Русалонька
Давно хотів поділитись. Після шедевральної опери „2032“ Віктор Аргонов Project взялися за казку про „Русалоньку“, перетворивши її на конфлікт цивілізацій. За легендою, на дні океанів існує ціла цивілізація істот нескінченно далеких від людей. Її представники спостерігають за людством, але в принципі їм байдужі наші клопоти. Ці істоти живуть набагато довше за людей, вони не знають старості і хвороб, хоча і не безсмертні. У них немає книг і літописів бо мають абсолютну пам’ять. У них немає технологій у нашому розумінні цього слова і у них немає культу свого тіла - ці істоти вільно модифікують його для вирішення своїх задач. Можна було б сказати що вони володіють біотехнологією, якби префікс „біо-“ був доречним. Більш доречною, як мені здається, буде цитата із Лема:
„Я вложил первый из серии препаратов в кассету нейтринного микроскопа и по очереди нажал цветные ручки выключателей. Глухо загудели силовые поля.
- Развлечений тут не слишком много, и если моего скромного общества тебе окажется недостаточно, будет плохо, - говорил я рассеянно, делая большие паузы между словами, одновременно стиснув обеими руками большую черную головку, в которой блестел окуляр микроскопа, и вдавив глаза в мягкую резиновую раковину. Хари сказала что-то, что до меня не дошло. Я видел как будто с большой высоты огромную пустыню, залитую серебряным блеском. На ней лежали покрытые легкой дымкой как бы потрескавшиеся и выветрившиеся плоские скалистые холмики. Это были красные тельца. Я сделал изображение резким и, не отрывая глаз от окуляров, все глубже погружался в пылающее серебро. Одновременно левой рукой я вращал регулировочную ручку столика и, когда лежащий одиноко, как валун, шарик оказался в перекрестье черных нитей, прибавил увеличение. Объектив как бы наезжал на деформированный с провалившейся серединой эритроцит, который казался уже кружочком скального кратера с черными резкими тенями в провалах кольцевой кромки. Потом кромка, ощитинившаяся кристаллическим налетом ионов серебра, ушла за границу поля микроскопа. Появились мутные, словно просвечивающие сквозь переливающуюся воду контуры белка. Поймав в черное перекрестье одно из уплотнений белковых обломков, я слегка подтолкнул рычаг увеличения, потом еще; вот-вот должен был показаться конец этой дороги вглубь, приплюснутая тень одной молекулы заполнила весь окуляр, изображение прояснилось, - сейчас!
Но ничего не произошло. Я должен был увидеть дрожащие пятнышки атомов, похожие на колышущийся студень, но их не было. Экран пылал девственным серебром. Я довел рычаг до конца. Гудение усилилось, стало гневным, но я ничего не видел. Повторяющийся звонкий сигнал давал мне знать, что аппаратура перегружена. Я еще раз взглянул в серебряную пустоту и выключил ток.“
І от один із представників цієї цивілізації прочитав людську казку про Русалоньку і вирішив вийти на контакт з людством у образі молодої дівчини. Що із цього вийшло - слухайте самі.
На відміну від „2032“ тут стало більше діалогів і менше вокальних партій (якими так славиться гурт „Complex Numbers“ що має саме безпосереднє відношення до проекту). Тим не менш, „Русалонька“ глибше пропрацьована сюжетно і з цієї точки зору більш цікава. Коротше кажучи, всіляко рекомендую до прослуховування. Тим паче що твір офіційно розповсюджується на умовах Creative Commons і доступний для скачування прямо з сайту проекту: http://argonov.ru/mermai.html. Поціновувачі lossless можуть знайти фляки відомо де.