Автоархаїзація
Замість того, щоби жити сьогоднішнім днем, розвиваючи те, що в нас є, ми воліємо радше залишатися думками у минулому, яке було різним - і славним, і не дуже. Нажаль, від такої медитації лише розвивається шизуха в голові.
Намагаються нас архаїзувати історично - буцім то ми трипільці. Ну, як це не дуже вдається - бо трипілляманічка - це лише форма автоархаїзаційної шизи, противникам ідеї одразу шиють шестикутні зірки і криють матом.
І в наших братів білорусів схожа ситуація. Для підтримання патріотичного духу прибічники кривицької ідеї придумали собі якісь зв’язки з Індією, знайшовши десь якесь плем’я крыві. Чесно кажучи, прогаяв я час в пошуках хоч якоїсь інфи стосовно цих кривих, але нич. Може хто допоможе?
У будь-якому разі за критику аффтора, інтерв’ю з яким ще транслювала білоруська Радыё Свабода, мене ледь не забанили на ethno_by. Видно, індійські міфи людям до душі. Але може слід залишити в спокої тих бідолашних індусів, і не чіпати кожен раз той санскрит?
Інша течія - філолухічна. Ну, лінгвофрикам присвячений цілий сайт. Чомусь ми сміємося з задорнових і чудінових, коли вони виставляють продукти своєї шизодіяльності широкому загалу. А от перли доктора філологічних наук Тищенка сприймають цілком нормально. Бо це ж українське, а значить по дефолту святе. Учьоний муж вважає, що щось там ірландці від готів запозичили. Знову ж таки, може хто підкаже де і коли ірландці мали стосунки у протоірландський період з готами, аби вже в шостому сторіччі в давньоірландських текстах зустрічалося слово thuatha?
А от інший перл. Професор Ющук, який поширив Тарас Чубай на ФБ. Про давність української мови. Коментувати навіть зайве. Однак людина викладала, писала підручники, шанована у своєму вузькому колі. А тому будь-яка критика цього опусу сприймається в штики. Ну авжеж! Міф їм забрали.
Ну і тут головне, що я хотів сказати. НАЩО НАМ ЦЕ? Нащо нам автоархаїзація? Справді, є гіпотеза, що індоєвропейці поширювалися з Причорномор’я. Так це одна з гіпотез і навіть якщо так, то що з того?
Щодо архаїки, то придивімося до словенської, в якій немає наслідків другої палаталізації у відміні іменників (нога/нозі, рука/руці - noga/nogi, roka/roki), є супин, якого немає в усіх інших слов’янських мовах, залишилася двоїна. Придивімося до сорбських мов, де окрім того, що теж залишилася двоїна, досі в ужитку всякі там аористи/імперфекти (перли типу «howorichu»). Та ще ось візьмемо чеську, в якій три займенника третьої особи в множині - oni, ony, ona - для трьох різних родів. Такий же архаїзм зустрінемо у сербській/хорватській/боснійській. Тобто на тлі інших слов’янських мов балачки про архаїчність української мови викликають, щонайменше, подив.
Шиза архаїзації, підсилення почуття власної важливості, більш-менш розповсюджена серед сербів, серед росіян, серед білорусів. Проте не чув, щоб серед інших слов’янських народів такими речами хтось переймався. Може допоможете з прикладами, буду вдячний.
І от ніколи не доводилося чути від литовців нічого подібного. А при чому тут литовці? А при тому, що їхня мова є найархаїчнішою серед усіх індоєвропейських мов Європи. Це цілком науковий факт, про що можу написати окремо. Але от цікаво інше: литовці сприймають цей факт цілком спокійно, не займаючись створенням міфів. Може й нам слід спробувати так само?
Намагаються нас архаїзувати історично - буцім то ми трипільці. Ну, як це не дуже вдається - бо трипілляманічка - це лише форма автоархаїзаційної шизи, противникам ідеї одразу шиють шестикутні зірки і криють матом.
І в наших братів білорусів схожа ситуація. Для підтримання патріотичного духу прибічники кривицької ідеї придумали собі якісь зв’язки з Індією, знайшовши десь якесь плем’я крыві. Чесно кажучи, прогаяв я час в пошуках хоч якоїсь інфи стосовно цих кривих, але нич. Може хто допоможе?
У будь-якому разі за критику аффтора, інтерв’ю з яким ще транслювала білоруська Радыё Свабода, мене ледь не забанили на ethno_by. Видно, індійські міфи людям до душі. Але може слід залишити в спокої тих бідолашних індусів, і не чіпати кожен раз той санскрит?
Інша течія - філолухічна. Ну, лінгвофрикам присвячений цілий сайт. Чомусь ми сміємося з задорнових і чудінових, коли вони виставляють продукти своєї шизодіяльності широкому загалу. А от перли доктора філологічних наук Тищенка сприймають цілком нормально. Бо це ж українське, а значить по дефолту святе. Учьоний муж вважає, що щось там ірландці від готів запозичили. Знову ж таки, може хто підкаже де і коли ірландці мали стосунки у протоірландський період з готами, аби вже в шостому сторіччі в давньоірландських текстах зустрічалося слово thuatha?
А от інший перл. Професор Ющук, який поширив Тарас Чубай на ФБ. Про давність української мови. Коментувати навіть зайве. Однак людина викладала, писала підручники, шанована у своєму вузькому колі. А тому будь-яка критика цього опусу сприймається в штики. Ну авжеж! Міф їм забрали.
Ну і тут головне, що я хотів сказати. НАЩО НАМ ЦЕ? Нащо нам автоархаїзація? Справді, є гіпотеза, що індоєвропейці поширювалися з Причорномор’я. Так це одна з гіпотез і навіть якщо так, то що з того?
Щодо архаїки, то придивімося до словенської, в якій немає наслідків другої палаталізації у відміні іменників (нога/нозі, рука/руці - noga/nogi, roka/roki), є супин, якого немає в усіх інших слов’янських мовах, залишилася двоїна. Придивімося до сорбських мов, де окрім того, що теж залишилася двоїна, досі в ужитку всякі там аористи/імперфекти (перли типу «howorichu»). Та ще ось візьмемо чеську, в якій три займенника третьої особи в множині - oni, ony, ona - для трьох різних родів. Такий же архаїзм зустрінемо у сербській/хорватській/боснійській. Тобто на тлі інших слов’янських мов балачки про архаїчність української мови викликають, щонайменше, подив.
Шиза архаїзації, підсилення почуття власної важливості, більш-менш розповсюджена серед сербів, серед росіян, серед білорусів. Проте не чув, щоб серед інших слов’янських народів такими речами хтось переймався. Може допоможете з прикладами, буду вдячний.
І от ніколи не доводилося чути від литовців нічого подібного. А при чому тут литовці? А при тому, що їхня мова є найархаїчнішою серед усіх індоєвропейських мов Європи. Це цілком науковий факт, про що можу написати окремо. Але от цікаво інше: литовці сприймають цей факт цілком спокійно, не займаючись створенням міфів. Може й нам слід спробувати так само?