Правда така, же рівен жытя ізраїльтян єсли не такій як в ЕС, то што найменше наближуєт ся до него. Певні тому, іхаючы до гевсого краю сподівал єм ся увидіти звычну туристичну інфраструктуру.
А от і зась тобі! Не купил єс в Украіні путівника, то на Сьвятій Землі марно го будеш глядал. Ніт тутай газетных кіосків. Іх заміняют стенды періодикы мало не в каждым ганделику. Асортимент складат ся менш ніж з десятка найменуван. Ани мапи, ани адже листівок там не продают.
Зрештом, мож задати ся цільом поглядати книгарню. Вшак там дашто буде. Але справжній ізраїльтянин читає лем Сідур, Тору, книжку про здорову іжу та книжку про те, як ся позбути зайвой вагы. То и потреба в книжковых крамницях одпадат. А як ся знайде раптом такого роду заклад, то буде він росийскым, в якым, нажаль, теж карт або путівників ниє.
Мережа пунктів туристичной інформациі, традицийна для розвиненых краів Західньой Европы, тут ся обмежує лем єдном контором в Єрусалимі. Ситуация в дачому припомина рідну Україну. Як не залізеш в інтернет, то і не узнаш, што єст під боком.
До слова, про подібніст до нас. Перше вражыня, же ты-с деси тутай, на східньоевропейскых теренах. И не для того, же багато росийского на улицях. Подібно до украінців, ізраільтяны не приділяют великой увагы порядку. Сьмітя кидаєт ся прямо під ногы собі ци инчым перехожым. Правил на дорозі не існує, як и в нас. А в ізраільскых маршрутках слухаючых музон на мобілкє донбасян та гопів з усьпіхом замініют мароканскы євреі.
Лем попри вшытко гевса земля вартат того, жебы там приіхати…