Спадщина. Гусятин. Бернардинський монастир та храм св. Антонія. Експедиції 2014-2016 років.
Цей фотосет зроблено на основі експедиції 2014 року.
Чистенький, компактний райцентр в південно-східній частині Тернопілля, селище міського типу на берегах Збруча. З боку Хмельниччини, через річку, лежить село з такою ж назвою - Гусятин. Колись обидва поселення складали одне ціле, що тихо-мирно жило в затінку Медоборів. Історія селища, заснованого колись на обох берегах Збруча, в чорній яровій долині, пов‘язана з іменем Грицька Кірдея з Нижбірка. Перша письмова згадка належить до 1431 року, коли в історичних документах описуються бої поблизу Гусятина між польськими та литовськими князями. Ласий, певно, був шматочок.
Назва "Гусятин" дійшла до нас ще з тих часів, крізь віки зазнавши фонетичної транскрипції - Всятин, Усятин, Гусятин.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Уже в 1455 році поселення отримує Магдебурзьке право і стає власністю войовничого лицаря подільського Яна Сверча з Вільхівця (до Вільхівця - кілометри 4, це вже на хмельницькому березі Збруча), який збудував в Гусятині над крутим берегом Збруча оборонну фортецю з метою затримання татарських нападів. Щоправда, з нинішнього Хмельницького боку берег у річки значно крутіший, та лицарю підійшов і той клаптик землі, де зараз розташована бальнеолікарня і банальні п'ятиповерхівки радянських часів. (Весь Гусятин, здається, мешкає у двох десятках от таких от п'ятиповерхівок). Від замку дуже вже прискіпливий дослідник побачить ледве помітні рештки земляних укріплень.
Пізніше, в 1574 році, Гусятин перейшов у власність Калиновських. В 1610 році Мартин Калиновський збудував у місті парафіяльну латинську церкву з монастирем бернардинів. Комплекс споруд міг би бути прикрасою центру міста, але надто він вже обідраний. Ангел плаче над входом до храму. Храм зараз, до речі, чинний. Хоча якщо є бажання можна знайти й непогані ракурси. Особливо гарно виглядає монастир з боку траси на Пробіжну: тихе плесо озера - і над ним ренесансна споруда з яскраво-червоним дахом.
Гусятин належав Кам'янецькій дієцезії до 70-80 років XVIII століття. Пізніше кілька десятків років тривав процес перепідпорядкування його Львівській архідієцезії, який завершився у 10-х роках XIX століття. Потім знову - Кам'янецькій (1610-1788, 1938-1946). Нині, як і до війни, Гусятин належить Львівській архідієцезії.
31 січня 1610 року Валенти Олександр Каліновський, з 1614 року генерал подільських земель, віддав бернардинам збудований невеликий дерев'яний кляштор і храм, а 18 червня того ж року визначив ординарію на 6 монахів. Фундацію прийняв провінціал (на скільки розумію, він не з далекого села був, це чин релігійний) Бонавентура Кржецєк - і відразу взявся за будівництво кам'яного храму та монастиря. Після смерті в 1620 році фундатора роботами керував його син Марцін Калиновський, майбутній гетьман коронний. 12 грудня 1625 року в кляшторі оселилося 12 ченців.
Кляштор отримав титул конвенту. Тоді ж було закінчено й будівництво барокового храму середнього розміру. Двоповерхова споруда монастиря примикала до храму. У 1645 році мешкало тут 20 ченців. Бернардини заснували в місті два братства: св.Франциска та св.Анни. В святині знаходився образ богоматері італійської школи, дар родини Калиновських, які отримали його від одного з варшавських папських нунціїв.
У 1648 році Уршула Калиновська, побоюючись нападу козаків, сховала образ та коштовності з храму. У 1655 році вона дала докладний опис всіх предметів та під присягою зобов'язала себе та своїх спадкоємців повернути коштовності, коли прийде час (гм). А побоювалася пані Уршула не дарма: у 1648 році кляштор було зруйновано. Постійні татарські напади не давали довгий час можливості зробити ремонт як належить, а турецька загроза і взагалі змусила бернардинів залишити місто. Довгі роки кляштор стояв пусткою та потроху занепадав.
У 1672 році Поділля потрапляє в руки турків. В 1680 році лишилися лише голі церковні стіни.
Бернардини тим часом намагалися повернути в Калиновських образ та коштовності. Сини Уршули віддавати такі гарні забавки не хотіли. Дійшло до того, що польський король Міхал Корибут та Трибунал Коронний в Любліні спробували повернути храмове майно - без результату.
У 1683 році Гусятин знову стає не турецьким, а польським містечком. Але бернардини повернулися у свою обитель лише 22 вересня 1690 року, після особистого втручання провінціала Даніеля Фольцикевича. Храм був руїною без фасаду та склепінь. Кляштор виглядав не краще. Непросто було пристосувати навіть кілька приміщень для використання. Бернардини вступають в переговори з Калиновськими, просять про допомогу в відбудові. Судові процеси у Львові в 1702 та Кам'янці в 1705 роках не дали жодного результату. Впертість - родинна риса Калиновських :). Аж коли долею кляштора зацікавився А.Х. Сенявський, великий гетьман коронний, було отримано значну суму. На зібрані гроші розпочалася відбудова, та йшов процес повільно - весь час відчувався брак матеріалів та робітників. Лише енергійний Францішек Помараньський у 1723 році прискорив відбудову та подарував у 1724 святині образ богоматері гусятинської.
Відбудову закінчили аж у 1728 році. На той час збільшилася кількість монахів, кляштор знов отримав ранг конвенту. Якийсь час там проводилися вчення з моральної теології. Відновили роботу братства. У гробівці храму ховали самих видатних мешканців міста. У 1770 році через епідемію в кляшторі загинуло вісім монахів.
У 1772 Гусятин переходить до Австрії. Через те, що місто фактично поділили кордоном на дві частини, справи конвенту пішли гірше: чимало з багатих парафіян жили на іншій стороні Збруча. В самому ж монастирі мешкало 11 капланів, чотири клірики та чотири брати. У 1781 році гвардіан Базилій Шепєлацький був усунутий владою і приречений на вигнання до Польщі за приховування перед комісією храмових коштовностей.
Зайдемо до середини...
Через еміграцію монахів з Галичини до Польщі у 1785 році в Гусятині мешкало лише семеро капланів та два брати. 24 червня 1788 цісар Йозеф II видав декрет, який призначав гусятинський кляштор до касації. Не допомогло енергійне втручання впливового Еукарпіуша Вейгла, тодішнього провінціала. Бернардини залишили Гусятин. Храм стає парафіяльним, монастир переробили на плебанію та міський уряд.
В такому стані й пережив монастир буремне століття - аж до 1938 року, коли відомий своїми симпатіями до Кресів Болеслав Твардовський (чи не той самий, що й в Лосячі? Так, той самий!), прислухавшись до прохання бернардинів, повернув їм обитель. 15 серпня 1938 року єпископ Еугеніуш Базяк віддав шести монахам ще й долю парафії. А ще ченці проводили уроки релігії в місцевих школах. У 1946 році кляштор знову залишають ченці. Далі - радянські будні та повернення храму вірянам в 90-ті роки XX століття.
Зараз, вже після двадцяти років після передання храму назад до римо-католицької церкви, гусятинський храм все так само вимагає ґрунтовного ремонту. Споруда симпатично виглядає з боку Сухоставу: червоний дах над плесом трохи зарослого осокою ставка, провінційна романтика. Зблизька ж все не так райдужно.
В передбаннику - безголові статуї, які колись, певно прикрашали святиню. Склепіння вологі - хоча подекуди все ще можна розгледіти залишки фресок. Бідненько, простенько. Може, колись буде краще...
360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на значок Toggle Fullscreen англійською мовою, перший в правому верхньому куті
Старі фото та поштівки...
та декілька кадрів самого Гусятина...
Джерела:
castles.com.ua
husiatyn.ofm.org.ua
nac.gov.pl
pgsca.org
autotravel.ru
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Twitter
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ.
Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.
Чистенький, компактний райцентр в південно-східній частині Тернопілля, селище міського типу на берегах Збруча. З боку Хмельниччини, через річку, лежить село з такою ж назвою - Гусятин. Колись обидва поселення складали одне ціле, що тихо-мирно жило в затінку Медоборів. Історія селища, заснованого колись на обох берегах Збруча, в чорній яровій долині, пов‘язана з іменем Грицька Кірдея з Нижбірка. Перша письмова згадка належить до 1431 року, коли в історичних документах описуються бої поблизу Гусятина між польськими та литовськими князями. Ласий, певно, був шматочок.
Назва "Гусятин" дійшла до нас ще з тих часів, крізь віки зазнавши фонетичної транскрипції - Всятин, Усятин, Гусятин.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Уже в 1455 році поселення отримує Магдебурзьке право і стає власністю войовничого лицаря подільського Яна Сверча з Вільхівця (до Вільхівця - кілометри 4, це вже на хмельницькому березі Збруча), який збудував в Гусятині над крутим берегом Збруча оборонну фортецю з метою затримання татарських нападів. Щоправда, з нинішнього Хмельницького боку берег у річки значно крутіший, та лицарю підійшов і той клаптик землі, де зараз розташована бальнеолікарня і банальні п'ятиповерхівки радянських часів. (Весь Гусятин, здається, мешкає у двох десятках от таких от п'ятиповерхівок). Від замку дуже вже прискіпливий дослідник побачить ледве помітні рештки земляних укріплень.
Пізніше, в 1574 році, Гусятин перейшов у власність Калиновських. В 1610 році Мартин Калиновський збудував у місті парафіяльну латинську церкву з монастирем бернардинів. Комплекс споруд міг би бути прикрасою центру міста, але надто він вже обідраний. Ангел плаче над входом до храму. Храм зараз, до речі, чинний. Хоча якщо є бажання можна знайти й непогані ракурси. Особливо гарно виглядає монастир з боку траси на Пробіжну: тихе плесо озера - і над ним ренесансна споруда з яскраво-червоним дахом.
Гусятин належав Кам'янецькій дієцезії до 70-80 років XVIII століття. Пізніше кілька десятків років тривав процес перепідпорядкування його Львівській архідієцезії, який завершився у 10-х роках XIX століття. Потім знову - Кам'янецькій (1610-1788, 1938-1946). Нині, як і до війни, Гусятин належить Львівській архідієцезії.
31 січня 1610 року Валенти Олександр Каліновський, з 1614 року генерал подільських земель, віддав бернардинам збудований невеликий дерев'яний кляштор і храм, а 18 червня того ж року визначив ординарію на 6 монахів. Фундацію прийняв провінціал (на скільки розумію, він не з далекого села був, це чин релігійний) Бонавентура Кржецєк - і відразу взявся за будівництво кам'яного храму та монастиря. Після смерті в 1620 році фундатора роботами керував його син Марцін Калиновський, майбутній гетьман коронний. 12 грудня 1625 року в кляшторі оселилося 12 ченців.
Кляштор отримав титул конвенту. Тоді ж було закінчено й будівництво барокового храму середнього розміру. Двоповерхова споруда монастиря примикала до храму. У 1645 році мешкало тут 20 ченців. Бернардини заснували в місті два братства: св.Франциска та св.Анни. В святині знаходився образ богоматері італійської школи, дар родини Калиновських, які отримали його від одного з варшавських папських нунціїв.
У 1648 році Уршула Калиновська, побоюючись нападу козаків, сховала образ та коштовності з храму. У 1655 році вона дала докладний опис всіх предметів та під присягою зобов'язала себе та своїх спадкоємців повернути коштовності, коли прийде час (гм). А побоювалася пані Уршула не дарма: у 1648 році кляштор було зруйновано. Постійні татарські напади не давали довгий час можливості зробити ремонт як належить, а турецька загроза і взагалі змусила бернардинів залишити місто. Довгі роки кляштор стояв пусткою та потроху занепадав.
У 1672 році Поділля потрапляє в руки турків. В 1680 році лишилися лише голі церковні стіни.
Бернардини тим часом намагалися повернути в Калиновських образ та коштовності. Сини Уршули віддавати такі гарні забавки не хотіли. Дійшло до того, що польський король Міхал Корибут та Трибунал Коронний в Любліні спробували повернути храмове майно - без результату.
У 1683 році Гусятин знову стає не турецьким, а польським містечком. Але бернардини повернулися у свою обитель лише 22 вересня 1690 року, після особистого втручання провінціала Даніеля Фольцикевича. Храм був руїною без фасаду та склепінь. Кляштор виглядав не краще. Непросто було пристосувати навіть кілька приміщень для використання. Бернардини вступають в переговори з Калиновськими, просять про допомогу в відбудові. Судові процеси у Львові в 1702 та Кам'янці в 1705 роках не дали жодного результату. Впертість - родинна риса Калиновських :). Аж коли долею кляштора зацікавився А.Х. Сенявський, великий гетьман коронний, було отримано значну суму. На зібрані гроші розпочалася відбудова, та йшов процес повільно - весь час відчувався брак матеріалів та робітників. Лише енергійний Францішек Помараньський у 1723 році прискорив відбудову та подарував у 1724 святині образ богоматері гусятинської.
Відбудову закінчили аж у 1728 році. На той час збільшилася кількість монахів, кляштор знов отримав ранг конвенту. Якийсь час там проводилися вчення з моральної теології. Відновили роботу братства. У гробівці храму ховали самих видатних мешканців міста. У 1770 році через епідемію в кляшторі загинуло вісім монахів.
У 1772 Гусятин переходить до Австрії. Через те, що місто фактично поділили кордоном на дві частини, справи конвенту пішли гірше: чимало з багатих парафіян жили на іншій стороні Збруча. В самому ж монастирі мешкало 11 капланів, чотири клірики та чотири брати. У 1781 році гвардіан Базилій Шепєлацький був усунутий владою і приречений на вигнання до Польщі за приховування перед комісією храмових коштовностей.
Зайдемо до середини...
Через еміграцію монахів з Галичини до Польщі у 1785 році в Гусятині мешкало лише семеро капланів та два брати. 24 червня 1788 цісар Йозеф II видав декрет, який призначав гусятинський кляштор до касації. Не допомогло енергійне втручання впливового Еукарпіуша Вейгла, тодішнього провінціала. Бернардини залишили Гусятин. Храм стає парафіяльним, монастир переробили на плебанію та міський уряд.
В такому стані й пережив монастир буремне століття - аж до 1938 року, коли відомий своїми симпатіями до Кресів Болеслав Твардовський (чи не той самий, що й в Лосячі? Так, той самий!), прислухавшись до прохання бернардинів, повернув їм обитель. 15 серпня 1938 року єпископ Еугеніуш Базяк віддав шести монахам ще й долю парафії. А ще ченці проводили уроки релігії в місцевих школах. У 1946 році кляштор знову залишають ченці. Далі - радянські будні та повернення храму вірянам в 90-ті роки XX століття.
Зараз, вже після двадцяти років після передання храму назад до римо-католицької церкви, гусятинський храм все так само вимагає ґрунтовного ремонту. Споруда симпатично виглядає з боку Сухоставу: червоний дах над плесом трохи зарослого осокою ставка, провінційна романтика. Зблизька ж все не так райдужно.
В передбаннику - безголові статуї, які колись, певно прикрашали святиню. Склепіння вологі - хоча подекуди все ще можна розгледіти залишки фресок. Бідненько, простенько. Може, колись буде краще...
360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на значок Toggle Fullscreen англійською мовою, перший в правому верхньому куті
Старі фото та поштівки...
та декілька кадрів самого Гусятина...
Джерела:
castles.com.ua
husiatyn.ofm.org.ua
nac.gov.pl
pgsca.org
autotravel.ru
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ.
Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.