Шулдан і Пустота
Після Мангупу в нас лишилася одна дорога - на монастир Шулдан. Але перед цим прийшлося заночувати в лісі як раз коло кримських Сфінксів. Тобто таких собі скель, які здалеку нагадують ті єгипетські тьотко-леви.
Нажаль, я провтикав, бо єдина фота в мене з тими Сфінксами, то оце:
Джерело: Лісапєдом по горах
Між іншим, село Залісне (правильна назва Юкъары Къаралез), яке знаходиться під ними, дуже привітне. Його мешканці радо допоможуть вам з водою в разі чого - бо вода тут із колонки!
Свинятко
Є там ще й якась віслюкова ферма - «Щасливий віслюк», на якій можна навіть покататися на віслюкові. А при ній є музей і кнайпа із дастарханами - ну купа атракцій як на гірсько-кримське село.
Поки я сидів і втикав з чашкою гарячого чаю, що мене ним вгостила шварна кримська дівочка з тої кнайпи, навкруги мене бігало чорне в’єтнамське свинятко (чи вже то був великий свин). А відгукувалося воно, як не дивно, на «киць-киць».
Къафкъа богъаз
Джерело: Лісапєдом по горах
За Юкъары Къаралез є дорога на так звану П’яту балку (Къафкъа Богъаз), яка являє собою широку мальовничу ущелину, по якій тече потічок. У двох місцях рухові потічка заважають природні загаті, що утворюють каскад з двох пречудових ставків. У них, до речі, можна купатися. Якщо ви не морж, перед купанням та після нього рекомендується вжування добрячої дози коньяку.
Джерело: Лісапєдом по горах
Тварини переслідували нас і тут. Не на киць-киць, а просто так, на стоянку завітав кіт. Якийсь приблуда домашній, бо чистий і не блохастий. Коли ми сиділи біля вогню, він мирно грівся у мене на руках. За це він і поплатився: вночі бо ночував у моєму спальнику, зігріваючи на цей вже раз мене.
Монастир одного монаха
Наступного ранку на нас чекала мряка. Хоч у день перед тим трохи пригрівало сонечко, але це ж гори. Мряка, чи радше мавпа, ходила верхами дерев, не спускаючись у саму балку.
У таку погоду ми вирушили пішки до Шулдан-монастиря. Можна знайти описи, як потрапити до нього з низу. Але наша дорога йшла верхом, через ліс, аж до новозведеної невідомо для чого вежі з хрестом.
Джерело: Лісапєдом по горах
Хреста на світлині немає, але він таки є.
Звідти вниз до монастиря ведуть стрьомні сходи - дерев'яні і перев'язані мотузкою. Однак на практиці вони виявилися досить міцними і надійними. Принаймні мені з моєю висотобоязню вдалося ними злізти вниз і вилізти назад.
Джерело: Лісапєдом по горах
Давній готський монастир в обривах скелі, що знаходиться над Шульською долиною. У свій час це був не просто монастир, а резиденція єпископа Іоанна Готського. На Шулдані було декілька церков, великий баптистерій. Кажуть, нагору з долини вели міцні дерев’яні сходи. Як раз приблизно в місці, де зроблено оцю альтанку.
Джерело: Лісапєдом по горах
У деяких джерелах повідомляється про залишки фресок у шулданських гротах. Проте ці джерела ще з доби царату, то й фресок зараз немає. А може не помітили їх монахи, які кілька років назад приїхали відбудовувати монастир.
Джерело: Лісапєдом по горах
На щастя витримати життя у таких спартанських умовах може не кожен. Із усієї братії тут лишився один бородань, який смиренно називає себе хранителем сієї обителі. До себе він не приймає нікого. Попри це на дверях Шулдану висить табличка із простеньким уставом: «Ніхто нікому не заважає жити во ім’я і славу Ісуса Христа». У принципі приходь і живи, але чи витримаєш суворий норов бороданя?
Джерело: Лісапєдом по горах
Нажаль, я провтикав, бо єдина фота в мене з тими Сфінксами, то оце:
Джерело: Лісапєдом по горах
Між іншим, село Залісне (правильна назва Юкъары Къаралез), яке знаходиться під ними, дуже привітне. Його мешканці радо допоможуть вам з водою в разі чого - бо вода тут із колонки!
Свинятко
Є там ще й якась віслюкова ферма - «Щасливий віслюк», на якій можна навіть покататися на віслюкові. А при ній є музей і кнайпа із дастарханами - ну купа атракцій як на гірсько-кримське село.
Поки я сидів і втикав з чашкою гарячого чаю, що мене ним вгостила шварна кримська дівочка з тої кнайпи, навкруги мене бігало чорне в’єтнамське свинятко (чи вже то був великий свин). А відгукувалося воно, як не дивно, на «киць-киць».
Къафкъа богъаз
Джерело: Лісапєдом по горах
За Юкъары Къаралез є дорога на так звану П’яту балку (Къафкъа Богъаз), яка являє собою широку мальовничу ущелину, по якій тече потічок. У двох місцях рухові потічка заважають природні загаті, що утворюють каскад з двох пречудових ставків. У них, до речі, можна купатися. Якщо ви не морж, перед купанням та після нього рекомендується вжування добрячої дози коньяку.
Джерело: Лісапєдом по горах
Тварини переслідували нас і тут. Не на киць-киць, а просто так, на стоянку завітав кіт. Якийсь приблуда домашній, бо чистий і не блохастий. Коли ми сиділи біля вогню, він мирно грівся у мене на руках. За це він і поплатився: вночі бо ночував у моєму спальнику, зігріваючи на цей вже раз мене.
Монастир одного монаха
Наступного ранку на нас чекала мряка. Хоч у день перед тим трохи пригрівало сонечко, але це ж гори. Мряка, чи радше мавпа, ходила верхами дерев, не спускаючись у саму балку.
У таку погоду ми вирушили пішки до Шулдан-монастиря. Можна знайти описи, як потрапити до нього з низу. Але наша дорога йшла верхом, через ліс, аж до новозведеної невідомо для чого вежі з хрестом.
Джерело: Лісапєдом по горах
Хреста на світлині немає, але він таки є.
Звідти вниз до монастиря ведуть стрьомні сходи - дерев'яні і перев'язані мотузкою. Однак на практиці вони виявилися досить міцними і надійними. Принаймні мені з моєю висотобоязню вдалося ними злізти вниз і вилізти назад.
Джерело: Лісапєдом по горах
Давній готський монастир в обривах скелі, що знаходиться над Шульською долиною. У свій час це був не просто монастир, а резиденція єпископа Іоанна Готського. На Шулдані було декілька церков, великий баптистерій. Кажуть, нагору з долини вели міцні дерев’яні сходи. Як раз приблизно в місці, де зроблено оцю альтанку.
Джерело: Лісапєдом по горах
У деяких джерелах повідомляється про залишки фресок у шулданських гротах. Проте ці джерела ще з доби царату, то й фресок зараз немає. А може не помітили їх монахи, які кілька років назад приїхали відбудовувати монастир.
Джерело: Лісапєдом по горах
На щастя витримати життя у таких спартанських умовах може не кожен. Із усієї братії тут лишився один бородань, який смиренно називає себе хранителем сієї обителі. До себе він не приймає нікого. Попри це на дверях Шулдану висить табличка із простеньким уставом: «Ніхто нікому не заважає жити во ім’я і славу Ісуса Христа». У принципі приходь і живи, але чи витримаєш суворий норов бороданя?
Джерело: Лісапєдом по горах