - зважитись на розширення значень слів панство або господарство. (Зрозуміло, що панство викликатиме непотрібні асоціації у козакофілів і, в певному розумінні, ще гірше за державу, а господарство звучить надто побутово, хоча є близьким українським відповідником російського слова государство). Можна спробувати утвердити в значенні політичної організації слово утвердження, але словник не вмістить ще щось між твердженням та затвердженням. Є ще альтернативні шляхи пошуку - знайти похідне від володіння, правління, громадянство, потентат, посесія, або запозичити стейт у англійців. Ориґінальним варіантом було б відновлення слова гражданство в розумінні не належності до держави, громадянства, а самої політичної організації суспільства. В останньому випадку знайдуть своє гніздо давно підвішені в наших словниках слова гражданка, гражданський.
Щоб розібратися, трохи історії. В старослов’янскій мові дръжава була відповідником грецького κράτος (сила, влада, міць). В давньоукраїнській мові слово дрьжава досить пізно набуває значення політичної організації; це видно в Галицько-Волинському літописі, коли ще Данило каже про державу як держання, як владу, володарювання. Держати можна волость, княжіння, навіть царство держати. (Ц.-сл. слово влаcть означало тоді скоріше право, або право панувати.) Тільки в староукраїнських грамотах з XIV ст. слово держава починає потроху набувати побутовості, пізніше навіть маєток може бути названий державою, а його господар - державцем. Але значення слова зазнавало постійного впливу сакральних ц-сл. текстів, де держава була небесною силою, яка держить весь світ. Так у Московії слово держава набуває значення велике государство щойно у XVII ст., ніколи не спускаючись до «низького» рівня, як це відбулося на українських землях.
Памво Беринда (Київ, 1627) перекладає ц.-сл. держава як моц, сила, велможность, можность, зверхность, robur, potentia і окремо firma, mentum, утверженьє, а слово державствую як паную, в посесії маю, ряжу, справую, єстем преложоним, кролем, цесарем. Подібно обігруються і владичество. Перебування у Речі Посполитій, республіці, дослівно, народній справі мало б вплинути і на поняття політичної організації, і справді, в «Лексиконі» Славинецького respublica - гражданство, житиє народноє. (Чомусь латинське statum не знайшло у нас ґрунту.)
В староукраїнській мові часто використовуються слова господарство, панство, моцарство, останні два несуть відбиток польського впливу.
Відсутність нейтрального слова іноді цілком змінює смисл. Назва знаменитого діалогу Платона «Πολιτεια» (громадянський устрій) перекладається як «Держава», що виглядає зовсім невірно. (Для порівняння, англійською перекладають як Respublica, німецькою - Staat). Ціцеронове De Res Publica також перекладається «Про державу».
Яке ж слово вигадати? Найпростіший шлях - зважитись на розширення значень слів панство або господарство. (Зрозуміло, що панство викликатиме непотрібні асоціації у козакофілів і, в певному розумінні, ще гірше за державу, а господарство звучить надто побутово, хоча є близьким українським відповідником російського слова государство). Можна спробувати утвердити в значенні політичної організації слово утвердження, але словник не вмістить ще щось між твердженням та затвердженням. Є ще альтернативні шляхи пошуку - знайти похідне від володіння, правління, громадянство, потентат, посесія, або запозичити стейт у англійців. Ориґінальним варіантом було б відновлення слова гражданство в розумінні не належності до держави, громадянства, а самої політичної організації суспільства. В останньому випадку знайдуть своє гніздо давно підвішені в наших словниках слова гражданка, гражданський.