CM2013
В (нескінченному) очікуванні HL2:EP3/HL3 давно хотів спробувати якісь моди. Особливо вразили мене картинки CinematicMod, тож вирішив врешті перевірити чи все там так красиво насправді. Тим паче треба іноді випускати пар у теперішній ситуації, щоб дах не поїхав від новин. Старенька хрюшка в дуалбуті не потягнула - не вистачило пам’яті. Тож я її замінив на 64-бітну заради цього. Інсталяція трошки геморойна, але в принципі все за інструкцією. Налаштування самого CM2013 (він, до речі, експериментальний, але багів не зустрічав) не змінював - виставив тільки по максимуму налаштування самого HL2.
Сам мод включає нові високоякісні текстури, в тому числі персонажів, і трішки змінені карти. Суб’єктивно можу сказати що карти стали складніше. Ландшафт став більш нерівним і там де можна було раніше ганяти на баггі тепер не всякого разу й проїдеш. Так, наприклад, коли баггі падає з крану і перевертається раніше достатньо було одного імпульсу з гравіпушки. Цього разу колесо потрапило у купу гілок і довелось його звідти виковирювати. Мурашині леви ледь не з’їли. Те саме стосується піших прогулянок - ходити стало дуже важко. Плюс відкриті території поросли папороттю і під нею нічого не видно. Найскладніше прийшлось з цією папороттю у місті, там де на кожному кроці заховані міни-хоппери. Раніше їх здалеку було видно по вогникам, і наступити на міну можна було тільки у гарячці бою. Зараз їх не видно взагалі, тому ходити треба дуже обережно. Деякі карти змінились більш радикально. Наприклад, на картах Highway 17 з’явилась ще одна дорога, розташована на бетонних опорах вздовж узбережжя, але добратись до неї, звісно, неможливо.
Перезаховали деякі схованки. Так, наприклад, арбалет завжди лежав на пагорбі з якого було дуже зручно розстрілювати комбайнів. Залазю на пагорб: комбайни є, арбалету немає. Думав, мо’ він десь у траву впав - облазив усе навколо. Нема арбалету. А потім чисто випадково знайшов його на іншому боці дороги у кущах. При чому не видного його було поки не наступив. Ще був один неприємний момент перед цим. Як завжди вирішив заскочити в один із покинутих будинків щоб помародерствувати. І тут по мені почали стріляти! При чому не з будинку а в спину. Я швиденько дав задній ход і сховався. Емпірично виявив що вогонь ведуть з пагорбу що поріс деревами. Обійшов той пагорб разів три навколо, обдивився його у бінокль - нікого не видно. Закидав гранатами, потім сам поліз - нікого не знайшов. Але варто було відійти на сотню кроків - знову луплять. Глюк чи шо...
Стало менше води і більше кораблів на мілині. З’явився доступ у локації раніше закриті. Так, наприклад, біля залізничного моста можна спуститись практично до самої води - там навіть стежка є. Але не дуже далеко - коли виходиш за межі геймплею одразу стається геймовер. На Sandtraps стало важко розрізняти де пісок а де камінь. Я уже очікував багатотижневе проходження з купою сейвів, але виявилось що там тепер можна пройти зверху, навіть не ступаючи на пісок.
Із того що не сподобалось - текстури персонажів. Жителі City17 уже не виглядають поневоленими - скоріше сході на бійців елітного спецпідрозділу. Оригінальні головні герої теж виглядали більш природньо. Можна, звісно, залишити оригінальні текстури персонажів, це все налаштовується, але вони тоді впадають в дисонанс з оточуючим високополігональним світом.
Та годі вже базікати, вйо до картинок!
Як я вже казав, зелені стало більше, дерева красивіші. Але сосни все ще виглядають ненатурально.
Ця локація і раніше була моєю улюбленою, а тут стала ще красивіша!
Як завжди, налякаємо пташок...
Дорога на опорах, про яку я казав.
Східна Україна Чорна Меза. Зверніть увагу на берег - він став більш кривий і реалістичний.
Ну тут все по старому...
Призахідне сонце розфарбувало звалище у різні кольори... І все заросло травою.
Захід сонця і в оригіналі був красивим і тут не підкачав.
Я знаю як треба назвати Ravenholm в уркаїнській чи білоруській локалізації - Гнилгород! Тут все так же моторошно і темно. Зелені на цвинтарі стало ще більше, але кардинальних змін немає.
Ага, дошки гнилі й покручені. І це не текстурно - геометрично вони теж криві. Що, в принципі, правильно.
Аральське море пересохло. „Трінідаду“ раніше не було. Та і мостків побільшало.
Атмосферна картинка.
Берег заріс лісом.
Почитаємо газетку. Деталізація текстур непогана.
Мій улюблений міст і нова дорога. Саме тут можна спуститись вниз до води - якої, до речі, теж поменшало. За легендою прибульці викачують з планети всі ресурси, включаючи воду.
„Любі друзі!“
І чого мене потягнуло у кролячу нору? Я ж не Аліса...
Виліз, а там дощ. Брр... Прямо як зараз за вікном. Треба було в норі і пересидіти. Да, мостків цих раніше не було.
А дощ все посилюється...
... і посилюється. Дуже це місце сподобалось. Аби тільки кулі над головою не свистіли!
Нарешті вдалося розгледіти шо ж вони там показують на своїх терміналах. А показують вони BSOD! Відать Microsoft теж увійшла в Альянс.
Сімейне фото. Не вистачає тільки Брінна, але він втік.
А на ці релейки є дозвіл від Укрчастотнагляду? Полізу, шолі, познімаю...
От дідько, не встиг долізти як тут Брінн зі своїм порталом. Прямо не Цитадель я Aperture Science якась!
Позбивав йому рефлектори з антен - портал і здох. Але щось мені не подобається як похилилась ця опора райелектромереж...
Ну точно. Я ж казав шо треба тікати!
„А что это вы тут делаете? Фильм-то уже кончился!“
На останок скажу що проходити стало важче. Раніше я міг на Hard позіхаючи і сьорбаючи каву пройти все за один раз, а тут уже так не виходить. Почав я десь у листопаді-грудні, а закінчив тільки вчора. Правда, і грав небагато - одну-дві години по вихідним.
Сам мод включає нові високоякісні текстури, в тому числі персонажів, і трішки змінені карти. Суб’єктивно можу сказати що карти стали складніше. Ландшафт став більш нерівним і там де можна було раніше ганяти на баггі тепер не всякого разу й проїдеш. Так, наприклад, коли баггі падає з крану і перевертається раніше достатньо було одного імпульсу з гравіпушки. Цього разу колесо потрапило у купу гілок і довелось його звідти виковирювати. Мурашині леви ледь не з’їли. Те саме стосується піших прогулянок - ходити стало дуже важко. Плюс відкриті території поросли папороттю і під нею нічого не видно. Найскладніше прийшлось з цією папороттю у місті, там де на кожному кроці заховані міни-хоппери. Раніше їх здалеку було видно по вогникам, і наступити на міну можна було тільки у гарячці бою. Зараз їх не видно взагалі, тому ходити треба дуже обережно. Деякі карти змінились більш радикально. Наприклад, на картах Highway 17 з’явилась ще одна дорога, розташована на бетонних опорах вздовж узбережжя, але добратись до неї, звісно, неможливо.
Перезаховали деякі схованки. Так, наприклад, арбалет завжди лежав на пагорбі з якого було дуже зручно розстрілювати комбайнів. Залазю на пагорб: комбайни є, арбалету немає. Думав, мо’ він десь у траву впав - облазив усе навколо. Нема арбалету. А потім чисто випадково знайшов його на іншому боці дороги у кущах. При чому не видного його було поки не наступив. Ще був один неприємний момент перед цим. Як завжди вирішив заскочити в один із покинутих будинків щоб помародерствувати. І тут по мені почали стріляти! При чому не з будинку а в спину. Я швиденько дав задній ход і сховався. Емпірично виявив що вогонь ведуть з пагорбу що поріс деревами. Обійшов той пагорб разів три навколо, обдивився його у бінокль - нікого не видно. Закидав гранатами, потім сам поліз - нікого не знайшов. Але варто було відійти на сотню кроків - знову луплять. Глюк чи шо...
Стало менше води і більше кораблів на мілині. З’явився доступ у локації раніше закриті. Так, наприклад, біля залізничного моста можна спуститись практично до самої води - там навіть стежка є. Але не дуже далеко - коли виходиш за межі геймплею одразу стається геймовер. На Sandtraps стало важко розрізняти де пісок а де камінь. Я уже очікував багатотижневе проходження з купою сейвів, але виявилось що там тепер можна пройти зверху, навіть не ступаючи на пісок.
Із того що не сподобалось - текстури персонажів. Жителі City17 уже не виглядають поневоленими - скоріше сході на бійців елітного спецпідрозділу. Оригінальні головні герої теж виглядали більш природньо. Можна, звісно, залишити оригінальні текстури персонажів, це все налаштовується, але вони тоді впадають в дисонанс з оточуючим високополігональним світом.
Та годі вже базікати, вйо до картинок!
Як я вже казав, зелені стало більше, дерева красивіші. Але сосни все ще виглядають ненатурально.
Ця локація і раніше була моєю улюбленою, а тут стала ще красивіша!
Як завжди, налякаємо пташок...
Дорога на опорах, про яку я казав.
Східна Україна Чорна Меза. Зверніть увагу на берег - він став більш кривий і реалістичний.
Ну тут все по старому...
Призахідне сонце розфарбувало звалище у різні кольори... І все заросло травою.
Захід сонця і в оригіналі був красивим і тут не підкачав.
Я знаю як треба назвати Ravenholm в уркаїнській чи білоруській локалізації - Гнилгород! Тут все так же моторошно і темно. Зелені на цвинтарі стало ще більше, але кардинальних змін немає.
Ага, дошки гнилі й покручені. І це не текстурно - геометрично вони теж криві. Що, в принципі, правильно.
Аральське море пересохло. „Трінідаду“ раніше не було. Та і мостків побільшало.
Атмосферна картинка.
Берег заріс лісом.
Почитаємо газетку. Деталізація текстур непогана.
Мій улюблений міст і нова дорога. Саме тут можна спуститись вниз до води - якої, до речі, теж поменшало. За легендою прибульці викачують з планети всі ресурси, включаючи воду.
„Любі друзі!“
І чого мене потягнуло у кролячу нору? Я ж не Аліса...
Виліз, а там дощ. Брр... Прямо як зараз за вікном. Треба було в норі і пересидіти. Да, мостків цих раніше не було.
А дощ все посилюється...
... і посилюється. Дуже це місце сподобалось. Аби тільки кулі над головою не свистіли!
Нарешті вдалося розгледіти шо ж вони там показують на своїх терміналах. А показують вони BSOD! Відать Microsoft теж увійшла в Альянс.
Сімейне фото. Не вистачає тільки Брінна, але він втік.
А на ці релейки є дозвіл від Укрчастотнагляду? Полізу, шолі, познімаю...
От дідько, не встиг долізти як тут Брінн зі своїм порталом. Прямо не Цитадель я Aperture Science якась!
Позбивав йому рефлектори з антен - портал і здох. Але щось мені не подобається як похилилась ця опора райелектромереж...
Ну точно. Я ж казав шо треба тікати!
„А что это вы тут делаете? Фильм-то уже кончился!“
На останок скажу що проходити стало важче. Раніше я міг на Hard позіхаючи і сьорбаючи каву пройти все за один раз, а тут уже так не виходить. Почав я десь у листопаді-грудні, а закінчив тільки вчора. Правда, і грав небагато - одну-дві години по вихідним.