Підсумкове
Схоже що нарешті все прямує до завершення. Ще не зрозуміла реакція Януковича, попереду ще вибори. Попереду ще багато важких років розгрібання всього того лайна у якому зараз сидить Україна. А може і не розгрібання, не знаю. Подивимось.
Так чи інакше, але я більше не бачу причин для ескалації конфлікту і подальших жертв. І це добре.
Коли восени зібрався майдан я його не підтримував. Мені, в принципі, було все рівно, підпишуть асоціацію чи ні. Підпишуть - добре, не підпишуть - ну і біс з нею. Тоді я навіть готов був повірити що на майдані є проплачені представники партій. Готовий навіть був повірити у наявність фінансового впливу з боку Європи і США. Хоча і очевидно мені було що більшість людей там стоїть щиро за свої переконання. Просто для того щоб не мислити однобоко і залишався простір для критичного сприймання новин. Коли розігнали студентів і зібрався ще більший майдан - я змінив своє відношення. Я цілком підтримував протест людей, в тому числі і фінансово, хоча і не бачив у тому великого сенсу. До того ми з нашим нейтів спікером з Британії обговорювали, в основному, ситуацію в Сирії, а тоді звернули увагу на події в Україні. І я цілком підтримував його думку що Янукович може просто сидіти і ніяк не реагувати на майдан - і він сам розійдеться. І в принципі, все до того йшло, поки не прийняли сумнозвісні „диктаторські закони“. Це було несподіваним й ідіотським ходом влади. З того моменту, я вважаю, пішла найсильніша хвиля критики, яка викликала по тому жорстке протистояння на Грушевського. У цьому протистоянні не було необхідності - влада не чула людей на майдані і очевидно не почула б їх під стінами ВРУ. Початок протистояння на Грушевського я вважаю однією з перших великих помилок опозиції. Тоді загинуло троє людей, і я сам ходив ставити свічку за Сергія Нігояна 23-го січня. Саме тоді, я думаю, у мене сформувалась чітка позиція - цій владі не місце в Україні. Єдине що я не бачив шляхів до цього. Я кілька разів бував на дніпропетровському майдані - і не бачив у ньому сенсу. Тут почався поділ на фракції, двоє керівників... З часом все згасає, - стабілізувався і цей жахливий конфлікт. І у вівторок вранці я, думаючи про чергові розмови з британцем, думав що знову будемо казати про тупик, про економічні проблеми і ходити по тому ж колу що і минулого тижня. Коли я прийшов на роботу я почув що знову все змішалось і знову спалахнув конфлікт. Вівторок і середа персонально для мене були найтяжчими - депресія, безсоння, страх і головний біль. Але саме в середу ввечері з невідомих причин на душі мені стало спокійно. Ще гинули люди, ще лунали постріли, але я чомусь був певен - все закінчиться і ми переможемо. Для того не було підстав, у тому не було жодної логіки. Але з відчуттями не посперечаєшся. І я всім друзям і знайомим казав: „Все буде добре“. У четвер ввечері у ВРУ з’явились перші ознаки закінчення конфлікту. У п’ятницю емоції зашкалювали - сум по загиблим, яскрава промова бійця, виступ Гнапа, потім слідкування за польотом AOJ92C який зовсім не є президентським літаком. Сьогодні ранкове засідання Ради, поява президента і, нарешті, фінальне рішення Ради.
На сьогодні у мене залишилась купа питань на які я не знаходжу відповіді. Не те щоб я сподівався зараз почути відповідь на них - я обговорюю їх давно вже з друзями. Просто хочу залишити їх тут щоб не забути.
Перше таке питання - це поява Правого Сектору. Я схиляю голову перед цими людьми, вони захистили майдан. Вічна пам’ять загиблим і слава героям. Але до подій на Грушевського про них мало хто чув, а одразу після першого протистояння Правий Сектор заявив про себе дуже широко і, фактично, по всій країні. Так, я розумію що багато людей у такий момент приєднались до захисників. Але все одно ця сила з’явилась саме тоді коли у ній була потреба і з’явилась по всій країні. Мені цей момент не зрозумілий.
Друге питання - ідіотські витоки інформації. Яким ідіотом треба бути щоб викласти відео знущання над козаком Михайлом Гаврилюком у мережу? Єдине пояснення, що приходить мені у голову, - цілеспрямований виток від тих силовиків що не підтримували катування. Але тут теж не зрозуміло, адже самим силовикам відомо хто знімав відео і у кого до нього є доступ. Не зрозуміло про запис переговорів між Вікторією Нуланд і Джефрі Пайєттом. На дворі XXI сторіччя, а вони використовують нешифровані канали зв’язку для переговорів на такому рівні?! Це або ідіотизм з боку служби безпеки посольства, або цілеспрямований виток, незрозуміло кому потрібний. Не зрозуміла також роль російських спецслужб у цьому. І ганьба нашій СБУ і зовнішній розвідці які допустили перехоплення переговорів посольства російськими силовиками на території України. Цей епізод для мене цілком не зрозумілий. Ті сам претензії до переговорів снайперів - чому не використовувались скремблери? Зараз, коли найсильнішою зброєю є інформація і всім зрозуміла необхідність її захисту - як можна допускати таке?
Третє питання - епізод з нашивками російських силовиків, які начебто зірвали з одного із захоплених. Якщо навіть це був представник російських силовиків - яким дибілом треба бути щоб випускати їх у бій не перевдягнувши в українську форму? Провокація з боку майдану? Не знаю. Питання відкрите.
Питання четверте - т.з. „тітушки“. Це питання піднімалось вчора на Громадському - звідки вони взялись у такій кількості і так добре організовані? Один із варіантів відповіді полягає у тому що влада готувала їх до виборів 2015-го року. Можливо, можливо... Але питання все ще відкрите.
Питання п’яте - поведінка „трійці“. Всім, думаю, очевидно що Янукович має певний вплив на всіх трьох. Виходити на майдан з пропозицією постояти до 15-го року було тупо. Виходити з пропозицією зачекати до грудня 14-го вчора ввечері було самогубством - це ми бачили на власні очі. Я дивуюсь як їх там на сцені не побили. При цьому уже була більшість у ВР і фактично всі були готові голосувати за імпічмент. Мені абсолютно не зрозуміла така позиція. Як у цьому контексті трактувати випадково зафільмовану заяву Сікорського „Підписуйте або смерть“? І чи випадково це було записано?
Питання шосте - знищення документів. Всі бачили що МВС і СБУ знищують документи і палять папери на випадок захоплення. Всі бачили попелище у Межигір’ї де теж щось було спалено. І тут бац - цілісінькі папери плавають у пластикових „файлах“ і теках. Як так? Добродій серед оточення президента? Але тоді чому він не назветься? Вкид паперів з боку, теперішньої влади (хотів за звичкою написати „опозиції“)? Вкид паперів з боку третіх сил? Фальшивки? Додаткові питання викликають знайдені затоплені набої. Будемо чекати експертизи і розслідування.
Якщо згадаю ще щось, або з’являться нові - допишу.
Ще хочу сказати що частково розумію поведінку бійців ВВ і „беркуту“. Коли людина перебуває у постійній інформаційній ізоляції, і єдине її джерело - командир, маніпулювати поглядами дуже просто. Людину можна налаштувати як завгодно і про кого завгодно. Те саме можу сказати про людей які відкрито ненавиділи майдан і людей на ньому. Я їх не виправдовую, але розумію. І відповідальність мають понести, звісно, ті хто допустив таке - командири силовиків, міністри відповідних установ, керівники газет і телевізійних каналів, а також всі хто формують суспільну думку.
Без сумніву нас чекають важкі часи, але ми переживали і гірше у 90-х. Бруківку можна покласти, будинки відбудувати, замість одних пам’ятників поставити інші, або розбити на їх місці клумби. Економіку „вилікувати“ а людей помирити. Аби тільки була політична воля і готовність людей працювати. Навіть якщо Росія закриє кордон а Європа відвернеться я певен - ми виживемо.
Так чи інакше, але я більше не бачу причин для ескалації конфлікту і подальших жертв. І це добре.
Коли восени зібрався майдан я його не підтримував. Мені, в принципі, було все рівно, підпишуть асоціацію чи ні. Підпишуть - добре, не підпишуть - ну і біс з нею. Тоді я навіть готов був повірити що на майдані є проплачені представники партій. Готовий навіть був повірити у наявність фінансового впливу з боку Європи і США. Хоча і очевидно мені було що більшість людей там стоїть щиро за свої переконання. Просто для того щоб не мислити однобоко і залишався простір для критичного сприймання новин. Коли розігнали студентів і зібрався ще більший майдан - я змінив своє відношення. Я цілком підтримував протест людей, в тому числі і фінансово, хоча і не бачив у тому великого сенсу. До того ми з нашим нейтів спікером з Британії обговорювали, в основному, ситуацію в Сирії, а тоді звернули увагу на події в Україні. І я цілком підтримував його думку що Янукович може просто сидіти і ніяк не реагувати на майдан - і він сам розійдеться. І в принципі, все до того йшло, поки не прийняли сумнозвісні „диктаторські закони“. Це було несподіваним й ідіотським ходом влади. З того моменту, я вважаю, пішла найсильніша хвиля критики, яка викликала по тому жорстке протистояння на Грушевського. У цьому протистоянні не було необхідності - влада не чула людей на майдані і очевидно не почула б їх під стінами ВРУ. Початок протистояння на Грушевського я вважаю однією з перших великих помилок опозиції. Тоді загинуло троє людей, і я сам ходив ставити свічку за Сергія Нігояна 23-го січня. Саме тоді, я думаю, у мене сформувалась чітка позиція - цій владі не місце в Україні. Єдине що я не бачив шляхів до цього. Я кілька разів бував на дніпропетровському майдані - і не бачив у ньому сенсу. Тут почався поділ на фракції, двоє керівників... З часом все згасає, - стабілізувався і цей жахливий конфлікт. І у вівторок вранці я, думаючи про чергові розмови з британцем, думав що знову будемо казати про тупик, про економічні проблеми і ходити по тому ж колу що і минулого тижня. Коли я прийшов на роботу я почув що знову все змішалось і знову спалахнув конфлікт. Вівторок і середа персонально для мене були найтяжчими - депресія, безсоння, страх і головний біль. Але саме в середу ввечері з невідомих причин на душі мені стало спокійно. Ще гинули люди, ще лунали постріли, але я чомусь був певен - все закінчиться і ми переможемо. Для того не було підстав, у тому не було жодної логіки. Але з відчуттями не посперечаєшся. І я всім друзям і знайомим казав: „Все буде добре“. У четвер ввечері у ВРУ з’явились перші ознаки закінчення конфлікту. У п’ятницю емоції зашкалювали - сум по загиблим, яскрава промова бійця, виступ Гнапа, потім слідкування за польотом AOJ92C який зовсім не є президентським літаком. Сьогодні ранкове засідання Ради, поява президента і, нарешті, фінальне рішення Ради.
На сьогодні у мене залишилась купа питань на які я не знаходжу відповіді. Не те щоб я сподівався зараз почути відповідь на них - я обговорюю їх давно вже з друзями. Просто хочу залишити їх тут щоб не забути.
Перше таке питання - це поява Правого Сектору. Я схиляю голову перед цими людьми, вони захистили майдан. Вічна пам’ять загиблим і слава героям. Але до подій на Грушевського про них мало хто чув, а одразу після першого протистояння Правий Сектор заявив про себе дуже широко і, фактично, по всій країні. Так, я розумію що багато людей у такий момент приєднались до захисників. Але все одно ця сила з’явилась саме тоді коли у ній була потреба і з’явилась по всій країні. Мені цей момент не зрозумілий.
Друге питання - ідіотські витоки інформації. Яким ідіотом треба бути щоб викласти відео знущання над козаком Михайлом Гаврилюком у мережу? Єдине пояснення, що приходить мені у голову, - цілеспрямований виток від тих силовиків що не підтримували катування. Але тут теж не зрозуміло, адже самим силовикам відомо хто знімав відео і у кого до нього є доступ. Не зрозуміло про запис переговорів між Вікторією Нуланд і Джефрі Пайєттом. На дворі XXI сторіччя, а вони використовують нешифровані канали зв’язку для переговорів на такому рівні?! Це або ідіотизм з боку служби безпеки посольства, або цілеспрямований виток, незрозуміло кому потрібний. Не зрозуміла також роль російських спецслужб у цьому. І ганьба нашій СБУ і зовнішній розвідці які допустили перехоплення переговорів посольства російськими силовиками на території України. Цей епізод для мене цілком не зрозумілий. Ті сам претензії до переговорів снайперів - чому не використовувались скремблери? Зараз, коли найсильнішою зброєю є інформація і всім зрозуміла необхідність її захисту - як можна допускати таке?
Третє питання - епізод з нашивками російських силовиків, які начебто зірвали з одного із захоплених. Якщо навіть це був представник російських силовиків - яким дибілом треба бути щоб випускати їх у бій не перевдягнувши в українську форму? Провокація з боку майдану? Не знаю. Питання відкрите.
Питання четверте - т.з. „тітушки“. Це питання піднімалось вчора на Громадському - звідки вони взялись у такій кількості і так добре організовані? Один із варіантів відповіді полягає у тому що влада готувала їх до виборів 2015-го року. Можливо, можливо... Але питання все ще відкрите.
Питання п’яте - поведінка „трійці“. Всім, думаю, очевидно що Янукович має певний вплив на всіх трьох. Виходити на майдан з пропозицією постояти до 15-го року було тупо. Виходити з пропозицією зачекати до грудня 14-го вчора ввечері було самогубством - це ми бачили на власні очі. Я дивуюсь як їх там на сцені не побили. При цьому уже була більшість у ВР і фактично всі були готові голосувати за імпічмент. Мені абсолютно не зрозуміла така позиція. Як у цьому контексті трактувати випадково зафільмовану заяву Сікорського „Підписуйте або смерть“? І чи випадково це було записано?
Питання шосте - знищення документів. Всі бачили що МВС і СБУ знищують документи і палять папери на випадок захоплення. Всі бачили попелище у Межигір’ї де теж щось було спалено. І тут бац - цілісінькі папери плавають у пластикових „файлах“ і теках. Як так? Добродій серед оточення президента? Але тоді чому він не назветься? Вкид паперів з боку, теперішньої влади (хотів за звичкою написати „опозиції“)? Вкид паперів з боку третіх сил? Фальшивки? Додаткові питання викликають знайдені затоплені набої. Будемо чекати експертизи і розслідування.
Якщо згадаю ще щось, або з’являться нові - допишу.
Ще хочу сказати що частково розумію поведінку бійців ВВ і „беркуту“. Коли людина перебуває у постійній інформаційній ізоляції, і єдине її джерело - командир, маніпулювати поглядами дуже просто. Людину можна налаштувати як завгодно і про кого завгодно. Те саме можу сказати про людей які відкрито ненавиділи майдан і людей на ньому. Я їх не виправдовую, але розумію. І відповідальність мають понести, звісно, ті хто допустив таке - командири силовиків, міністри відповідних установ, керівники газет і телевізійних каналів, а також всі хто формують суспільну думку.
Без сумніву нас чекають важкі часи, але ми переживали і гірше у 90-х. Бруківку можна покласти, будинки відбудувати, замість одних пам’ятників поставити інші, або розбити на їх місці клумби. Економіку „вилікувати“ а людей помирити. Аби тільки була політична воля і готовність людей працювати. Навіть якщо Росія закриє кордон а Європа відвернеться я певен - ми виживемо.