Спадщина. Мужиєво. Домініканський храм Іоанна Хрестителя. Експедиція 2015 року.
Історія.
Колись на місці руїн, які розташовуються з правої сторони від траси при в'їзді в село Мужієво зі сторони міста Берегове, знаходився храм Святого Іоанна Хрестителя. В більшості документів вказується, що він був побудований в 1117 році. Проте є припущення, що був зведений він ще раніше, а на початку XII століття відбулась реставрація після руйнації будівлі.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Дослідник Імре Генсльманн вважав, що споруда побудована в XV столітті. Його судження опирались на романський стиль побудови храму. Свої міркування він підтверджував також півциркульними елементами вікон. Дослідники Карой Чані та Ґеза Лукс вважали, що церква була споруджена приблизно в 1300-х роках, такої ж думки дотримувався Алайош Дешманн. Елементи, які були характерні для початку XIV століття, на деяких територіях могли використовуватись значно пізніше при будівництві церковних споруд.
Риси церковної архітектури не дають можливість певно виявити час будівництва. Розташування та особливості західного порталу церкви дозволяють зробити припущення більш детального характеру щодо дати виникнення споруди. Деякі характерні особливості конструкції побудови належать до кінця XIII століття, проте риси обрамлення дозволять віднести її до більш пізньої епохи, наприклад, до кінця XIV століття чи початку XV століття.
Багато історичних джерел свідчать, що 1337 роком датується перша письмова згадка про храм в селі Мужієво. Хоча, у 1330 році церква в цьому ж селі згадується у реєстрі папської десятини. В XIV столітті відбулась реконструкція храму, в той час споруда набула готичних форм. В 1446 році культова споруда мала титул Діви Марії. До 1552 року будівля належала домініканцям, потім перейшла у розпорядження протестантів.
В 1657 році храм був зруйнований і з того часу більше не відновлювався. Проте існують припущення, що вхідний портал храму Святого Іоанна Хрестителя був переміщений у римо-католицький храм, який розташовується у місті Берегове.
Історик, етнограф та археолог Тівадар Легоцький проводив дослідження споруди. У своїх записах він вказував дату виникнення храму - 14 століття.
Засновник археологічного напрямку в розвитку угорської науки Флоріш Ромер та дослідник і художник Ференц Шульц також займались дослідженнями споруди. У 1864 році Флоріш Ромер, після огляду руїн храму, зазначив, що скоро від споруди нічого не залишиться. Ференц Шульц в той час зробив ескізи храму. В 1920-х роках на фрагментах будівлі були помітні сліди фресок, проте у наш час їх вже немає.
На 2015 рік від храму залишились руїни, проте храм є пам'яткою архітектури. Стан споруди підтримується місцевими жителями.
Архітектура
Культова споруда була побудована з самого початку у романському стилі. Будівля складалась з нефа та абсиди, які розділялись напівциркульною тріумфальною аркою. Передній фасад храму створювався монументальною стрільчастою аркою порталу та гостроконечним фронтоном. План будівлі складається з двох об'ємних прямокутників. Храм був одноярусним, мурованим, складався з тесаних брил, які використовувались невеликого розміру. В XIV столітті був перебудований, внаслідок чого будівля в стилі романської архітектури набула готичних рис. Після руйнації будівлі був збережений монументальний готичний портал, який розташовується на західному фасаді, також залишився гострокінцевий фронтон. Стіни нефу та апсиди збережені до середини віконних конструкцій. Східна та західна стіни нефа збереглись майже повністю. Їх фронтони уціліли на 2/3. При побудові церква була орієнтована престолом на схід. Її стіни були невеликих розмірів з армованими кутами. Для побудови стін використовувався ламаний камінь.
Конструктивні елементи церкви викладались з тесаного каменю. В структурі стін помітні різноманітні типи кладок. Внутрішні кути містять залишки тинькування. Неф має прямокутну форму. До його східної частини приєднується апсида, що складається з однієї секції. Будівля була оточена однорідним цоколем, єдиним винятком слугувала ризниця та західний портал. У верхній частині профільний облом цоколя містить тонкий скіс. Там же міститься трохи більша за своїми розмірами пів викружка, з якою сполучається валик. Також є менша за розмірами четвертинна викружка. У західному та південному кутах нефа містяться залишки коронного карниза. В південному куті збережений нижній пласт, в західному куті - складний профіль. Вільні кути апсиди підпирають контрфорси. Південно-східний контрфорс зберігся краще, ніж інші, хоча також зазнав руйнації.
Ось західної стіни нефа містить портал, який виступає з загальної площини стіни. У фронтальній стороні стіни знаходиться рама, що утворює сегментне завершення. Профіль рами з внутрішнього боку утворюється обломами. Колись внутрішню поверхню завершення наповнював тимпан, проте зараз, через руйнацію, неможливо визначити його вигляд. В одній із частин споруди містяться гнізда, які були необхідні для використання колоди-засову. Поверхня над порталом прорізується невеликим вікном з арковим завершенням. Південна стіна нефа посередині містить вибірку. На цій поверхні міг розташовуватись портал, який існував до початку процесу реставрації церкви у Берегове і який міг бути переміщений до неї. Південна сторона фасаду містить два вікна з однаковою конструкцією. До нашого часу збереглись лише нижні половинки. До процесу руйнації вони мали півциркульне завершення. При цьому їх бокові поверхні були скошені. Північна стіна нефа має горизонтальний виступ на рівні, де розташовується карниз. Західна сторона нефа зберегла сліди хорів.
Тріумфальна арка роз'єднує неф та апсиду. Арка має півциркульне завершення, а знизу на її колонах містяться цоколі квадратної форми. Колони мають продовження їх грані скошуються з двох сторін. Поверхня тріумфальної арки містить залишки розписів, які були виконані раніше. В записах дослідника Флоріша Ромера йде мова про дату, яку могли містити ці фрески. В стовпах тріумфальної арки знайдені витесані гнізда для балок. Фронтальна стіна над аркою зі стрілчастим отвором. Цей отвір слугує для з'єднання простору горища апсиди та нефу. Форми вікна нефа нагадують вікна апсиди. Проте вікна апсиди ширші, ніж вікна нефа. До XXI століття від них збереглись лише пластові камені, які розташовуються з самого низу. Архівні документи містять свідчення, що вікна апсиди були стрілчастими з трикутними орнаментальними прикрасами. Південна стіна нефа має заглиблення для седілії, в якої є сегментне перекриття. Продивляється місце, де колись знаходились двері ризниці. Проте жодних слідів її кам'яної рами не знайдено.
Північна стіна нефа містить квадратну нішу, невелику за розмірами. Є припущення, що в апсиди колись було нервюрне перекриття. Його залишки спостерігаються у кутах. Є певні залишки від сакристії. Вони збереглись у тому місці, де до сторони нефа та апсиди примикали її західна та східна стіна. Дослідники припускають, що в захристії було пряме перекриття. На західному фасаді верхня частина фронтону містить зображення переплетеного подвійного прямокутника, який вписаний в загальне коло. Розуміння цього геометричного орнаменту розкриває Йожеф Чемеґі у спеціальній літературі та називає це ланцюговим хрестом. Такі орнаменти зустрічаються у пам'ятках романської епохи на території Угорщини. Кам'яна церква мала численні різьблені деталі. Її архітектура була складнішою у порівнянні з іншими церквами, що розташовувались у сільських місцевостях. При побудові церкви використовувався єдиний метод будівництва.
Розкопки 2016 року
Середньовічною спорудою вже довгі роки цікавляться науковці з різних країн світу. І ось нещодавно експедиція Ужгородського національного університету почала дослідження згаданого об’єкта. З 5 по 20 травня молоді науковці, студенти, волонтери старанно вели розкопки архітектурної пам’ятки.
«Під час робіт дослідили два приміщення церкви - вівтарну частину та захристія. При цьому було виявлено матеріал, аналіз якого засвідчує, що активність церкви припадає на початок XV-XVII століть. Але сподіваємося, згодом ще будуть знахідки, які вкажуть на XIV століття. Оскільки цього року плануємо продовжити там дослідження основної частини церкви - нефу», - розповідає завідувач археологічного музею УжНУ, кандидат історичних наук Володимир Мойжес.
За словами дослідника, результатом праці стало виявлення безлічі цікавих знахідок. Експедиції вдалося знайти дві зламані шаблі, які датуються кінцем XVI століття. Відповідно до давнього звичаю, якщо шляхетський рід переривався по чоловічій лінії, шаблю ламали й хоронили разом із покійником.
«Судячи зі знахідок, можна зробити висновок, що дві шляхетські родини перервалися по чоловічій лінії, а останні їхні представники були тут поховані в кінці XVI століття. Також ми знайшли залишки одягу та прикрас - ґудзики, виготовлені з металу, намистини. Виявили декілька монет, які можна датувати від XV до початку XVII століття. Було знайдено шпору XVII століття. З цього періоду є багато кераміки, - каже дослідник. - До речі, коли ми проводили археологічні дослідження, то було встановлено, що церкву пограбували приблизно у другій половині XVII століття. Можна зробити припущення, що відбулося це в 1657 році, коли польські війська під час походу на Закарпаття зруйнували цей храм і спалили село Мужієво. Судячи із залишків поховань у вівтарній частині та кількості контурів поховальних ям, можна дійти висновку, що там було поховано не менше 15 людей. Але збережені тільки п’ять поховань. До решти «приклалися» грабіжники. Варто зазначити, що ми знайшли сліди перекопів «чорних археологів». Відбулося це приблизно у 2005-2006 роках. Зрозуміло, що шукали вони там щось дуже цінне».
Як каже історія, цінність цього об’єкта визначається тим, що це одна із найстаріших кам’яних будівель краю. Про храм Святого Іоанна Хрестителя можна буде дізнатися більше після ще багатьох досліджень. Усі предмети, які були знайдені під час розкопок, потрібно детально очистити й дослідити, бо це вже музейні експонати - свідки історії. Дослідникам є над чим працювати. До цієї роботи залучають провідних істориків і науковців краю, щоб для майбутнього покоління пам’ятки історії стали культурною спадщиною, яку потрібно берегти та примножувати.
Декілька старих фото та малюнків
Джерела:
istoria.ko.net.ua
wikipedia.org
temple-tour.eu
mukachevo.net
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Twitter
Telegram
Instagram
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ. Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.
Колись на місці руїн, які розташовуються з правої сторони від траси при в'їзді в село Мужієво зі сторони міста Берегове, знаходився храм Святого Іоанна Хрестителя. В більшості документів вказується, що він був побудований в 1117 році. Проте є припущення, що був зведений він ще раніше, а на початку XII століття відбулась реставрація після руйнації будівлі.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Дослідник Імре Генсльманн вважав, що споруда побудована в XV столітті. Його судження опирались на романський стиль побудови храму. Свої міркування він підтверджував також півциркульними елементами вікон. Дослідники Карой Чані та Ґеза Лукс вважали, що церква була споруджена приблизно в 1300-х роках, такої ж думки дотримувався Алайош Дешманн. Елементи, які були характерні для початку XIV століття, на деяких територіях могли використовуватись значно пізніше при будівництві церковних споруд.
Риси церковної архітектури не дають можливість певно виявити час будівництва. Розташування та особливості західного порталу церкви дозволяють зробити припущення більш детального характеру щодо дати виникнення споруди. Деякі характерні особливості конструкції побудови належать до кінця XIII століття, проте риси обрамлення дозволять віднести її до більш пізньої епохи, наприклад, до кінця XIV століття чи початку XV століття.
Багато історичних джерел свідчать, що 1337 роком датується перша письмова згадка про храм в селі Мужієво. Хоча, у 1330 році церква в цьому ж селі згадується у реєстрі папської десятини. В XIV столітті відбулась реконструкція храму, в той час споруда набула готичних форм. В 1446 році культова споруда мала титул Діви Марії. До 1552 року будівля належала домініканцям, потім перейшла у розпорядження протестантів.
В 1657 році храм був зруйнований і з того часу більше не відновлювався. Проте існують припущення, що вхідний портал храму Святого Іоанна Хрестителя був переміщений у римо-католицький храм, який розташовується у місті Берегове.
Історик, етнограф та археолог Тівадар Легоцький проводив дослідження споруди. У своїх записах він вказував дату виникнення храму - 14 століття.
Засновник археологічного напрямку в розвитку угорської науки Флоріш Ромер та дослідник і художник Ференц Шульц також займались дослідженнями споруди. У 1864 році Флоріш Ромер, після огляду руїн храму, зазначив, що скоро від споруди нічого не залишиться. Ференц Шульц в той час зробив ескізи храму. В 1920-х роках на фрагментах будівлі були помітні сліди фресок, проте у наш час їх вже немає.
На 2015 рік від храму залишились руїни, проте храм є пам'яткою архітектури. Стан споруди підтримується місцевими жителями.
Архітектура
Культова споруда була побудована з самого початку у романському стилі. Будівля складалась з нефа та абсиди, які розділялись напівциркульною тріумфальною аркою. Передній фасад храму створювався монументальною стрільчастою аркою порталу та гостроконечним фронтоном. План будівлі складається з двох об'ємних прямокутників. Храм був одноярусним, мурованим, складався з тесаних брил, які використовувались невеликого розміру. В XIV столітті був перебудований, внаслідок чого будівля в стилі романської архітектури набула готичних рис. Після руйнації будівлі був збережений монументальний готичний портал, який розташовується на західному фасаді, також залишився гострокінцевий фронтон. Стіни нефу та апсиди збережені до середини віконних конструкцій. Східна та західна стіни нефа збереглись майже повністю. Їх фронтони уціліли на 2/3. При побудові церква була орієнтована престолом на схід. Її стіни були невеликих розмірів з армованими кутами. Для побудови стін використовувався ламаний камінь.
Конструктивні елементи церкви викладались з тесаного каменю. В структурі стін помітні різноманітні типи кладок. Внутрішні кути містять залишки тинькування. Неф має прямокутну форму. До його східної частини приєднується апсида, що складається з однієї секції. Будівля була оточена однорідним цоколем, єдиним винятком слугувала ризниця та західний портал. У верхній частині профільний облом цоколя містить тонкий скіс. Там же міститься трохи більша за своїми розмірами пів викружка, з якою сполучається валик. Також є менша за розмірами четвертинна викружка. У західному та південному кутах нефа містяться залишки коронного карниза. В південному куті збережений нижній пласт, в західному куті - складний профіль. Вільні кути апсиди підпирають контрфорси. Південно-східний контрфорс зберігся краще, ніж інші, хоча також зазнав руйнації.
Ось західної стіни нефа містить портал, який виступає з загальної площини стіни. У фронтальній стороні стіни знаходиться рама, що утворює сегментне завершення. Профіль рами з внутрішнього боку утворюється обломами. Колись внутрішню поверхню завершення наповнював тимпан, проте зараз, через руйнацію, неможливо визначити його вигляд. В одній із частин споруди містяться гнізда, які були необхідні для використання колоди-засову. Поверхня над порталом прорізується невеликим вікном з арковим завершенням. Південна стіна нефа посередині містить вибірку. На цій поверхні міг розташовуватись портал, який існував до початку процесу реставрації церкви у Берегове і який міг бути переміщений до неї. Південна сторона фасаду містить два вікна з однаковою конструкцією. До нашого часу збереглись лише нижні половинки. До процесу руйнації вони мали півциркульне завершення. При цьому їх бокові поверхні були скошені. Північна стіна нефа має горизонтальний виступ на рівні, де розташовується карниз. Західна сторона нефа зберегла сліди хорів.
Тріумфальна арка роз'єднує неф та апсиду. Арка має півциркульне завершення, а знизу на її колонах містяться цоколі квадратної форми. Колони мають продовження їх грані скошуються з двох сторін. Поверхня тріумфальної арки містить залишки розписів, які були виконані раніше. В записах дослідника Флоріша Ромера йде мова про дату, яку могли містити ці фрески. В стовпах тріумфальної арки знайдені витесані гнізда для балок. Фронтальна стіна над аркою зі стрілчастим отвором. Цей отвір слугує для з'єднання простору горища апсиди та нефу. Форми вікна нефа нагадують вікна апсиди. Проте вікна апсиди ширші, ніж вікна нефа. До XXI століття від них збереглись лише пластові камені, які розташовуються з самого низу. Архівні документи містять свідчення, що вікна апсиди були стрілчастими з трикутними орнаментальними прикрасами. Південна стіна нефа має заглиблення для седілії, в якої є сегментне перекриття. Продивляється місце, де колись знаходились двері ризниці. Проте жодних слідів її кам'яної рами не знайдено.
Північна стіна нефа містить квадратну нішу, невелику за розмірами. Є припущення, що в апсиди колись було нервюрне перекриття. Його залишки спостерігаються у кутах. Є певні залишки від сакристії. Вони збереглись у тому місці, де до сторони нефа та апсиди примикали її західна та східна стіна. Дослідники припускають, що в захристії було пряме перекриття. На західному фасаді верхня частина фронтону містить зображення переплетеного подвійного прямокутника, який вписаний в загальне коло. Розуміння цього геометричного орнаменту розкриває Йожеф Чемеґі у спеціальній літературі та називає це ланцюговим хрестом. Такі орнаменти зустрічаються у пам'ятках романської епохи на території Угорщини. Кам'яна церква мала численні різьблені деталі. Її архітектура була складнішою у порівнянні з іншими церквами, що розташовувались у сільських місцевостях. При побудові церкви використовувався єдиний метод будівництва.
Розкопки 2016 року
Середньовічною спорудою вже довгі роки цікавляться науковці з різних країн світу. І ось нещодавно експедиція Ужгородського національного університету почала дослідження згаданого об’єкта. З 5 по 20 травня молоді науковці, студенти, волонтери старанно вели розкопки архітектурної пам’ятки.
«Під час робіт дослідили два приміщення церкви - вівтарну частину та захристія. При цьому було виявлено матеріал, аналіз якого засвідчує, що активність церкви припадає на початок XV-XVII століть. Але сподіваємося, згодом ще будуть знахідки, які вкажуть на XIV століття. Оскільки цього року плануємо продовжити там дослідження основної частини церкви - нефу», - розповідає завідувач археологічного музею УжНУ, кандидат історичних наук Володимир Мойжес.
За словами дослідника, результатом праці стало виявлення безлічі цікавих знахідок. Експедиції вдалося знайти дві зламані шаблі, які датуються кінцем XVI століття. Відповідно до давнього звичаю, якщо шляхетський рід переривався по чоловічій лінії, шаблю ламали й хоронили разом із покійником.
«Судячи зі знахідок, можна зробити висновок, що дві шляхетські родини перервалися по чоловічій лінії, а останні їхні представники були тут поховані в кінці XVI століття. Також ми знайшли залишки одягу та прикрас - ґудзики, виготовлені з металу, намистини. Виявили декілька монет, які можна датувати від XV до початку XVII століття. Було знайдено шпору XVII століття. З цього періоду є багато кераміки, - каже дослідник. - До речі, коли ми проводили археологічні дослідження, то було встановлено, що церкву пограбували приблизно у другій половині XVII століття. Можна зробити припущення, що відбулося це в 1657 році, коли польські війська під час походу на Закарпаття зруйнували цей храм і спалили село Мужієво. Судячи із залишків поховань у вівтарній частині та кількості контурів поховальних ям, можна дійти висновку, що там було поховано не менше 15 людей. Але збережені тільки п’ять поховань. До решти «приклалися» грабіжники. Варто зазначити, що ми знайшли сліди перекопів «чорних археологів». Відбулося це приблизно у 2005-2006 роках. Зрозуміло, що шукали вони там щось дуже цінне».
Як каже історія, цінність цього об’єкта визначається тим, що це одна із найстаріших кам’яних будівель краю. Про храм Святого Іоанна Хрестителя можна буде дізнатися більше після ще багатьох досліджень. Усі предмети, які були знайдені під час розкопок, потрібно детально очистити й дослідити, бо це вже музейні експонати - свідки історії. Дослідникам є над чим працювати. До цієї роботи залучають провідних істориків і науковців краю, щоб для майбутнього покоління пам’ятки історії стали культурною спадщиною, яку потрібно берегти та примножувати.
Декілька старих фото та малюнків
Джерела:
istoria.ko.net.ua
wikipedia.org
temple-tour.eu
mukachevo.net
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Telegram
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ. Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.