Пра аутсорсінг
Підкинули тут один допис: http://blognot.co/12724. Він привернув мою увагу тим що там висловлюється дуже популярна, але, з моєї точки зору, абсолютно не коректна аналогія між „миттям унітазів у Європі“ і аутсорсінгом в IT.
Розглянемо тези:
„Почему это плохо? Ну, прежде всего потому, что, как и в классической схеме эксплуатации колоний, подавляющая часть прибыли от продажи ресурсов или эксплуатации рабсилы вывозится из колонии.“
У випадку IT outsorsing немає вивозу прибутку чи ресурсів. Є експорт сервісів. Сервіс відрізняється від ресурсу тим що він не закінчується, а значить його експорт не наносить збитку країні-експортеру.
„Плохо это и потому, что в условной колонии не растет квалификация рабсилы, не распространяются новые технологии и не повышается общий уровень индустрии.“
Ріст кваліфікації робітників ніяк не пов'язаний з аутсорсом. Тут можна навести дві контр-тези: ріст кваліфікації робітника цілком і повністю залежить від самого робітника; росту кваліфікації чи рівня технологій немає і у роботодавця.
Полемізуючи сам із собою я скажу: „Зачекай, а як же мотивація до розвитку?“. Тут відповідь проста: кожен сам вибирає собі час і місце де зупинитись. Рушієм розвитку має бути внутрішня мотивація, власне бажання до розвитку. Зовнішня мотивація не більше ніж прискорювач розвитку. Поганий той програміст якого треба заставляти чи мотивувати вчитись!
Що ж до другої контр-тези, тут я спостерігаю трохи іншу картинку. Рівень розвитку технології залежить від величини і maturity проекту. Коли у вас стартап - рівень технології відносно високий і постійно росте. Те саме відбувається з персоналом. Але як тільки вашим продуктом (чи сервісом) починає користуватись Жирний Клієнт (або приходить Солідний Інвестор) - починається оцінка ризиків. Bleeding edge technology це завжди високий ризик, тому ріст рівню технологій зупиняється, або навіть стає негативним. Це часто корелює з початком аутсорсінгу, тому що у компанії з'являється потреба у додатковій робочій силі і потреба у оптимізації витрат, викликана, знову таки, оцінкою ризиків.
Відверто кажучи, тут все ж є один момент: часто працівники на аутсорсі займаються рутинними справами що не потребують високої кваліфікації, у той час коли працівники у головному офісі займаються R&D. Але на це теж є об'єктивна причина. У життєвому циклі кожного програмного продукту у певний момент наступає етап коли він перестає розвиватись якісно і натомість починає рости „в ширину“. Зазвичай цей етап починається коли продукт стає популярним: користувачам не потрібні щоденні революції, натомість вони очікують дрібних змін - виправлення помилок та мінімальних покращень. І такої роботи багато, тому на неї і наймають додаткових працівників - на аутсорсі. Але у світі IT ніколи не можна зупинятись на досягнутому, бо конкуренти з'їдять. Тому розумний інвестор вкладе багато грошей у стабільність і значно менше грошей у ризиковий R&D який потенційно може дати великий прибуток, але може виявитись і абсолютно марною витратою.
Таким чином, я вважаю, описувана нерівність у інтелектуальному наповненні задач викликана не „колоніалізмом“ а механікою роботи ґалузі.
Я, насправді, думав що для всіх давно очевидно: хочеш бути на передньому краї - йди у стартап. Хочеш стабільності - йди у існуючий великий проект.
„И, наконец, это плохо потому, что не приносит особой пользы стране. Дешевая рабсила потому и дешевая, что ей мало платят - поэтому говорить о росте потребления нет смысла.“
Зарплата робітника у IT все ж вище за середньоринкову. Аутсорсери „завозять“ у країну цінну валюту і при цьому не вивозять цінних ресурсів. Однозначно плюс.
„Развития внутреннего рынка также не случается - это хорошо заметно в Беларуси, где рынок внутренних сервисов и программисты-аутсорсеры представляют собой два совершенно непересекающихся множества.“
Розвиток внутрішнього ринку не залежить від аутсорсу. Тут проблема скоріше у тому що внутрішнього ринку в Україні (і, я думаю, аналогічно у Булорусі та Росії) практично немає, а те що є не здатне запропонувати ринкову зарплату. Є окремі винятки, на кшталт Приват Банку, але їх мало. Створити IT-проект для внутрішнього ринку з нуля зараз можна лише на волонтерських засадах, хоча у випадку успіху він у майбутньому може і досягнути стадії коли дохід дозволить утримувати повноцінний IT-штат.
Розглянемо тези:
„Почему это плохо? Ну, прежде всего потому, что, как и в классической схеме эксплуатации колоний, подавляющая часть прибыли от продажи ресурсов или эксплуатации рабсилы вывозится из колонии.“
У випадку IT outsorsing немає вивозу прибутку чи ресурсів. Є експорт сервісів. Сервіс відрізняється від ресурсу тим що він не закінчується, а значить його експорт не наносить збитку країні-експортеру.
„Плохо это и потому, что в условной колонии не растет квалификация рабсилы, не распространяются новые технологии и не повышается общий уровень индустрии.“
Ріст кваліфікації робітників ніяк не пов'язаний з аутсорсом. Тут можна навести дві контр-тези: ріст кваліфікації робітника цілком і повністю залежить від самого робітника; росту кваліфікації чи рівня технологій немає і у роботодавця.
Полемізуючи сам із собою я скажу: „Зачекай, а як же мотивація до розвитку?“. Тут відповідь проста: кожен сам вибирає собі час і місце де зупинитись. Рушієм розвитку має бути внутрішня мотивація, власне бажання до розвитку. Зовнішня мотивація не більше ніж прискорювач розвитку. Поганий той програміст якого треба заставляти чи мотивувати вчитись!
Що ж до другої контр-тези, тут я спостерігаю трохи іншу картинку. Рівень розвитку технології залежить від величини і maturity проекту. Коли у вас стартап - рівень технології відносно високий і постійно росте. Те саме відбувається з персоналом. Але як тільки вашим продуктом (чи сервісом) починає користуватись Жирний Клієнт (або приходить Солідний Інвестор) - починається оцінка ризиків. Bleeding edge technology це завжди високий ризик, тому ріст рівню технологій зупиняється, або навіть стає негативним. Це часто корелює з початком аутсорсінгу, тому що у компанії з'являється потреба у додатковій робочій силі і потреба у оптимізації витрат, викликана, знову таки, оцінкою ризиків.
Відверто кажучи, тут все ж є один момент: часто працівники на аутсорсі займаються рутинними справами що не потребують високої кваліфікації, у той час коли працівники у головному офісі займаються R&D. Але на це теж є об'єктивна причина. У життєвому циклі кожного програмного продукту у певний момент наступає етап коли він перестає розвиватись якісно і натомість починає рости „в ширину“. Зазвичай цей етап починається коли продукт стає популярним: користувачам не потрібні щоденні революції, натомість вони очікують дрібних змін - виправлення помилок та мінімальних покращень. І такої роботи багато, тому на неї і наймають додаткових працівників - на аутсорсі. Але у світі IT ніколи не можна зупинятись на досягнутому, бо конкуренти з'їдять. Тому розумний інвестор вкладе багато грошей у стабільність і значно менше грошей у ризиковий R&D який потенційно може дати великий прибуток, але може виявитись і абсолютно марною витратою.
Таким чином, я вважаю, описувана нерівність у інтелектуальному наповненні задач викликана не „колоніалізмом“ а механікою роботи ґалузі.
Я, насправді, думав що для всіх давно очевидно: хочеш бути на передньому краї - йди у стартап. Хочеш стабільності - йди у існуючий великий проект.
„И, наконец, это плохо потому, что не приносит особой пользы стране. Дешевая рабсила потому и дешевая, что ей мало платят - поэтому говорить о росте потребления нет смысла.“
Зарплата робітника у IT все ж вище за середньоринкову. Аутсорсери „завозять“ у країну цінну валюту і при цьому не вивозять цінних ресурсів. Однозначно плюс.
„Развития внутреннего рынка также не случается - это хорошо заметно в Беларуси, где рынок внутренних сервисов и программисты-аутсорсеры представляют собой два совершенно непересекающихся множества.“
Розвиток внутрішнього ринку не залежить від аутсорсу. Тут проблема скоріше у тому що внутрішнього ринку в Україні (і, я думаю, аналогічно у Булорусі та Росії) практично немає, а те що є не здатне запропонувати ринкову зарплату. Є окремі винятки, на кшталт Приват Банку, але їх мало. Створити IT-проект для внутрішнього ринку з нуля зараз можна лише на волонтерських засадах, хоча у випадку успіху він у майбутньому може і досягнути стадії коли дохід дозволить утримувати повноцінний IT-штат.