(no subject)
їздила минулої суботи в париж у справах. особливо часу й не було на грандіозні візити чогось. я навіть заздалегідь нічо й не дивилась у путівники, шо б таке подивитися. а, вирішила, висаджусь на березі сєни, на острові сіте, полажу там, і досить.
ужос, їхати в париж - і нічого нового не відвідати. я відмазалась хіба тим, що на мобілку клацнула кілька попсових фоток.
ось вони:
тута ліворуч видніє сен-шапель (колись давно-давно візитувала її, дуже гарна), посередині - палац правосуддя, а праворуч від палацу (не видно за деревами) - консьєржері, де колись робеспьєр і антуанетта сиділи.
а ось мерія. взимку перед нею каток роблять:
від мерії порулила в квартал маре. від нєфіг робити. хтось колись казав мені, що в кварталі маре дофіга геїв. думаю, піду гляну, шолі. пішла. і справді, дофіга. з першим пересіклась, коли подумала, що шото їх не видно (йшов з подружкою і шось їй манірно розповідав). потім - пара, потім ще і ще. отак коли на них стопкою надивишся, вже усіх починаєш підозрювати. що і сталось. на зустріч йде табун мужиків (геї - подумала я). а потім бачу - обертаються на групу дівок-скандинавок (красиві дівки, ага). виявилось - метросексуали. отак кварталом маре ходила, набріла на кошака:
а далі - на центр помпіду:
за центром - гарна вуличка:
і там недалеко - площа.. блін, забула назву. отака вона:
а так.. ще раз помітила і була вражена пласкими задами француженок похилого віку. сцуко, вони справді пласкі з пласких. в одну лінію із трохи згорбленою в літеру С спиною (у новонароджених власне вона формою С).
шото ще хотіла цікаве написати, а в голову лізуть пласкі попи. жах.
а, ну ще така мода пішла - клеїти на роги будинків (шо в нанті, шо в парижі. може ще де, але я не знаю) старовинних комп персонажів:
ось власне й усе, що я згадала з того, що хотіла розповісти. решето - не голова.
ужос, їхати в париж - і нічого нового не відвідати. я відмазалась хіба тим, що на мобілку клацнула кілька попсових фоток.
ось вони:
тута ліворуч видніє сен-шапель (колись давно-давно візитувала її, дуже гарна), посередині - палац правосуддя, а праворуч від палацу (не видно за деревами) - консьєржері, де колись робеспьєр і антуанетта сиділи.
а ось мерія. взимку перед нею каток роблять:
від мерії порулила в квартал маре. від нєфіг робити. хтось колись казав мені, що в кварталі маре дофіга геїв. думаю, піду гляну, шолі. пішла. і справді, дофіга. з першим пересіклась, коли подумала, що шото їх не видно (йшов з подружкою і шось їй манірно розповідав). потім - пара, потім ще і ще. отак коли на них стопкою надивишся, вже усіх починаєш підозрювати. що і сталось. на зустріч йде табун мужиків (геї - подумала я). а потім бачу - обертаються на групу дівок-скандинавок (красиві дівки, ага). виявилось - метросексуали. отак кварталом маре ходила, набріла на кошака:
а далі - на центр помпіду:
за центром - гарна вуличка:
і там недалеко - площа.. блін, забула назву. отака вона:
а так.. ще раз помітила і була вражена пласкими задами француженок похилого віку. сцуко, вони справді пласкі з пласких. в одну лінію із трохи згорбленою в літеру С спиною (у новонароджених власне вона формою С).
шото ще хотіла цікаве написати, а в голову лізуть пласкі попи. жах.
а, ну ще така мода пішла - клеїти на роги будинків (шо в нанті, шо в парижі. може ще де, але я не знаю) старовинних комп персонажів:
ось власне й усе, що я згадала з того, що хотіла розповісти. решето - не голова.