Спадщина. Рихти. Замок. Експедиція 2016 року.
Ри́хта (до середини XVII століття - Новосі́лка, пол. Rychta, пол. Rychty Humiecki) - село Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Центр Рихтівської сільської ради. Розкинулось на обох берегах річки Жванчик. Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
До середини XVII століття село мало назву Новосілка. Войцех Гумецький перейменував Новосілку на Рихту. Перший раз назву Рихти зафіксовано 1664 року. В Польщі тоді було чимало сіл, котрі називались Рихтами, то село назвали Рихти Гумецькі.
Поселення було розташоване на високому скелястому березі річки Жванчик і являло собою зручне місцеположення для укріплення. Гумецький збудував невеликий замок і село стало гніздом та родовим маєтком роду Гумецьких, котрі протягом півтора століття жили та існували на Поділлі.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
план замку
Легенда.
Жив колись у селі пан, на прізвище Ріхтер. Було у пана багато кріпаків, але не всі вони були зареєстровані. Адже пан в залежності від полів та людей здавав податки губернатору. У пана був писар, який записував всі події, що відбувалися в селі із року в рік. Так вівся літопис села. Одного разу приїхали до пана з ревізією. Прийшлося панові не реєстрованих кріпаків заховати в погреба недалечко будинку.
Так чоловіки та жінки, старики та діти сиділи в погребах, поки пан приймав ревізію. А пан приймав її довго. Дві недільки в селі пиячили, та ще й до губернії поїхав пан з ними. І там пиячив зо дві недільки. Коли повернувся в село і відкрив погреб то побачив, що люди були мертві. «Істрибив» пан таким чином багато людей. Місце, де були погреба, люди й досі називають стебники, від слова «істрибив». Писар не міг утаїти у своєму літописі той факт, що загинуло стільки людей. Через деякий час пропав літопис села і писар. Селяни не могли простити панові загибелі своїх близьких і підпалили весь панський маєток. Горів будинок, свинарник, конюшні.
Одному селянину дуже жаль стало корів, коней, він скочив у вогонь, порозкривав всі стайні, сам вивів коней. Після цього дав кріпакові пан «свободну». Дав також поле. Ось і утворилась Слобідка-Рихтівська, від «свобідного» кріпака із Рихти. Село Рихта отримало назву від прізвища пана Ріхтера, який згодом продав землі та кріпаків, виїхав з цього села, боячись помсти селян.
Історія.
На північній околиці села, на правому березі річки Жванчик Лянцкоронські 1507 року спорудили укріплений замок. Про дату його заснування засвідчив напис на кам'яній таблиці, знайденій під час пізнішої реставрації однієї із замкових будівель.
У середині XVI століття селом володів пан Радецький, потім пани Лянцкоронські. В 1596 (чи 1569) році Ельжбета Лянцкоронська продала Новосілку з іншими маєтками Войцеху Гумецькому - стольнику подільському і писарю гродському кам'янецькому.
Під час турецького господарювання на Поділлі 1672-1699 роках в стайнях рихтицького замку утримувались турецькі коні, що належали до кам'янецького гарнізону. Лани та поля навколо с. Рихта, над р. Кізя, слугували місцем випасу коней турецької кінноти.
почнем зі східної вежи
Є запис про напад турків, переважаючими силами, на Рихтицький замок в 1762 році. Напад було зроблено хотинською заставою під керівництвом Кара-Ахмета. Комендантом замку тоді був Осинський, може то з переляку, може довірившись на запевнення турків про недоторканність, він надав дозвіл про вступ ворогів до замку. Однак турки, увірвавшись усередину, все пограбували, а мешканців замку побили. Загинуло під час нападу 54 людини. А Осинського з родиною було відправлено до Хотина. Потім, за допомогою Потоцького, його було відпущено. Його син повернувся після 20 років турецької неволі.
пару кроків, і ... вежі вже не видно ...
В 1699 році після того, як турки залишили Кам'янець, Рихту отримав син Войцеха Гумецького Стефан (1660-1736), котрий з 1698 до 1715 року був полковником королівської артилерії, з 1706 до 1736 (день смерті) був подільським воєводою та дипломатом. І хоча воєвода Стефан Гумецький мав значні маєтки в Польщі, в різних місцях він мав ще 8 містечок та 74 села, по воєводствах Краківському, Сандомирському, Белзькому, Руському, Люблінському та Подільському. На Поділлі йому належало 3 містечка та 14 сіл, які становили 3 ключа: Соколецький, Солобківський та Тиннинський. Але більш за всі маєтки він любив Рихти - своє родове гніздо на неспокійному пограниччі. І тому саме в Рихтах Стефан Гумецький і мешкав надалі. Він розбудував заново замок, побудувавши більші стіни та башти, і в одній з башт влаштував храм. Удосконалив систему сухих оборонних ровів, бастіони та вали. Лицар корони польської Стефан Гумецький помер 28 травня 1736 року і був похований у Львові.
далі південня вежа
Після смерті С. Гумецького, згідно із заповітом, його маєтки поділили між двома синами, на дві частини. Старшому сину Ігнацію він відписав Тинну, Тернаву, Томаківку та маєтки в Проскурові (Хмельницькому). Молодшому Юзефу - Соколець, Зелені Кирилівці, Борсуки, Нагоряни, Рихти та Слобідку.
Дітей у двох братів не було і тому по смерті їх величезні маєтки родини Гумецьких роздробились, і Рихту отримала у спадок Малаховська, їх племінниця. Яка точно Малаховська стала власницею нам не відомо. Вона була дочкою Ізабелли Гумецької, дочки С. Гумецького, (1730-1783 рр.) та Яна Малаховського (1698-1762 рр.). Потім вона продала село Яну Тшецеському пол. Jan Trzecieski (1772-1842 рр.) (тут в 1820 році у нього було 285 осіб).
В 1815 Рихта перейшла до Плонських. З 1848 Рихта належала Константину Підвисоцькому.
переходимо до західної вежи
В 1845 році (за іншими даними в 1815 р.) частину Рихти та Слобідку-Рихтецьку придбав пан Францішек Плонський (пол. Franciszek Plonski), а в 1848 році - князь, володар м. Стеблів, Герман Головинський (Herman Holowinski). Потім вже шляхом спадщини ця частина Рихти перейшла до його зятя Костянтина Подвисоцького (пол. Konstanty Podwysocki) (1810-1868 рр.), знаного митця та колекціонера старовини, також критика та історика.
Ймовірно, що під час панування Головинських-Подвисоцьких в XIX столітті було розібрано замкові мури та побудовано новий палац, який зображено на малюнку Наполена Орди (1871-1873 рр.). Поруч із палацом було закладено парк, який також не зберігся.
пагорб зліва, це все що осталось від палацу
Потім Рихта перейшла дочці К. Подвисоцького Емілії (пол. Emilia Podwysocka). На початку XX століття, коли палац належав земству в ньому була влаштована лікарня. Найбільших руйнувань комплекс зазнав під час Другої Світової Війни коли палац було знищено і перетворено на руїни.
Інша частина Рихти, що на лівому березі Жванчика, була продана паном Тржецьким панові Белинському (Bielinski), потім село переходило Галицьким (Hanicki), Левицьким (Lewicki), Бахталовським (Bachtalowski) і врешті відійшло до пана Калініна. Рожаловські та Калінін були останніми власниками Рихти та Слобідки-Рихтівської.
Є такі відомості щодо розподілу землі в Рихті на 1895 рік. Землями в Рихті та Слобідці-Рихтівській володіли: з 1868 року Рожаловські (Rożałowski) та пані Шавловська 1443 дес. (467 дес. лісу), Д. С. Калінін (Рихта ур. Пашева) 457 дес. (112 дес. лісу), Вуїк селян. 5 дес., громада селян 250 дес., церква 41 десятин. Подвір'їв 168, селян 838 чол.
північна вежа
Рихтівський замок.
Побудований за типом регулярних, прямокутних в плані з кутовими п'ятигранними баштами. На кінець XVI століття північна башта була зруйнована та незабаром відновлена.
Під час панування турків у 1672-1699 роках замок була значно пошкоджено, але на початку XVIII століття відновлено. Нині від замку залишилися тільки башти із залишками оборонних мурів. Краще збереглась пізня, північна башта. В плані вона прямокутна зі стінами 9×10 м та з невиразно зрізаним південним кутом. Башта двоярусна, накрита невисоким дахом. Товщина кам'яних стін 1,5-1,65 м. Перший ярус перекрито коробковим склепінням, другий має плоске перекриття по балках. В першому та другому ярусах збереглись невеликі бійниці з розширювальними по обидва боки щоками. В західній стіні вбудований камін. Зовнішні стіни зберегли тиньк.
На цій башті був сонячний годинник. Три інші башти належать до першого етапу побудови замку, п'ятигранні в плані з гострими кутами. На їх коротких боках, що виходили в подвір'я замку проходили дерев'яні галереї на консолях, по яких відбувався перехід між оборонними мурами. Вхід на другий ярус був по наріжнім кам'яним сходам уздовж стін. Дахи були шатрові з ґонтовим перекриттям.
Рихтівський замок, чи, власне кажучи, сам панський маєток, в період 1848 - 1868 років був осередком літературного життя подільських поляків. Володар Рихти пан Головинський, а потім зять його пан Підвисоцький були великими шанувальниками науки та мистецтва. В їх маєтку перебувало чимало художників і літераторів. Є згадка про польського літературного критика, проукраїнської симпатії, Міхала Грабовського; Юзефа Ігнація Крашевського (J.I.Kraszewski) - польського письменника, занесеного до Книги рекордів Гіннеса як найплодовитішого письменника (створив 232 романи у 455 томах); Олександра Верига-Даровського (Weryha Darowski) - теж талановитого письменника, та ін.
З особливою прискіпливістю збирали вони різноманітні картини, гравюри, рукописи та книги. Костянтин Підвисоцький був письменником, критиком, колекціонером, куратором гімназії в Кам'янці-Подільському. Він зібрав бібліотеку в 4 тисячі стародруків. Серед книг його бібліотеки було брестське видання Біблії (1568 року), миньковецькі видання.
вхід до підвалів палацу
підвали, можливо вони такі (на фото підвал під будинком місцевих жителів) ...
сонячний годинник
другий ярус вежі
Цінними були рукописи-листи, рукописи спогадів, книги універсалів, 500 польських автографів, які пізніше передали до Ягеллонської бібліотеки в Кракові. Ще були урядові акти, родинні архіви давніх родів, історичні документи. Підвисоцький зібрав величезну бібліотеку стародруків і колекцію старожитностей. Але після смерті все мистецьке багатство розійшлось в різні руки, розгубилось. Зокрема, в основу створення відомого тритомника доктора Антонія Ролле «Замки подільські на молдавському прикордонні» була покладена колекція історичних документів з фамільного архіву Підвисоцького. За свідченням Ролле, більшу частину Рихтівської бібліотеки (налічувала понад 12 тисяч томів) і рукописів придбали пан Дзялинський із Курник та Ігель, букініст зі Львова. Колекцію гравюр теж придбав Дзялинський. Решта колекції (картини, портрети, збірки кераміки) розійшлися в різні руки.
перший ярус вежі
підвал вежи
схоже на вентиляційні шахти (за словами місцевих вже при палаці на першому поверсі була кухня, а підвал використовували як смітник через ці шахти зливаючи покидьки)
Сьогодення.
Замок був невеликим за площею, займав довгастий прямокутник, довші боки були по 64 м, вужчі - по 57 м. До нашого часу збереглися (якщо це можна так назвати) всі чотири наріжні башти. З них три - в руїні, а четверта двоярусна башта (північна) на території дачі викладача сопромату Хмельницької академії побутового обслуговування В. С. Павлова. Це обійстя з 1990-х винаймає вищезгаданий батюшка, отець Олександр, який пустив нас познімати всередині вежі. Ще у 1980-х на баштах були оригінальні дахи з ґонтовим покриттям. Зараз - шифером покрита лише одна, в інших покриття немає, лише пагони захоплюють під себе весь вільний простір. Залишків стін вже немає, як немає і палацу, руїни якого ще знаходились на початку XX століття. Кажуть, перед палацом навіть плюскотів ставок. Чималий будинок неподалік від східної башти був колись конюшнею, зараз там живуть люди. У Другу світову війну в споруді на території ексзамку був штаб власівців. При цьому майже дюжина жителів Рихти переховувалася від нацистів у замкових підвалах за кілька метрів від штабу упродовж двох тижнів. Підвали існують і сьогодні, нам навіть показали в них вхід, але вони на стільки в поганому стані, що спускатися в них вже дуже небезпечно, а зміцнювати їх склепіння, справа нікому не потрібне ... Ось так і доживає свій вік замок ...
трохи паперового антикваріату
Погляд на останок
Джерела:
wikipedia.org
castles.com.ua
polona.pl
pinakoteka.zascianek.pl
bogdangp.io.ua
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Twitter
Telegram
Instagram
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
До середини XVII століття село мало назву Новосілка. Войцех Гумецький перейменував Новосілку на Рихту. Перший раз назву Рихти зафіксовано 1664 року. В Польщі тоді було чимало сіл, котрі називались Рихтами, то село назвали Рихти Гумецькі.
Поселення було розташоване на високому скелястому березі річки Жванчик і являло собою зручне місцеположення для укріплення. Гумецький збудував невеликий замок і село стало гніздом та родовим маєтком роду Гумецьких, котрі протягом півтора століття жили та існували на Поділлі.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
план замку
Легенда.
Жив колись у селі пан, на прізвище Ріхтер. Було у пана багато кріпаків, але не всі вони були зареєстровані. Адже пан в залежності від полів та людей здавав податки губернатору. У пана був писар, який записував всі події, що відбувалися в селі із року в рік. Так вівся літопис села. Одного разу приїхали до пана з ревізією. Прийшлося панові не реєстрованих кріпаків заховати в погреба недалечко будинку.
Так чоловіки та жінки, старики та діти сиділи в погребах, поки пан приймав ревізію. А пан приймав її довго. Дві недільки в селі пиячили, та ще й до губернії поїхав пан з ними. І там пиячив зо дві недільки. Коли повернувся в село і відкрив погреб то побачив, що люди були мертві. «Істрибив» пан таким чином багато людей. Місце, де були погреба, люди й досі називають стебники, від слова «істрибив». Писар не міг утаїти у своєму літописі той факт, що загинуло стільки людей. Через деякий час пропав літопис села і писар. Селяни не могли простити панові загибелі своїх близьких і підпалили весь панський маєток. Горів будинок, свинарник, конюшні.
Одному селянину дуже жаль стало корів, коней, він скочив у вогонь, порозкривав всі стайні, сам вивів коней. Після цього дав кріпакові пан «свободну». Дав також поле. Ось і утворилась Слобідка-Рихтівська, від «свобідного» кріпака із Рихти. Село Рихта отримало назву від прізвища пана Ріхтера, який згодом продав землі та кріпаків, виїхав з цього села, боячись помсти селян.
Історія.
На північній околиці села, на правому березі річки Жванчик Лянцкоронські 1507 року спорудили укріплений замок. Про дату його заснування засвідчив напис на кам'яній таблиці, знайденій під час пізнішої реставрації однієї із замкових будівель.
У середині XVI століття селом володів пан Радецький, потім пани Лянцкоронські. В 1596 (чи 1569) році Ельжбета Лянцкоронська продала Новосілку з іншими маєтками Войцеху Гумецькому - стольнику подільському і писарю гродському кам'янецькому.
Під час турецького господарювання на Поділлі 1672-1699 роках в стайнях рихтицького замку утримувались турецькі коні, що належали до кам'янецького гарнізону. Лани та поля навколо с. Рихта, над р. Кізя, слугували місцем випасу коней турецької кінноти.
почнем зі східної вежи
Є запис про напад турків, переважаючими силами, на Рихтицький замок в 1762 році. Напад було зроблено хотинською заставою під керівництвом Кара-Ахмета. Комендантом замку тоді був Осинський, може то з переляку, може довірившись на запевнення турків про недоторканність, він надав дозвіл про вступ ворогів до замку. Однак турки, увірвавшись усередину, все пограбували, а мешканців замку побили. Загинуло під час нападу 54 людини. А Осинського з родиною було відправлено до Хотина. Потім, за допомогою Потоцького, його було відпущено. Його син повернувся після 20 років турецької неволі.
пару кроків, і ... вежі вже не видно ...
В 1699 році після того, як турки залишили Кам'янець, Рихту отримав син Войцеха Гумецького Стефан (1660-1736), котрий з 1698 до 1715 року був полковником королівської артилерії, з 1706 до 1736 (день смерті) був подільським воєводою та дипломатом. І хоча воєвода Стефан Гумецький мав значні маєтки в Польщі, в різних місцях він мав ще 8 містечок та 74 села, по воєводствах Краківському, Сандомирському, Белзькому, Руському, Люблінському та Подільському. На Поділлі йому належало 3 містечка та 14 сіл, які становили 3 ключа: Соколецький, Солобківський та Тиннинський. Але більш за всі маєтки він любив Рихти - своє родове гніздо на неспокійному пограниччі. І тому саме в Рихтах Стефан Гумецький і мешкав надалі. Він розбудував заново замок, побудувавши більші стіни та башти, і в одній з башт влаштував храм. Удосконалив систему сухих оборонних ровів, бастіони та вали. Лицар корони польської Стефан Гумецький помер 28 травня 1736 року і був похований у Львові.
далі південня вежа
Після смерті С. Гумецького, згідно із заповітом, його маєтки поділили між двома синами, на дві частини. Старшому сину Ігнацію він відписав Тинну, Тернаву, Томаківку та маєтки в Проскурові (Хмельницькому). Молодшому Юзефу - Соколець, Зелені Кирилівці, Борсуки, Нагоряни, Рихти та Слобідку.
Дітей у двох братів не було і тому по смерті їх величезні маєтки родини Гумецьких роздробились, і Рихту отримала у спадок Малаховська, їх племінниця. Яка точно Малаховська стала власницею нам не відомо. Вона була дочкою Ізабелли Гумецької, дочки С. Гумецького, (1730-1783 рр.) та Яна Малаховського (1698-1762 рр.). Потім вона продала село Яну Тшецеському пол. Jan Trzecieski (1772-1842 рр.) (тут в 1820 році у нього було 285 осіб).
В 1815 Рихта перейшла до Плонських. З 1848 Рихта належала Константину Підвисоцькому.
переходимо до західної вежи
В 1845 році (за іншими даними в 1815 р.) частину Рихти та Слобідку-Рихтецьку придбав пан Францішек Плонський (пол. Franciszek Plonski), а в 1848 році - князь, володар м. Стеблів, Герман Головинський (Herman Holowinski). Потім вже шляхом спадщини ця частина Рихти перейшла до його зятя Костянтина Подвисоцького (пол. Konstanty Podwysocki) (1810-1868 рр.), знаного митця та колекціонера старовини, також критика та історика.
Ймовірно, що під час панування Головинських-Подвисоцьких в XIX столітті було розібрано замкові мури та побудовано новий палац, який зображено на малюнку Наполена Орди (1871-1873 рр.). Поруч із палацом було закладено парк, який також не зберігся.
пагорб зліва, це все що осталось від палацу
Потім Рихта перейшла дочці К. Подвисоцького Емілії (пол. Emilia Podwysocka). На початку XX століття, коли палац належав земству в ньому була влаштована лікарня. Найбільших руйнувань комплекс зазнав під час Другої Світової Війни коли палац було знищено і перетворено на руїни.
Інша частина Рихти, що на лівому березі Жванчика, була продана паном Тржецьким панові Белинському (Bielinski), потім село переходило Галицьким (Hanicki), Левицьким (Lewicki), Бахталовським (Bachtalowski) і врешті відійшло до пана Калініна. Рожаловські та Калінін були останніми власниками Рихти та Слобідки-Рихтівської.
Є такі відомості щодо розподілу землі в Рихті на 1895 рік. Землями в Рихті та Слобідці-Рихтівській володіли: з 1868 року Рожаловські (Rożałowski) та пані Шавловська 1443 дес. (467 дес. лісу), Д. С. Калінін (Рихта ур. Пашева) 457 дес. (112 дес. лісу), Вуїк селян. 5 дес., громада селян 250 дес., церква 41 десятин. Подвір'їв 168, селян 838 чол.
північна вежа
Рихтівський замок.
Побудований за типом регулярних, прямокутних в плані з кутовими п'ятигранними баштами. На кінець XVI століття північна башта була зруйнована та незабаром відновлена.
Під час панування турків у 1672-1699 роках замок була значно пошкоджено, але на початку XVIII століття відновлено. Нині від замку залишилися тільки башти із залишками оборонних мурів. Краще збереглась пізня, північна башта. В плані вона прямокутна зі стінами 9×10 м та з невиразно зрізаним південним кутом. Башта двоярусна, накрита невисоким дахом. Товщина кам'яних стін 1,5-1,65 м. Перший ярус перекрито коробковим склепінням, другий має плоске перекриття по балках. В першому та другому ярусах збереглись невеликі бійниці з розширювальними по обидва боки щоками. В західній стіні вбудований камін. Зовнішні стіни зберегли тиньк.
На цій башті був сонячний годинник. Три інші башти належать до першого етапу побудови замку, п'ятигранні в плані з гострими кутами. На їх коротких боках, що виходили в подвір'я замку проходили дерев'яні галереї на консолях, по яких відбувався перехід між оборонними мурами. Вхід на другий ярус був по наріжнім кам'яним сходам уздовж стін. Дахи були шатрові з ґонтовим перекриттям.
Рихтівський замок, чи, власне кажучи, сам панський маєток, в період 1848 - 1868 років був осередком літературного життя подільських поляків. Володар Рихти пан Головинський, а потім зять його пан Підвисоцький були великими шанувальниками науки та мистецтва. В їх маєтку перебувало чимало художників і літераторів. Є згадка про польського літературного критика, проукраїнської симпатії, Міхала Грабовського; Юзефа Ігнація Крашевського (J.I.Kraszewski) - польського письменника, занесеного до Книги рекордів Гіннеса як найплодовитішого письменника (створив 232 романи у 455 томах); Олександра Верига-Даровського (Weryha Darowski) - теж талановитого письменника, та ін.
З особливою прискіпливістю збирали вони різноманітні картини, гравюри, рукописи та книги. Костянтин Підвисоцький був письменником, критиком, колекціонером, куратором гімназії в Кам'янці-Подільському. Він зібрав бібліотеку в 4 тисячі стародруків. Серед книг його бібліотеки було брестське видання Біблії (1568 року), миньковецькі видання.
вхід до підвалів палацу
підвали, можливо вони такі (на фото підвал під будинком місцевих жителів) ...
сонячний годинник
другий ярус вежі
Цінними були рукописи-листи, рукописи спогадів, книги універсалів, 500 польських автографів, які пізніше передали до Ягеллонської бібліотеки в Кракові. Ще були урядові акти, родинні архіви давніх родів, історичні документи. Підвисоцький зібрав величезну бібліотеку стародруків і колекцію старожитностей. Але після смерті все мистецьке багатство розійшлось в різні руки, розгубилось. Зокрема, в основу створення відомого тритомника доктора Антонія Ролле «Замки подільські на молдавському прикордонні» була покладена колекція історичних документів з фамільного архіву Підвисоцького. За свідченням Ролле, більшу частину Рихтівської бібліотеки (налічувала понад 12 тисяч томів) і рукописів придбали пан Дзялинський із Курник та Ігель, букініст зі Львова. Колекцію гравюр теж придбав Дзялинський. Решта колекції (картини, портрети, збірки кераміки) розійшлися в різні руки.
перший ярус вежі
підвал вежи
схоже на вентиляційні шахти (за словами місцевих вже при палаці на першому поверсі була кухня, а підвал використовували як смітник через ці шахти зливаючи покидьки)
Сьогодення.
Замок був невеликим за площею, займав довгастий прямокутник, довші боки були по 64 м, вужчі - по 57 м. До нашого часу збереглися (якщо це можна так назвати) всі чотири наріжні башти. З них три - в руїні, а четверта двоярусна башта (північна) на території дачі викладача сопромату Хмельницької академії побутового обслуговування В. С. Павлова. Це обійстя з 1990-х винаймає вищезгаданий батюшка, отець Олександр, який пустив нас познімати всередині вежі. Ще у 1980-х на баштах були оригінальні дахи з ґонтовим покриттям. Зараз - шифером покрита лише одна, в інших покриття немає, лише пагони захоплюють під себе весь вільний простір. Залишків стін вже немає, як немає і палацу, руїни якого ще знаходились на початку XX століття. Кажуть, перед палацом навіть плюскотів ставок. Чималий будинок неподалік від східної башти був колись конюшнею, зараз там живуть люди. У Другу світову війну в споруді на території ексзамку був штаб власівців. При цьому майже дюжина жителів Рихти переховувалася від нацистів у замкових підвалах за кілька метрів від штабу упродовж двох тижнів. Підвали існують і сьогодні, нам навіть показали в них вхід, але вони на стільки в поганому стані, що спускатися в них вже дуже небезпечно, а зміцнювати їх склепіння, справа нікому не потрібне ... Ось так і доживає свій вік замок ...
трохи паперового антикваріату
Погляд на останок
Джерела:
wikipedia.org
castles.com.ua
polona.pl
pinakoteka.zascianek.pl
bogdangp.io.ua
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Telegram
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!