Echopraxia та Caliban's War
Ще дві книги: „Echopraxia“ від Peter Watts та „Caliban's War“ за авторством James A. Corey.
Після шедевральної „Blindsight“, „Echopraxia“ трохи розчаровує. Складається враження що автор стомився робити фантастику „твердою“, і просто поплив хвилями фантазії. Якщо перша книга знайомить нас з різними аспектами та відхиленнями у роботі мозку, з „Китайською кімнатою“ та інтелектом без свідомості, то друга книга тільки розказує як програмувати людей. Хоча і піднімає цікаві питання, на кшталт „А що як стане можливим верифікувати релігію?“. Події книги розвиваються приблизно після подій „Blindsight“ - на одному кораблі опиняється головний герой, біолог, група монахів з об’єднаною свідомістю, батько Сірі Кетона (того шо у першій частині), вампірша-убивця що навчилась опиратись „Евклідовому глюку“ і пілот що мріє вбити біолога, але з блоком у мозку що не дозволяє впізнати його. Вони летять до передавача антиматерії, що живив „Тезея“ у першій частині, бо звідти хтось намагається вийти на контакт. Якщо у першій частині у мене лише дві претензії до сюжету (що таке „світлячки“ та навіщо Юкка Сарасті порізав Сірі), то друга частина залишає по собі самі претензії та питання.
Коротше кажучи, це той випадок коли читати післямову та список літератури було цікавіше ніж саму книгу.
„Caliban's War“ - продовження „Leviathan Wakes“, друга книга у серії „The Expanse“. Автор цілком слідує стилю, і як і в першій частині від книги відірватися неможливо. На кожній сторінці щось стається, сюжет постійно розвивається і ніколи не знаєш чого чекати. Події відбуваються практично одразу після першої частини, мова тепер ведеться аж від чотирьох осіб: Холдена (з першої книги), Пракса (біолога-агронома), Боббі (марсіанська дівчина-солдат) та Авасарали Крісчен (помічника генсека ООН). На відміну від першої книги, де події розвивались більше у колоніях на астероїдах, тут події розвиваються все більше у космосі та на Землі. Альянс Зовнішніх Планет відійшов на другий план, зате на перший план вийшла боротьба Землі та марсіанських колоній. Плюс одним із персонажів „за кадром“ стало те що у першій частині гепнулось на Венеру. Сюжет розгортається навколо біолога Пракса що шукає свою доньку з фанатизмом агента Малдера, та навколо битви біля Ганімеду, де загострилося протистояння між Марсом і Землею. Книга стала трохи менш пригодницькою (зовсім трохи) і більше політичною. Як і в першій частині, сюжетні лінії розгортаються незалежно одна від одної, а потім переплітаються у фіналі. Є пара моментів коли одна і та ж подія описується з точки зору різних героїв. Кінцівка ще більш неочікувана ніж у першій частині.
У підсумку можу сказати що „Echopraxia“ варто читати прихильниками Watts'а, а „Caliban's War“ всім прихильникам НФ. Перекладу, правда, ще немає :)
За серією „The Expanse“ знімають серіал, що має вийти наприкінці року. При чому вже підтверджено другий сезон. А поки дивимось трейлер, у якому ніц не зрозуміло :)
Після шедевральної „Blindsight“, „Echopraxia“ трохи розчаровує. Складається враження що автор стомився робити фантастику „твердою“, і просто поплив хвилями фантазії. Якщо перша книга знайомить нас з різними аспектами та відхиленнями у роботі мозку, з „Китайською кімнатою“ та інтелектом без свідомості, то друга книга тільки розказує як програмувати людей. Хоча і піднімає цікаві питання, на кшталт „А що як стане можливим верифікувати релігію?“. Події книги розвиваються приблизно після подій „Blindsight“ - на одному кораблі опиняється головний герой, біолог, група монахів з об’єднаною свідомістю, батько Сірі Кетона (того шо у першій частині), вампірша-убивця що навчилась опиратись „Евклідовому глюку“ і пілот що мріє вбити біолога, але з блоком у мозку що не дозволяє впізнати його. Вони летять до передавача антиматерії, що живив „Тезея“ у першій частині, бо звідти хтось намагається вийти на контакт. Якщо у першій частині у мене лише дві претензії до сюжету (що таке „світлячки“ та навіщо Юкка Сарасті порізав Сірі), то друга частина залишає по собі самі претензії та питання.
Коротше кажучи, це той випадок коли читати післямову та список літератури було цікавіше ніж саму книгу.
„Caliban's War“ - продовження „Leviathan Wakes“, друга книга у серії „The Expanse“. Автор цілком слідує стилю, і як і в першій частині від книги відірватися неможливо. На кожній сторінці щось стається, сюжет постійно розвивається і ніколи не знаєш чого чекати. Події відбуваються практично одразу після першої частини, мова тепер ведеться аж від чотирьох осіб: Холдена (з першої книги), Пракса (біолога-агронома), Боббі (марсіанська дівчина-солдат) та Авасарали Крісчен (помічника генсека ООН). На відміну від першої книги, де події розвивались більше у колоніях на астероїдах, тут події розвиваються все більше у космосі та на Землі. Альянс Зовнішніх Планет відійшов на другий план, зате на перший план вийшла боротьба Землі та марсіанських колоній. Плюс одним із персонажів „за кадром“ стало те що у першій частині гепнулось на Венеру. Сюжет розгортається навколо біолога Пракса що шукає свою доньку з фанатизмом агента Малдера, та навколо битви біля Ганімеду, де загострилося протистояння між Марсом і Землею. Книга стала трохи менш пригодницькою (зовсім трохи) і більше політичною. Як і в першій частині, сюжетні лінії розгортаються незалежно одна від одної, а потім переплітаються у фіналі. Є пара моментів коли одна і та ж подія описується з точки зору різних героїв. Кінцівка ще більш неочікувана ніж у першій частині.
У підсумку можу сказати що „Echopraxia“ варто читати прихильниками Watts'а, а „Caliban's War“ всім прихильникам НФ. Перекладу, правда, ще немає :)
За серією „The Expanse“ знімають серіал, що має вийти наприкінці року. При чому вже підтверджено другий сезон. А поки дивимось трейлер, у якому ніц не зрозуміло :)
Click to view