Народна розповідь про вовкулаків

[maksymus]

 
Розповідь ця записана Ів. Беньковським 1891 року в с. Нагорянах, Каменецького повіту, Подільської губернії від селянина Карпа Чорного.

- Не всі вовкулаки їднакові, вони бувають ружні. Єсть вовкулаки вічні, що він до смерті звіром вовкулакою, і ніколи до смерті чоловічого образа не беруть на себе, і так вовкулакою і вмирають, а єсть і

Comments

[jabogdan]

дуже приємна мова, навіть тамтешня фонетика відчувається, так ніби говорить Любомир Гузар, хоч він і не подолянин.

[beilendekunst]

Цікаво, що вовкулаками опікується святий Юр, неначе це якась свійська худоба, корисна звірина. Власне, вони тут і виступають як знаряддя справедливості, карають чужолюбця і крадія. З іншого боку, тут і сам Юрій інший - це старий дід, а не вояк на білому коні.