Спадщина. Великі Межирічі. Коcтел св. Антонія. Експедиція 2017 року.
В історичних документах цей населений пункт вперше згадується під 1544 рік - як власність князів Корецьких. На початку XVII століття Корецькі навіть збудували тут замок, оточений високими земляними валами, який, на жаль, не протримався до наших часів.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
ось такий вигляд має інтер'єр храму, якщо фотографувати його через дірку в нижній частині дверей...
У 1650 році містечко (а тоді це справді було містечко) переходить у власність роду Любомирських. За коронного підкоморого Домініка Єжи Любомирського в Межирічах з'являється колегіум ордену піарів. При колегіумі в 1702 році будується величний кам'яний храм святого Антонія. Легко сказати "будується". Насправді спорудження такого гіганта тягнулося не один рік - аж до 1725-го. Зводили храм під керівництвом архітектора Войцеха Ленартовича.
Обійдемо святиню навкруги
Тим більш, не на пустому місці будували. Ще в XVI столітті князь Костянтин Острозький, який правив цими землями на правах закладу (залогу?), звів тут невеликий дерев'яний храм та назначив сюди ксьондза. Споруда, щоправда, простояла недовго - в 1601 році згоріла. Церква св. Антонія була побудована на кошти князя Домініка Любомирського в 1702-1725 роках. Будівництво тривало аж 25 років. Разом з монастирем належав оо. Піарам. Храм був побудований за проектом архітектора В. Ленартовича. В результаті пожежа в 1809 року храм було значно пошкоджено, в 1857 його було реконструйовано.
все що осталось від коллегіумських приміщень монастиря оо. Піарів - так званий екзаменаційний зал, а на другому вже звалена - бібліотека...
в цьому рові були поховані, розстріляні НКВДістами в непримітному одноповерховому будиночку, напередодні війни, селяни з Межиріч та сусідніх селищ
Відомо, що якийсь час поселення належало ще і Яблоновським, але коли то було, даних нема. Відомо, тільки, що саме в каштеляна Яблоновського виграв в карти межиріцький маєток в 1773 році овруцький староста Ян Стецький, котрий зводить на місці розвалин старого замку Любомирських розкішний палац-резиденцію.
Нам пощастило зустрітися з людиною, які патронують церкву. Зайдемо до святині
Після його смерті маєток переходить у 1814 році в спадок старшому сину Яна Юзефу, відомому меценату. Юзеф допомагав місцевим школам, ретельно відбираючи для них вчителів (!), він же заснував перший на Волині ботанічний сад. Мав Юзеф Стецький навіть власну капелу, яка виконувала для нього улюблені музичні твори. Але Історія та Політика втрутились в цю феодальну ідилію: у 1831 році, після відомого польського повстання, царський уряд конфіскував маєток.
старе фото пана Волкова на вхідний портал з середини храму
Тадеуш Чацький в першій половині ХІХ століття зі школи піарів утворив гімназію, яку росіяни теж закрили в 1832-му. Після ліквідації царською владою монастиря Піарів, храм став дієцезіальним. Після II світової війни радянська влада замкнула святиню, були знищені її стіни та інтер’єр.
Роки йшли, йшли... і далі йдуть. :) А храм Антонія та палац Стецьких все ще прикрашають це чимале волинське село. В палаці, зараз дитячий інтернат (но про нього ми розповімо в окремій статті). В церкві, же, зараз пустка та тиша. Кому вона потрібна на православній землі? На жаль, здається, нікому. Навіть туристами цей край не надто розбещений.
підемо до підвалів і крипт хпаму
Хоча до святині варто придивитися. Це, за висловом краєзнавця Дмитра Малакова, яскравий приклад барокової "єзуїтської архітектури". Святиня являє собою тринавну базиліку, характерну для волинських сакральних споруд. Фасад храму - гімн симетрії, з акцентованим парадним входом з різьбленим порталом, з двома вежами-близнючками (нехай навіть одна з них зараз світить непокритою головою), що тягнуться в небо, з суворим ритмом пілястрів та горизонтальних поясів. Нижній ярус виразно домінує, чим лише підкреслюється це тяжіння споруди вверх.
дивлячись на це фото ставиш питанням, а де ж фундаменти і якщо їх нема, то як стоїть цей "мастодонт" стільки років... а може тут ще копати й копати до них ......
Святиню зроблено з цегли, тринавною, чотиристовпною. Середня нава виділена в просторовій структурі інтер’єру; вона значно ширша бічних, відрізняється глибинним відкриттям внутрішнього простору. Ззовні стіни приміщення розчленовані пілястрами; на бічних фасадах їх розташування відповідає внутрішнім опорним стовпам. Вікна з лучковими перемичками розташовані високо. Споруда прикрашена трьома фронтонами пізно барокового характеру.
Інтер’єр відрізнявся багатством пластичного декору.
повернемося до храму
хід до лівої башти
а ось і права
план
Від споруд піарського кляштору не лишилося навіть руїн, а колись тут навчалось, спочатку 18 учнів, а вже у 1784 році їх кількість зросла до 250. Ректорами колегіуму були відомі люди. Зокрема один із ректорів цього навчального закладу, Домінік Шибінський видав посібник з каліграфії, в якому упорядкував писемну мову поляків. Інші здійснювали переклади відомих класичних творів..
ну і - погляд з небес...
Храм одиноко підноситься над джунглями кущів, а ззаду його нахабно штовхають прагматичні городи, засіяні картоплею та кабачками. Путівник "Дорогами южной Ровенщины", щоправда, стверджує, що з західної, вівтарної частини храму збереглася двоповерхова прибудова піарської школи, де на першому поверсі розташовувався так званий екзаменаційний зал, а на другому - бібліотека.
Як розповіла 82-річна мешканка Великих Межиріч, вона пам`ятає, як храм ще працював. Бо у 10-річному віці до храму її водила бабуся.
- У нашому селі жило близько 100 поляків. У них були дуже гарні стосунки з українцями. Тож до церкви ходили й поляки, і українці. Хто був похований у храмі? Ксьондз і його родина, а також місцевий пан Стецький і його родина. Вона ще пам`ятає дуже красиві труни у підземеллі храму. Особливо її вразили маленькі дитячі труни. Під час другої світової війни поляки з села повиїжджали.
Дивимось також відео про костел…
архівне фото з польських джерел
Джерела:
castles.com.ua
pallotyni.kiev.ua
press-centr.com
facebook
vlasenko.net
pslava.info
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Twitter
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ.
Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
ось такий вигляд має інтер'єр храму, якщо фотографувати його через дірку в нижній частині дверей...
У 1650 році містечко (а тоді це справді було містечко) переходить у власність роду Любомирських. За коронного підкоморого Домініка Єжи Любомирського в Межирічах з'являється колегіум ордену піарів. При колегіумі в 1702 році будується величний кам'яний храм святого Антонія. Легко сказати "будується". Насправді спорудження такого гіганта тягнулося не один рік - аж до 1725-го. Зводили храм під керівництвом архітектора Войцеха Ленартовича.
Обійдемо святиню навкруги
Тим більш, не на пустому місці будували. Ще в XVI столітті князь Костянтин Острозький, який правив цими землями на правах закладу (залогу?), звів тут невеликий дерев'яний храм та назначив сюди ксьондза. Споруда, щоправда, простояла недовго - в 1601 році згоріла. Церква св. Антонія була побудована на кошти князя Домініка Любомирського в 1702-1725 роках. Будівництво тривало аж 25 років. Разом з монастирем належав оо. Піарам. Храм був побудований за проектом архітектора В. Ленартовича. В результаті пожежа в 1809 року храм було значно пошкоджено, в 1857 його було реконструйовано.
все що осталось від коллегіумських приміщень монастиря оо. Піарів - так званий екзаменаційний зал, а на другому вже звалена - бібліотека...
в цьому рові були поховані, розстріляні НКВДістами в непримітному одноповерховому будиночку, напередодні війни, селяни з Межиріч та сусідніх селищ
Відомо, що якийсь час поселення належало ще і Яблоновським, але коли то було, даних нема. Відомо, тільки, що саме в каштеляна Яблоновського виграв в карти межиріцький маєток в 1773 році овруцький староста Ян Стецький, котрий зводить на місці розвалин старого замку Любомирських розкішний палац-резиденцію.
Нам пощастило зустрітися з людиною, які патронують церкву. Зайдемо до святині
Після його смерті маєток переходить у 1814 році в спадок старшому сину Яна Юзефу, відомому меценату. Юзеф допомагав місцевим школам, ретельно відбираючи для них вчителів (!), він же заснував перший на Волині ботанічний сад. Мав Юзеф Стецький навіть власну капелу, яка виконувала для нього улюблені музичні твори. Але Історія та Політика втрутились в цю феодальну ідилію: у 1831 році, після відомого польського повстання, царський уряд конфіскував маєток.
старе фото пана Волкова на вхідний портал з середини храму
Тадеуш Чацький в першій половині ХІХ століття зі школи піарів утворив гімназію, яку росіяни теж закрили в 1832-му. Після ліквідації царською владою монастиря Піарів, храм став дієцезіальним. Після II світової війни радянська влада замкнула святиню, були знищені її стіни та інтер’єр.
Роки йшли, йшли... і далі йдуть. :) А храм Антонія та палац Стецьких все ще прикрашають це чимале волинське село. В палаці, зараз дитячий інтернат (но про нього ми розповімо в окремій статті). В церкві, же, зараз пустка та тиша. Кому вона потрібна на православній землі? На жаль, здається, нікому. Навіть туристами цей край не надто розбещений.
підемо до підвалів і крипт хпаму
Хоча до святині варто придивитися. Це, за висловом краєзнавця Дмитра Малакова, яскравий приклад барокової "єзуїтської архітектури". Святиня являє собою тринавну базиліку, характерну для волинських сакральних споруд. Фасад храму - гімн симетрії, з акцентованим парадним входом з різьбленим порталом, з двома вежами-близнючками (нехай навіть одна з них зараз світить непокритою головою), що тягнуться в небо, з суворим ритмом пілястрів та горизонтальних поясів. Нижній ярус виразно домінує, чим лише підкреслюється це тяжіння споруди вверх.
дивлячись на це фото ставиш питанням, а де ж фундаменти і якщо їх нема, то як стоїть цей "мастодонт" стільки років... а може тут ще копати й копати до них ......
Святиню зроблено з цегли, тринавною, чотиристовпною. Середня нава виділена в просторовій структурі інтер’єру; вона значно ширша бічних, відрізняється глибинним відкриттям внутрішнього простору. Ззовні стіни приміщення розчленовані пілястрами; на бічних фасадах їх розташування відповідає внутрішнім опорним стовпам. Вікна з лучковими перемичками розташовані високо. Споруда прикрашена трьома фронтонами пізно барокового характеру.
Інтер’єр відрізнявся багатством пластичного декору.
повернемося до храму
хід до лівої башти
а ось і права
план
Від споруд піарського кляштору не лишилося навіть руїн, а колись тут навчалось, спочатку 18 учнів, а вже у 1784 році їх кількість зросла до 250. Ректорами колегіуму були відомі люди. Зокрема один із ректорів цього навчального закладу, Домінік Шибінський видав посібник з каліграфії, в якому упорядкував писемну мову поляків. Інші здійснювали переклади відомих класичних творів..
ну і - погляд з небес...
Храм одиноко підноситься над джунглями кущів, а ззаду його нахабно штовхають прагматичні городи, засіяні картоплею та кабачками. Путівник "Дорогами южной Ровенщины", щоправда, стверджує, що з західної, вівтарної частини храму збереглася двоповерхова прибудова піарської школи, де на першому поверсі розташовувався так званий екзаменаційний зал, а на другому - бібліотека.
Як розповіла 82-річна мешканка Великих Межиріч, вона пам`ятає, як храм ще працював. Бо у 10-річному віці до храму її водила бабуся.
- У нашому селі жило близько 100 поляків. У них були дуже гарні стосунки з українцями. Тож до церкви ходили й поляки, і українці. Хто був похований у храмі? Ксьондз і його родина, а також місцевий пан Стецький і його родина. Вона ще пам`ятає дуже красиві труни у підземеллі храму. Особливо її вразили маленькі дитячі труни. Під час другої світової війни поляки з села повиїжджали.
Дивимось також відео про костел…
Click to viewархівне фото з польських джерел
Джерела:
castles.com.ua
pallotyni.kiev.ua
press-centr.com
vlasenko.net
pslava.info
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ.
Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.