12 годин скаженого креативу
У суботу на займався плановим технічним обслуговуванням одного із серверів. Задача проста: замість розваленого RAID1 на 1 Tb поставити RAID1 на 2 Tb (із мажорними винтами RAID Edition), перенести на нього систему і дані (всього десь 700 Gb).
Спочатку у мене була думка поставити на новий рейд систему "з нуля" і потім просто зарядити туди дані, але там стільки кастомних налаштуваннь і самописних скриптів що я вирішив не ризикувати а просто скопіювати стару систему і поставити grub. Звучить просто, еге-ж? Ну з урахуванням великого обсягу даних задача була навіть спрощена: запустити систему, а дані переносити уже в процесі роботи (там годин 10 виходило, якщо не помиляюсь). Паралельно з цим колеги ставили перемикач фаз, щоб зайвий раз не зупиняти роботу сервісу (і так зрання почали наярювати по телефону).
Я для себе задачу спростив ще більше (у зв’язку із дефіцитом шлейфів) - зробити degraded array із одного диску а потім уже в процесі роботи додати другий. Well, нахімічив RAID1, розбив на розділи. Потім завантажився із флешки (Ubuntu Live - все красяво, а vim, smartmontools і mdadm немає!) і зарядив rsync (щоб бачити прогрес). Коли система скопіювалась і були вручну створені необхідні каталоги для даних прийшла черга ставити grub. Який же у мене був подив, коли у Debian (який було обрано саме через "rock stable") починаючи із Squeeze (а саме він і стояв) за замовчуванням використовується grub2 про який я ні біса не знаю!
Ладно, думаю. Нам того не треба. Зайві приколи, зайвий геморой. Поставив grub-legacy. grub-install, як водится, не працює. Дуже рідко, до речі, у мене так виходить поставити grub, то ж я уже звик через консольку. Запускаю, значить, консольку і... болт! Чи то partition not found, чи то cannot mount partition - точно вже не пам’ятаю. Факт той що не ставиться.
Ладно, фіг з вами. Будемо крокувати в ногу з прогресом. Зарядив grub2. Глянув конфіги - адський ад. Прямо не конфіги а скрипти якісь. Щось воно мені там по дефолту наставило. Ребучусь, і бачу в меню як стару інсталляцію, так і нову. О, думаю, круто! Зараз трошки порядок поправимо і все! Завантажуюсь з нової і що я бачу? Бачу що / у мене досі на старому рейді. А там іще така засада - натикано цих новомодних UUID яких з клавіатури не набереш, а скопіювати можна тільки через ж..., тобто screen/tmux. Хто їх тіки придумав?
Ну, власне, з цього все і почалось. Ставив я той grub разів надцять. І кожного разу виходило щось нове. То сам він завантажується із правильного носія а / монтує зі старого, то сам завантажується зі старого а / монтує із нового, то із fstab непонятки. Годин так через 10 "диких робіт" (c) (tm), без обіду, чаю і кави, я примудрився поставити grub на свою флешку після чого, звісно, з неї завантажитись уже стало неможливо. Добре що тут поряд був інет і я швиденько, всього за хвилин 30, знову залив на неї ту довбану Ubuntu Live. Благо, за цей час зміг пообідати і - о диво, після обіду grub таки встав як треба!
Ну, думаю, все. Зараз фінальні штрихи, закриваємо кришку, засовуємо сервант у шкаф і по домам. Ага, щаз! Все було добре поки я не підключив другий диск (таки знайшовся шлейф). Він з якоїсь радості став /dev/sdb замість /dev/sdc і все знову зламалось. Промучився я з ним ще близько години. Уже думали плюнути і закінчити на наступних вихідних, бо на годиннику уже одинадцята. Та в останні 10 хвилин, коли всі вже збирались, я просто взяв і поміняв шлейфи місцями. Все як у старі-добрі часи, коли гралися із master/slave/cs і комбінаціями винтів і сидюків.
Я, звісно, розумію чому у підсистемі SCSI проблеми із persistent names. І, як програміст, розумію розробників grub2. Але краще їм зі мною не зустрічатись.
А от чого я не розумію, так це того, чому у двадцять першому сторіччі людина має набирати ці довбані UUID замість коротких і зрозумілих імен і тим самим прислужувати комп’ютеру? По-моєму, людей які це придумали (а за одне й тих хто любить бінарні конфіги і логи) треба саджати на кол і розвішувати по гіллякам вздовж доріг, щоб іншим наука була.
А Debian мене сильно розчарував, да.
Спочатку у мене була думка поставити на новий рейд систему "з нуля" і потім просто зарядити туди дані, але там стільки кастомних налаштуваннь і самописних скриптів що я вирішив не ризикувати а просто скопіювати стару систему і поставити grub. Звучить просто, еге-ж? Ну з урахуванням великого обсягу даних задача була навіть спрощена: запустити систему, а дані переносити уже в процесі роботи (там годин 10 виходило, якщо не помиляюсь). Паралельно з цим колеги ставили перемикач фаз, щоб зайвий раз не зупиняти роботу сервісу (і так зрання почали наярювати по телефону).
Я для себе задачу спростив ще більше (у зв’язку із дефіцитом шлейфів) - зробити degraded array із одного диску а потім уже в процесі роботи додати другий. Well, нахімічив RAID1, розбив на розділи. Потім завантажився із флешки (Ubuntu Live - все красяво, а vim, smartmontools і mdadm немає!) і зарядив rsync (щоб бачити прогрес). Коли система скопіювалась і були вручну створені необхідні каталоги для даних прийшла черга ставити grub. Який же у мене був подив, коли у Debian (який було обрано саме через "rock stable") починаючи із Squeeze (а саме він і стояв) за замовчуванням використовується grub2 про який я ні біса не знаю!
Ладно, думаю. Нам того не треба. Зайві приколи, зайвий геморой. Поставив grub-legacy. grub-install, як водится, не працює. Дуже рідко, до речі, у мене так виходить поставити grub, то ж я уже звик через консольку. Запускаю, значить, консольку і... болт! Чи то partition not found, чи то cannot mount partition - точно вже не пам’ятаю. Факт той що не ставиться.
Ладно, фіг з вами. Будемо крокувати в ногу з прогресом. Зарядив grub2. Глянув конфіги - адський ад. Прямо не конфіги а скрипти якісь. Щось воно мені там по дефолту наставило. Ребучусь, і бачу в меню як стару інсталляцію, так і нову. О, думаю, круто! Зараз трошки порядок поправимо і все! Завантажуюсь з нової і що я бачу? Бачу що / у мене досі на старому рейді. А там іще така засада - натикано цих новомодних UUID яких з клавіатури не набереш, а скопіювати можна тільки через ж..., тобто screen/tmux. Хто їх тіки придумав?
Ну, власне, з цього все і почалось. Ставив я той grub разів надцять. І кожного разу виходило щось нове. То сам він завантажується із правильного носія а / монтує зі старого, то сам завантажується зі старого а / монтує із нового, то із fstab непонятки. Годин так через 10 "диких робіт" (c) (tm), без обіду, чаю і кави, я примудрився поставити grub на свою флешку після чого, звісно, з неї завантажитись уже стало неможливо. Добре що тут поряд був інет і я швиденько, всього за хвилин 30, знову залив на неї ту довбану Ubuntu Live. Благо, за цей час зміг пообідати і - о диво, після обіду grub таки встав як треба!
Ну, думаю, все. Зараз фінальні штрихи, закриваємо кришку, засовуємо сервант у шкаф і по домам. Ага, щаз! Все було добре поки я не підключив другий диск (таки знайшовся шлейф). Він з якоїсь радості став /dev/sdb замість /dev/sdc і все знову зламалось. Промучився я з ним ще близько години. Уже думали плюнути і закінчити на наступних вихідних, бо на годиннику уже одинадцята. Та в останні 10 хвилин, коли всі вже збирались, я просто взяв і поміняв шлейфи місцями. Все як у старі-добрі часи, коли гралися із master/slave/cs і комбінаціями винтів і сидюків.
Я, звісно, розумію чому у підсистемі SCSI проблеми із persistent names. І, як програміст, розумію розробників grub2. Але краще їм зі мною не зустрічатись.
А от чого я не розумію, так це того, чому у двадцять першому сторіччі людина має набирати ці довбані UUID замість коротких і зрозумілих імен і тим самим прислужувати комп’ютеру? По-моєму, людей які це придумали (а за одне й тих хто любить бінарні конфіги і логи) треба саджати на кол і розвішувати по гіллякам вздовж доріг, щоб іншим наука була.
А Debian мене сильно розчарував, да.