вчора в басейні
Дівчинка років 4-5 хоче зістрибнути з бортика у воду, іі тато у воді стоїть. Монолог від тата, вголос: "не стрибай, ні, ти не вмієш плавати, ти не вмієш плавати, кому сказав, не стрибай". Зняв іі з бортика. "Одягай нарукавники, ти не вмієш плавати". За 20 хв, що вони були поруч, "ти не вмієш плавати" звучало постійно. Вже навіть я почала вірити, що ні, не вмію. Забороняв ій стрибати на мілині навіть. Дівчинка молодець, продовжувала таки спроби веселитися у воді, незважаючи на те, що тато намагався знерухомити.
Таку крайність бачу вперше. Бо зазвичай відбувається так: ааааа мамо/тату, боюсь!! Допоможи мені, будь ласка! - Викручуйся сам! Вже великий/велика. Ось подивись, як дівчинка плаває сама.
***
А ще вчора я внезапно записалася до перукарки, показала ій картинку - хочу таке. В ітогє - жосска асиметрія :) повернулася додому. Виходячи з того, що муж звик, що я вже сто років одне й те саме маю на голові, навіть не глянув :) але побачивши, сказав, що дуже лайк. Юля дивилася-дивилася, сказала "гарна зачіска", але намагалася припасувати пасмо мені за вухо :)
Таку крайність бачу вперше. Бо зазвичай відбувається так: ааааа мамо/тату, боюсь!! Допоможи мені, будь ласка! - Викручуйся сам! Вже великий/велика. Ось подивись, як дівчинка плаває сама.
***
А ще вчора я внезапно записалася до перукарки, показала ій картинку - хочу таке. В ітогє - жосска асиметрія :) повернулася додому. Виходячи з того, що муж звик, що я вже сто років одне й те саме маю на голові, навіть не глянув :) але побачивши, сказав, що дуже лайк. Юля дивилася-дивилася, сказала "гарна зачіска", але намагалася припасувати пасмо мені за вухо :)