Спадщина. Вовків. Церква Введення в Храм Пресв. Богородиці. 1706 (1720). Експедиція 2020 року.
Вовків - невеличке село в Пустомитівському районі, розташоване за 20 кілометрів від Львова. Попри відносно малі розміри та кількість населення (усього 300 осіб), Вовків славиться своїми пам’ятками та добрими традиціями. Це місце народження видатного художника та письменника Корнила Устияновича. У хаті, де він народився, сьогодні музей. А поруч - дерев’яна церква Введення Пресвятої Богородиці, в якій колись правив його батько, місцевий греко-католицький священник. Нині цій церкві повертають її давній вигляд, знову покривши традиційним ґонтовим покриттям. І - неймовірна для сьогодення річ - зроблено це без жодної допомоги держави, коштом місцевих мешканців та добродійників.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Перші письмові згадки про Вовків датуються 1398 роком. Хоча згідно з археологічними дослідженнями село існувало ще в давньоруські часи та, можливо, давніше за Львів. Назву села дослідники виводять не від тварин-вовків, а від слова волочити - тут пролягав давній торговий шлях і в межах села, на мілководді, «волочили» човни з товаром. Тодішній Вовків (Волъковъ), швидше за все, був містом. Свідченням тому збережена планувальна структура ринкової площі незвичної трикутної форми.
У пізніші часи Вовків був власністю різних шляхетських родин. Так, відомо, що у 1615 році він належав сім’ї Броздівських, а в 1633 році - Криштофу Курзанському. Розквіт Вовкова як торгового центру підкосило прокладення австрійською владою Стрийського гостинця у 1790-і роки. Новий торговий шлях оминув містечко, відтак торговий люд потягнувся до транзитної магістралі та Вовків почав занепадати, а згодом втратив і статус міста. Нині тут мало що нагадує про колишнє жваве життя. От хіба що давні пам’ятки.
На жаль, нам не вдалось попасти всередину, але завдяки пану Богдану Зятику ми маємо можливість туди зазирнути (фото 2019-2020 років)...
За переказами, дерев’яна церква Введення Пресвятої Богородиці постала на попелищі давнішого храму, спаленого татарами десь у 1680-х роках. Час спорудження церкви визначено за різьбленим написом на одвірках дверей в бабинець, який чітко сповіщає : «Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа Амінь Ця церква новозбудована за священного ієрея Дмитра Лозинського Року Божого 1702 фундатор Яків Остапик Важилася за священного ієрея Михайла Вішньовського Року Божого 1791 провізор Ігнатій Нестор Майстер Михайло Каліцинський» ((переклад з “Інскрипції на дерев’яних церквах” В.Слободян). При цьому цифри 0 і 2 в датуванні церкви досить химерно переплетені, тому раніше також побутувала версія, що церкву збудовано в 1720-му, однак зараз більшість дослідників сходяться на даті 1702 рік.
Церква тризрубна, одноверха. З півночі до вівтаря прибудована ризниця. Головний вхід оформлено у вигляді портика, опертого на стовпи. В інтер’єрі збережений автентичний живопис Федора Сеньковича. До 1939 року церква перебувала під патронатом сестер служебниць Венедектинок латинського обряду зі Львова. У повоєнні роки вовківську церкву було закрито радянською владою. Кілька пам’яток з неї - ікона Пресвятої Богородиці кінця XVIII століття, лампадка, на якій зберігся синьо-жовтий кутасик з передвоєнних часів, фелони, які у повоєнні роки привезла із собою громада переселенців з Томашівщини - потрапили до фондів Львівського музею історії релігії, де вони були відреставровані й неодноразово експонувалися на різних виставках.
Чимало артефактів залишилося і в самій церкві. Це кілька ікон XVIII-XIX століть, найдавніша з яких датована 1720 роком. Введенська церква, до слова, має доволі незвичний для нашого краю вузький іконостас - з царськими вратами та дияконськими дверима, образами Ісуса Пантократора та апостолів, празниковою іконою Введення в храм Пресвятої Богородиці, але без традиційних для наших церков намісних ікон Ісуса Христа та Богородиці. У 1980-х роках церкву планували пристосувати під архів, відтак у 1989-му провели реставрацію, яка, однак виявилася дуже поверховою.
Нову реставрацію було розпочато у 2019 році за ініціативи місцевого пароха о. Петра Терлецького, який організував збір коштів серед місцевого населення та добродійників. Значну допомогу зокрема надала американська Фундація збереження українського сакрального мистецтва. А консультації при проведенні робіт проводили фахівці Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.
360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на значок Toggle Fullscreen англійською мовою, перший в правому верхньому куті
Основні роботи стосувались заміни бляшаного даху на ґонтовий - саме такий вона мала на початках свого існування. Роботи було проведено карпатськими майстрами з передмістя Яремче Дори. Узагалі-то випадки подібного повернення до автентики, та ще й з ініціативи місцевих мешканців, поки що на наших землях є поодинокими - і не можна не оцінити роль отця Петра Терлецького, який переконав селян відновити ґонтове покриття церкви. Також поміняли напівзігнилі підвалини та замінили дерев’яну підлогу храму - при цьому старими дошками, які збереглися в доброму стані, виклали його центральну частину. Повністю оновили також і дзвіницю, якій теж повернули автентичний вигляд.
1938. Рисунок Антона Вариводи.
2007. Фото Віктора Громика
2010. Фото Олени Крушинської
2019. Фото Петра Терлецького
Джерела:
http://www.kray.org.ua/13220/mandrivky/gordist-i-sum-vovkova-pam-yatki-kolishnogo-mista/
http://www.derev.org.ua/lvivska/vovkiv.htm
http://decerkva.org.ua/vovkiv.html
https://www.pslava.info/VovkivS_CerkVvedennja,241502.html
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Twitter
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ.
Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Перші письмові згадки про Вовків датуються 1398 роком. Хоча згідно з археологічними дослідженнями село існувало ще в давньоруські часи та, можливо, давніше за Львів. Назву села дослідники виводять не від тварин-вовків, а від слова волочити - тут пролягав давній торговий шлях і в межах села, на мілководді, «волочили» човни з товаром. Тодішній Вовків (Волъковъ), швидше за все, був містом. Свідченням тому збережена планувальна структура ринкової площі незвичної трикутної форми.
У пізніші часи Вовків був власністю різних шляхетських родин. Так, відомо, що у 1615 році він належав сім’ї Броздівських, а в 1633 році - Криштофу Курзанському. Розквіт Вовкова як торгового центру підкосило прокладення австрійською владою Стрийського гостинця у 1790-і роки. Новий торговий шлях оминув містечко, відтак торговий люд потягнувся до транзитної магістралі та Вовків почав занепадати, а згодом втратив і статус міста. Нині тут мало що нагадує про колишнє жваве життя. От хіба що давні пам’ятки.
На жаль, нам не вдалось попасти всередину, але завдяки пану Богдану Зятику ми маємо можливість туди зазирнути (фото 2019-2020 років)...
За переказами, дерев’яна церква Введення Пресвятої Богородиці постала на попелищі давнішого храму, спаленого татарами десь у 1680-х роках. Час спорудження церкви визначено за різьбленим написом на одвірках дверей в бабинець, який чітко сповіщає : «Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа Амінь Ця церква новозбудована за священного ієрея Дмитра Лозинського Року Божого 1702 фундатор Яків Остапик Важилася за священного ієрея Михайла Вішньовського Року Божого 1791 провізор Ігнатій Нестор Майстер Михайло Каліцинський» ((переклад з “Інскрипції на дерев’яних церквах” В.Слободян). При цьому цифри 0 і 2 в датуванні церкви досить химерно переплетені, тому раніше також побутувала версія, що церкву збудовано в 1720-му, однак зараз більшість дослідників сходяться на даті 1702 рік.
Церква тризрубна, одноверха. З півночі до вівтаря прибудована ризниця. Головний вхід оформлено у вигляді портика, опертого на стовпи. В інтер’єрі збережений автентичний живопис Федора Сеньковича. До 1939 року церква перебувала під патронатом сестер служебниць Венедектинок латинського обряду зі Львова. У повоєнні роки вовківську церкву було закрито радянською владою. Кілька пам’яток з неї - ікона Пресвятої Богородиці кінця XVIII століття, лампадка, на якій зберігся синьо-жовтий кутасик з передвоєнних часів, фелони, які у повоєнні роки привезла із собою громада переселенців з Томашівщини - потрапили до фондів Львівського музею історії релігії, де вони були відреставровані й неодноразово експонувалися на різних виставках.
Чимало артефактів залишилося і в самій церкві. Це кілька ікон XVIII-XIX століть, найдавніша з яких датована 1720 роком. Введенська церква, до слова, має доволі незвичний для нашого краю вузький іконостас - з царськими вратами та дияконськими дверима, образами Ісуса Пантократора та апостолів, празниковою іконою Введення в храм Пресвятої Богородиці, але без традиційних для наших церков намісних ікон Ісуса Христа та Богородиці. У 1980-х роках церкву планували пристосувати під архів, відтак у 1989-му провели реставрацію, яка, однак виявилася дуже поверховою.
Нову реставрацію було розпочато у 2019 році за ініціативи місцевого пароха о. Петра Терлецького, який організував збір коштів серед місцевого населення та добродійників. Значну допомогу зокрема надала американська Фундація збереження українського сакрального мистецтва. А консультації при проведенні робіт проводили фахівці Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.
360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на значок Toggle Fullscreen англійською мовою, перший в правому верхньому куті
Основні роботи стосувались заміни бляшаного даху на ґонтовий - саме такий вона мала на початках свого існування. Роботи було проведено карпатськими майстрами з передмістя Яремче Дори. Узагалі-то випадки подібного повернення до автентики, та ще й з ініціативи місцевих мешканців, поки що на наших землях є поодинокими - і не можна не оцінити роль отця Петра Терлецького, який переконав селян відновити ґонтове покриття церкви. Також поміняли напівзігнилі підвалини та замінили дерев’яну підлогу храму - при цьому старими дошками, які збереглися в доброму стані, виклали його центральну частину. Повністю оновили також і дзвіницю, якій теж повернули автентичний вигляд.
1938. Рисунок Антона Вариводи.
2007. Фото Віктора Громика
2010. Фото Олени Крушинської
2019. Фото Петра Терлецького
Джерела:
http://www.kray.org.ua/13220/mandrivky/gordist-i-sum-vovkova-pam-yatki-kolishnogo-mista/
http://www.derev.org.ua/lvivska/vovkiv.htm
http://decerkva.org.ua/vovkiv.html
https://www.pslava.info/VovkivS_CerkVvedennja,241502.html
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ.
Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.