Платитимемо всі

[maksymus]

Не мав жодних справ з Приватбанком до липня минулого року, коли в перший же день по приїзді на місце служби всім мобілізованим моєї групи в наказному порядку відкрили зарплатні картки. Головною причиною уникання Приватбанку був зовсім не економічний розрахунок, але суто випадкове спостереження, що цей банк останній в околицях ще на початку 2010-х

Comments

[maksymus]

У мене теж в Приваті залишається значно більше, ніж втратив разом з усіма. Просто тому, що знав, так чи так одержав би гроші назад. Чи через фонд ґарантування, чи через державне рятування. Власники Привату побудували чудову схему, зробивши банк найбільшим, вявши в спільники десятки мільйонів клієнтів, падіння якого означало б падіння всієї української банківської системи. Неукоріненість у тому, що їм було легше судитися з українцями через мову, ніж орієнтуватися на них. Це вже потім, після Євромайдану одягнули вишиванку - бізнес, нічого особистого.

З банками в мене все якось не складалося, віддавав перевагу готівковим розрахункам. Хоча мав завжди цікавість до самої ідеї операцій, випуску грошей, карток тощо, що дозволяло мені жодного разу не втрачати нічого, або виходити з мінімальними втратами у вигляді часу на одержання внесків. (Саме через власну цікавість я погано ставлюся до ідеї державного рятування жадібних дурнів, типу обманутих «інвесторів».) Починаючи з іще радянського Ощадбанку, послідовно в різний час був клієнтом Промінвесту, Надра-банку, Правексу, користувався Укрексимом, Авалем. Одного разу через Аваль навіть чек виписав для оплати, ще в докарткову добу. Якісь сам обирав, якісь призначалися організаціями, як у війську призначили Приват. Зрештою для себе зупинився на Ощадбанку.

[irengloria]

Ідея державного гарантування вкладів не наша, в США держава теж гарантує вклади до 100 тис. доларів, це було введено після колапсу банківської системи в 1930-33 роках. Тож державне рятування - це не поступка для ідіотів, а важливий економічний крок, який спонукає мільйони вкладників віднести гроші в банк (і значить, влити їх в економіку), а не зберігати в заначці. В результаті суспільна вигода від того, що заощаджені гроші працюють, може виявитись значно більшою, ніж сума компенсацій, заплачених вкладникам безвідповідальних банків. Не здивуюсь, якщо за весь час свого існування Приватбанк приніс українській економіці в рази більший прибуток, ніж теперішні втрати у 5 млрд. доларів. Звісно, дуже важко порахувати, скільки б за ці 20 з лишком років недорахувалась економіка, якби Приватбанку не було, адже частина вкладників розмістила б вклади в інших банках, частина бізнесменів взяли б кредит деінде тощо. Однак все ж таки для декого вирішальною спонукою віднести гроші в банк став трохи вищий відсоток, для когось легкість оформлення кредиту чи здійснення платежу стала тим аргументом, який остаточно змусив прийняти рішення, тож принаймні якась частина ділової активності таки завдячує саме наявності розвиненої приватбанківської системи. Можу сказати, що особисто я за ці три роки перерахувала б волонтерам суму, меншу як мінімум на кількасот гривень, адже перекази до 50 гривень я б точно не платила через касу. І таких як я досить багато, в звітності волонтерів не раз серед надходжень трапляються пожертвування в розмірі 10 чи 20 гривень. І це тільки один аспект, а врахуйте ще й податкові надходження від прибутку за депозитами, чи податки, заплачені тими, кого привабливі умови кредитування спонукали розширити свій бізнес.

Тож якщо врахувати, що ринок банківських послуг без Приватбанку був би меншим, може виявитись, що Приватбанк зробив для української економіки чимало, і що від його існування суспільство отримало більше, ніж зараз змушене платити.

[maksymus]

Так і треба було в ідеалі обмежитися виплатою від держави ґарантованого, не більше. Це якби цей банк якимось чином не взяв у заручники всю фінансову систему, і в реальності його падіння означало б величезні проблеми для всіх.

От саме цей момент перетворення банку на покращений варіант МММ і повинен привертати увагу. Яким саме чином Приватбанк, а не один з державних, ставав зарплатним у державних установах? Як забезпечувалися внески? Яким чином відбивалися підвищені відсотки?

Технічний бік справи, вибудова розповсюдженої мережі, якісний сервіс (дуже недешевий сервіс), великі відсотки - це добре, але цілком зрозуміло, за рахунок чого це робилося. За рахунок збільшення діри, яку зрештою закрила держава. Нові керівники вже заявили про можливе зменшення відсотків, також їм неодмінно доведеться різати витрати на сервіс.

[drundia]

Високі відсотки - явище останніх кількох років. І постійні інформаційні атаки.

До речі, сьогодні Гонтарева каже, что вже в квітні 2015-го року була недостача понад 100 мільярдів. А рік тому вона говорила (з 3:17), що банку потрібно було 8 мільярдів і все докапіталізовано. За язика її ніхто не тягнув. І навіть минулого року до виконання цієї програми звучали ті самі 8 мільярдів. Аж раптом понад 100.

Чому тоді держава на ввійшла в капітал банку? А хто платитиме за пропонований віднедавна депозит під назвою «Субординований» з фіксованим на 5 років високим відсотком (який уже вищий за середньоринковий, а в найближчі роки очікується подальше зниження ставок). І судячи з усього цей вклад і надалі оформлюється. Навіть у шаблоні договору вже нове ім’я голови правління. Я вже здогадуюсь, хто зараз терміново оформлює вклади на цих неринкових умовах.

[maksymus]

Якщо є вільні кошти, то варто скористатися нагодою отримати такий відсоток у тепер 100% державному банку.

Вияснити, скільки коштів виведено, скільки доведеться закривати, це справа часу. Бо схеми цікаві: http://www.epravda.com.ua/news/2016/12/23/615700/

[drundia]

А якщо нема, то доведеться зі своєї кишені платити такий відсоток вкладникам.

Особливо треба придивитись до того, наскільки токсичними виявляться ті активи, які НБУ оцінив у нуль. Але ті гроші при поверненні кредитів можуть просто розкрасти. І скоріш за все саме так і зроблять.

З приводу схем: претензія від НБУ не стосується виводу коштів, вона стосується токсичності кредитів юридичним особам. Справді, навіщо якісь схеми, коли буцім-то, гроші з банку вже виведені шляхом видачі інсайдерських кредитів.

Набагато цікавішою є схема випусу обліґацій. Банк капіталізують віртуальними грошима (ОВДП купить НБУ або й сам ПБ). І проценти від держави отримуватимуть установи, які свої прибутки передають назад у бюджет. За цією схемою можна назвати хоч трильйон, хоч квадрильйон. Є проблема ліквідності, яка полягає в 34-мільярдному борзі перед НБУ, але якщо зараз прибіжать люди та відкриють депозити на таку суму, то проблеми ліквідності не буде навіть без докапіталізації. І вони чудово знають, що не буде тиску на курс і інфляцію, бо більшість грошей залишиться віртуальними. І от за віртуальні гроші не заплатить ніхто ані копійки, а от «платитимемо всі» за реальні проценти на реальні гроші вкладників банку.

Тобто я кажу, що влада вже нам бреше. Вона каже, що ми платитимемо за те, за що не платитимемо. Але мовчить про те, за що платитимемо насправді, і нічого з цим не робить.

[magner58]

Бідкатися з приводу «платитимемо всі» щодо прогнозованих "боргів", альтернативою яким була би негайна видача готівки це ж нонсенс.

[drundia]

А чому ж не бідкатися? Замість того, щоб якнайшвидше прикрити майбутні надмірні витрати, ми маємо типову державну повільність. Скільки вже збитків вони створили своєю повільністю? Скільки Дельту перетримали? Скільки Платинум перетримують? Хай акціонери під тимчасовою адміністрацією докапіталізовують банк, може швидше чухатимуться.

[magner58]

Бо з банками складно оцінювати де закінчується повільність і починається паніка.

[drundia]

Чому складно? Для цього існують нормативи.

У випадку с Дельтою ще за рік до визнання неплатоспроможності була хвора звітність (недосформовані резерви під збитки від низькоякісних активів). Таким чином малювався достатній капітал, але тимчасова адміністрація швидко сформувала потрібні резерви. Наприклад, для активів V категорії (найгіршої, фактично безнайдійні активи) зазвичай різні банки формували резерви до 100% (передивлявся звітності кільканадцяти банків і зробив певні висновки про зв’язок між категорією якості і резервом у відсотках від номіналу).
До введення адміністрації резерви під V категорію були біля 35%, після вводу - понад 85%.
Для IV категорії - було біля 17%, стало біля 48%.
Ґуґліть звітність Дельта банку і читайте примітку «Окремі показники діяльності банку».
До речі, ще в кінці 14-го року Приват мав достатні резерви під збитки, а потім поступово пішло.

Платинум уже зараз подає від’ємне значення капіталу у звітності. Куди дивиться НБУ? Вони кажуть, що дозволили банкам тимчасово працювати з від’ємним капіталом. Але навіщо, якщо такий банк нині лише один? А якщо не один, то чому вони не змушують відображати реальний фінансовий стан у звітності? А навпаки, Гонтарева ще казала, що в разі виконання програми рекапіталізації можна малювати все що завгодно. І яка після того буде довіра до банківської системи?

[magner58]

"Чому складно? Для цього існують нормативи"

У разі виникнення паніки нормативами не відбудешся. Цілком можливо, що зменшення довіри до банківської системи у певної категорії користувачів є прийнятною ціною за повільність, утримання грошей у системі та відсутність паніки.