дядя Джим
У мужа вихідний, то вирішили сходити разом у мерію. Малявка взяла з собою дядю Джима, одну з найнайулюбленіших іграшок:
Фото з нету
Одного разу малій подарували мініваріант, вона в нього закохалася, а потім загубили. Шукали по всіх магах - немає у продажу. Як здогадалися знайти в неті. Десь в далеких Америках.
Так от. В мерії дядя Джим був, а як вийшли з нею, пройшли кількасот метрів - і немає. Послала мужа шукати, а самі з малою до трамваю ідемо, істерика і все таке.
На зупинці наздоганяє муж :) знайшов. Розповідає:
Прийшов я в хол, аж дивлюся - дядя Джим. Ним чорна баба грається, баба з візочком, а у візочку - шестимісячне бебі. Кажу їй: віддайте пліз, це моєї дочки. Баба дивиться на нього, і не моргає: фігушки я вам віддам, це моє. Муж офігєває: а де ви його купили? Баба: в магазині іграшок. Муж: ага, два рази. Віддайте, це не ваша річ.
Не знаю, як би далі розвивалися події, якби не втрутився чоловік тієї баби і не порадив би їй віддати чуже. Я б і в поліцію звернулася, чек у нас є, можна було б і днк-аналіз зробити (Юля останні місяці спить з цією іграшкою), є фото малої з Джимом, та й не проблема зателефонувати в магазини міста й переконатися, що у продажі цієї іграшки ніколи не було. Нічосі відбирати льодяник у дитини, містер Бьорнс поплатився за це свого часу.
А взагалі чорні баби - страшна річ. В копилку до стереотипів розкажу таке. Одна моя подружка тусила свого часу з чорними. І розповіла мені якось пригоду, що трапилася з одним її знайомих, Фіделем. Фідель загримів у лікарню з опіками обличчя найвищого ступеня. Його дружина запідозрила мужа в невірності, і коли той вранці спав, полила йому обличчя олією. Олію перед цим вона нагріла очінь сильно. Як там у Марусі Чурай, "Нехай він не буде ні тій, ні мені,
Нехай дістанеться сирій землині.".
Вобщім мужчина вижив, але обличчя тепер не того, а дружина "непруха, мотает срок".
Трапилося це кілька років тому.
А я, наївна, думала завтра йти у бюро знахідок.
Капєц, в голові не вкладається: в мерії, де є камери спостереження, і через якусь іграшку.
Фото з нету
Одного разу малій подарували мініваріант, вона в нього закохалася, а потім загубили. Шукали по всіх магах - немає у продажу. Як здогадалися знайти в неті. Десь в далеких Америках.
Так от. В мерії дядя Джим був, а як вийшли з нею, пройшли кількасот метрів - і немає. Послала мужа шукати, а самі з малою до трамваю ідемо, істерика і все таке.
На зупинці наздоганяє муж :) знайшов. Розповідає:
Прийшов я в хол, аж дивлюся - дядя Джим. Ним чорна баба грається, баба з візочком, а у візочку - шестимісячне бебі. Кажу їй: віддайте пліз, це моєї дочки. Баба дивиться на нього, і не моргає: фігушки я вам віддам, це моє. Муж офігєває: а де ви його купили? Баба: в магазині іграшок. Муж: ага, два рази. Віддайте, це не ваша річ.
Не знаю, як би далі розвивалися події, якби не втрутився чоловік тієї баби і не порадив би їй віддати чуже. Я б і в поліцію звернулася, чек у нас є, можна було б і днк-аналіз зробити (Юля останні місяці спить з цією іграшкою), є фото малої з Джимом, та й не проблема зателефонувати в магазини міста й переконатися, що у продажі цієї іграшки ніколи не було. Нічосі відбирати льодяник у дитини, містер Бьорнс поплатився за це свого часу.
А взагалі чорні баби - страшна річ. В копилку до стереотипів розкажу таке. Одна моя подружка тусила свого часу з чорними. І розповіла мені якось пригоду, що трапилася з одним її знайомих, Фіделем. Фідель загримів у лікарню з опіками обличчя найвищого ступеня. Його дружина запідозрила мужа в невірності, і коли той вранці спав, полила йому обличчя олією. Олію перед цим вона нагріла очінь сильно. Як там у Марусі Чурай, "Нехай він не буде ні тій, ні мені,
Нехай дістанеться сирій землині.".
Вобщім мужчина вижив, але обличчя тепер не того, а дружина "непруха, мотает срок".
Трапилося це кілька років тому.
А я, наївна, думала завтра йти у бюро знахідок.
Капєц, в голові не вкладається: в мерії, де є камери спостереження, і через якусь іграшку.