Royale deluxe, бабця-гігантка в Нанті
З 6 по 9 червня 2014 вуличний театр Royale de luxe вкотре водить по місту гігантських маріонеток.
Перша інсталяція була вчора, з 23:00 до 23:45. З очевидних причин ми туди не пішли :)
Не знаю, чи пішли б ми з малою туди взагалі. Я не люблю натовпи. Але протягом місяця перед великим спектаклем ми майже щодня проїжджали з Юлею на машині повз здоровенне депо-склад за містом, де гігантських маріонеток готували до виступу. Іх там ходили, піднімали, рухали, малявка все це бачила, і ій жах як кортіло побачити маріонеток у місті на прогулянці. Увесь цей час Юля виносила мені мозок, коли ж ми підемо на них дивитися, коли спектакль. Тому не піти було неможливо :)
В місцевій газеті подивилася розклад. На мосту Тбілісі, неподалік від нас, мав бути "виступ" гігантської бабці. На 11:00. Добре. У призначений час ми були на місці. На диво, народу було небагато:
Потім ми побачили табличку: бабця прокинеться о 12:45. Ну блін. Що робити.. Вирішили трохи пройтися, періодично відповідаючи Юлі на питання "коли прийде маріонетка". Зранку було прохолодно, ми взяли кофти й жилетки. А оскільки прогноз вєщав, що буде дощ, то ще й парасольку. Але життя вносить свої кореткиви. Замість холоду й дощу раптом настала нестерпна спека. Оскільки панамок, води і крема від сонця ми не взяли, то згодилися парасолька і кофта, пов'язана як тюрбан малій. Близько 12:30 ми повернулися до мосту. Тиша. 13:00 - тиша. 13:40 - тиша, тільки мужички на мосту на волинках грали. Вобщім сидимо на бруківці під палаючим сонцем, якось розважаємо малу, яка почала вже трохи капризувати (очікування, спека, час денного сну). І не підеш вже додому, недочекавши (обіцяли малій), і залишатися далі сил вже не було. Десь о 13:55 волинки заграли голосніше, стало чути барабани. Нарешті.. Дивлюся на годинник - 14:10. Засранці. А ми з 11і там стирчимо з малою.
На мосту з'явилася бабця:
Значить, цьогорічна тема - "Стіна Планка", історія Жан-Люка Курку, засновника Royal de luxe.
"Гігантська бабуся сплячою пересікає простір між двома хмарами Чумацького шляху. Іі дух подорожує від зірки до зірки, в той час як тіло прибуло на місце призначення, і відпочиває у ліжку. Бабуся живе в районі Біг бангу, де живуть усі Гіганти.
Але для того, щоб прибути до Нанта, ій треба пересікти стіну Планка. Вона часто пересікала іі, сама чи з кимось із Гігантів, в різні епохи. Подорож є короткою для усіх, триває лише 2 дні. Біля стіни знаходиться потойбічне королівство, де вічно перебувають душі наших предків.
Разом із бабусею подорожує величезна скриня, в якій знаходяться іі спогади. Це скриня пам'яті бабусі. Папки спогадів оповідають минуле, теперішнє та майбутнє Нанта. Ця бабуся - королева. Деякі люди кажуть, що вона має чи то ірландські, чи то нантські гени.
Бабуся прибула просто так, без жодного претексту, як і будь-яка бабуся, розповісти давні історії городянам, як то колись було в наших селах. Бабуся знає багато чого про життя, але ці знання вже загублені нашою цивілізацією.
Бабуся іде через міст:
Ось кілька відео сумнівної якості. Зум, тремтяча рука, незрозуміле кадрування (сонце в очі, екран телефону чорний):
Тут вона прибуває, озирається, а під кінець відео починає своє звернення до присутніх. Розмовляє вона мовою Гігантів, отже має двох перекладачів: один - на фр, другий (не потрапив у кадр, нажаль) - сурдопереклад. "нормальний" голос на самому початку, коли бабця тільки з'являється, то керівник, технічний зв'язок. "Праву ногу підняли, праву ногу поставили, ліву ногу підняли, ліву ногу поставили. Перевірка.." і тд:
Тут - продовження звернення бабці. Людська фігура прямо перед нею - перекладач:
Останнє відео. Бабця закінчила своє.звернення і йде далі. Народ потихоньку підривається :)
Бабуся перейшла через міст і дає коло на ронпуані (перехрестя з рухом по колу):
І наостанок - кілька іі портретів:
Лялькарі:
Як потім виявилося, ми з Юлею обгоріли. Дві помідорки. Добре, що не пече :)
Перша інсталяція була вчора, з 23:00 до 23:45. З очевидних причин ми туди не пішли :)
Не знаю, чи пішли б ми з малою туди взагалі. Я не люблю натовпи. Але протягом місяця перед великим спектаклем ми майже щодня проїжджали з Юлею на машині повз здоровенне депо-склад за містом, де гігантських маріонеток готували до виступу. Іх там ходили, піднімали, рухали, малявка все це бачила, і ій жах як кортіло побачити маріонеток у місті на прогулянці. Увесь цей час Юля виносила мені мозок, коли ж ми підемо на них дивитися, коли спектакль. Тому не піти було неможливо :)
В місцевій газеті подивилася розклад. На мосту Тбілісі, неподалік від нас, мав бути "виступ" гігантської бабці. На 11:00. Добре. У призначений час ми були на місці. На диво, народу було небагато:
Потім ми побачили табличку: бабця прокинеться о 12:45. Ну блін. Що робити.. Вирішили трохи пройтися, періодично відповідаючи Юлі на питання "коли прийде маріонетка". Зранку було прохолодно, ми взяли кофти й жилетки. А оскільки прогноз вєщав, що буде дощ, то ще й парасольку. Але життя вносить свої кореткиви. Замість холоду й дощу раптом настала нестерпна спека. Оскільки панамок, води і крема від сонця ми не взяли, то згодилися парасолька і кофта, пов'язана як тюрбан малій. Близько 12:30 ми повернулися до мосту. Тиша. 13:00 - тиша. 13:40 - тиша, тільки мужички на мосту на волинках грали. Вобщім сидимо на бруківці під палаючим сонцем, якось розважаємо малу, яка почала вже трохи капризувати (очікування, спека, час денного сну). І не підеш вже додому, недочекавши (обіцяли малій), і залишатися далі сил вже не було. Десь о 13:55 волинки заграли голосніше, стало чути барабани. Нарешті.. Дивлюся на годинник - 14:10. Засранці. А ми з 11і там стирчимо з малою.
На мосту з'явилася бабця:
Значить, цьогорічна тема - "Стіна Планка", історія Жан-Люка Курку, засновника Royal de luxe.
"Гігантська бабуся сплячою пересікає простір між двома хмарами Чумацького шляху. Іі дух подорожує від зірки до зірки, в той час як тіло прибуло на місце призначення, і відпочиває у ліжку. Бабуся живе в районі Біг бангу, де живуть усі Гіганти.
Але для того, щоб прибути до Нанта, ій треба пересікти стіну Планка. Вона часто пересікала іі, сама чи з кимось із Гігантів, в різні епохи. Подорож є короткою для усіх, триває лише 2 дні. Біля стіни знаходиться потойбічне королівство, де вічно перебувають душі наших предків.
Разом із бабусею подорожує величезна скриня, в якій знаходяться іі спогади. Це скриня пам'яті бабусі. Папки спогадів оповідають минуле, теперішнє та майбутнє Нанта. Ця бабуся - королева. Деякі люди кажуть, що вона має чи то ірландські, чи то нантські гени.
Бабуся прибула просто так, без жодного претексту, як і будь-яка бабуся, розповісти давні історії городянам, як то колись було в наших селах. Бабуся знає багато чого про життя, але ці знання вже загублені нашою цивілізацією.
Бабуся іде через міст:
Ось кілька відео сумнівної якості. Зум, тремтяча рука, незрозуміле кадрування (сонце в очі, екран телефону чорний):
Тут вона прибуває, озирається, а під кінець відео починає своє звернення до присутніх. Розмовляє вона мовою Гігантів, отже має двох перекладачів: один - на фр, другий (не потрапив у кадр, нажаль) - сурдопереклад. "нормальний" голос на самому початку, коли бабця тільки з'являється, то керівник, технічний зв'язок. "Праву ногу підняли, праву ногу поставили, ліву ногу підняли, ліву ногу поставили. Перевірка.." і тд:
Click to viewТут - продовження звернення бабці. Людська фігура прямо перед нею - перекладач:
Останнє відео. Бабця закінчила своє.звернення і йде далі. Народ потихоньку підривається :)
Бабуся перейшла через міст і дає коло на ронпуані (перехрестя з рухом по колу):
І наостанок - кілька іі портретів:
Лялькарі:
Як потім виявилося, ми з Юлею обгоріли. Дві помідорки. Добре, що не пече :)