Повернення на Батьківщину

Jan 16, 2015 20:19




За вікном повільно віддаляється громадна радянська споруда-корабель усінського вокзалу. В захмелілій голові все переплуталося, усе наче нереальність. Я покидаю Усінськ??? !!! Не може такого бути, я прожив тут  життя, спогади про інший зовнішній світ - це все далекий видуманий сон, існує лише ця реальність - мордор одноманітних бетонних коробок з холодними вітрами, де не буває літа...



Чим далі на південь - тим стає все світліше, сонячніше і радісніше. Дерева тут ще не голі, а тільки но почали золотіти. Краєвиди постійно міняються і поступово я згадую ким є, стаю самим собою. А потім буде "муравєйнік Цоя", і загалом місто яке мені подобається - тут вперше відчувається життя - біготня, шалений рух організму марсіан-зомбаків.







Сіра мряка внизу швидко віддаляється і ми входимо в хмари.... а потім виринаємо між хмарами, і зразу знову пірнаємо  в них.







А далі  вперше за багато-багато темних днів мене осліплює яскраве сонце....



Срібно - золотиста пелена із цілим світом під нею залишається десь далеко внизу.... піднімаємося над третім, найвищим, шаром  хмар. Погляд вгору впирається в темну синяву Всесвіту, у простір для відображення Амбера ...


                                                                                                         

Наповнююся щасливими відчуттями та натхненням. Для мене любий політ на літаку - це завжди велике свято. Відірватися від землі і поглянути на сіру земну мряку з висоти - це щось фантастично особливе, щось мабуть схоже на відчуття прозріння - пізнання  чогось іншим поглядом, пізнання світу у порівнянні, адже сіра туманна мряка з іншої точки зору - неймовірна золотиста обгортка фантастичної "цукерки" - нашого світу...



Пілот повідомляє, що на висоті 11 кілометрів ми перетинаємо кордон з Україною. Дивлюся в ілюмінаторі вниз, але в синюватому морі немає ніяких кордонів - їх просто не існує, це видумка у голові.








Видніється Київське водосховище.

Скоро знижуємося і приземляємось у вечірньому пастельному Києві. Синьо-жовті стяги, тепле духмяне повітря - я майже вдома.





Сонячне біле місто на стрiмких берегах синього Дніпра.
Все пізнається у порівнянні.



Пост скриптом - політ коштував у два рази дешевше плацкартного поїзда - 500грн. :)

Previous post Next post
Up