Спадщина. Чорнокозинці. Замок. Частина 1. Погляд з небес. Експедиція 2016 року.
Над Збручем, недалеко від його гирла за 20 кілометрів від Кам'янця, в чудовій мальовничій місцевості лежить село Чорнокозинці. Поселення це в історії стає відомим з половини XV століття. Відтоді до кінця XVIII століття воно було власністю кам'янецької римо-католицької біскупської катедри, і тут була літня резиденція кам'янецьких біскупів. А через те, що Чорнокозинці були недалеко від кордону Молдавії та лежали на татарському Волоському шляху, то в цьому поселенню було збудовано оборонного замка. Руїни цього замку стирчать і тепер на кінці села на горі понад Збручем.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Чорнокозинський замок давав захист місцевій людності, але проте поселення це й околиці часто терпіли від нападів, і татар, і волохів.
Коли у 1519 році король Жигимонт I, на прохання Кам'янецького біскупа Ваврженця Менджелевського, видавав привілей Чорнокозинцям на право влаштовувати тут двоє ярмарків, то зазначив у тім привілею, що це поселення мало привілей і перед тим; там він під час татарського нападу і загинув.
А татарські напади на початку XVI століття тут були часті: в роках 1502, 1503, 1507, 1511 і 1513-му. Найстрашніший татарський наїзд був у 1516 pоці, коли військові старшини сперечалися між собою і через це віддали Поділля "на м'ясні ятки", як каже тогочасний літописець; тоді Чорнокозинці та місто Скала під Збручем були спалені вщент.
Нападали на країну і волохи. З опису Подільських замків 1494 року видно, що волохи перед тим пограбували села, що належали до Кам'янецького замку: Ляшковицю і Крогулець (Кадиївці); певне постраждали тоді й Чорнокозинці. Року 1538 волоський господар Петру I Мушар завойовував Чорнокозинський замок, але не зміг здобути його і все поселення поза мурами замку було знищено.
Коли у 1588 король Стефан Баторій видавав Чорнокозинцям привілей на Магдебурзьке право, то зазначив у тім привілею, що це поселення перед тим спалили татари.
Чорнокозинський замок хоч був не державний, а приватний, біскупський, але тут XVI-XVII столиття часто перебували військові частини польські з прикордонним ротмістром, на обов'язку якх було боронити країну від татарських нападів.
Після того як у 1672 турки забрали Кам'янець, ще два роки Чорнокозинський замок зоставався в руках поляків. Але у 1674 турки захопили цей замок і знищили всіх, хто тут були, а самий замок спустошили. Коли Поділля залишили турки (1699), то власники Чорнокозинець кам'янецькі біскупи відновили замок і в самім замку побудували житло для літнього свого перебування, життя настало спокійніше і напади татар тоді вже фактично припинилися.
Коли саме засновано в Чорнокозинцях замок, не відомо.
Різні історики вважають по-різному:
Пржездецький - замок засновано ще за литовсько-руських князів Коріятовичів. Адже потреба в замку була тут завсіди, а місцевість для збудування замку була дуже придатна - це висока гора, що підіймається над річкою й забезпечена з двох протилежних боків проваллями. Справді що гора ця придатна для оборони від ворожих нападів, бачили люди як у найдавніші часи, так і в недавні. На тій горі в історичні часи, як вже було зауважено, стояв оборонний мурований замок. Але на тій горі замковій були стоянки людей ще за доісторичних часів, ще за пізнього неоліту; тут у землі трапляються сліди трипільської культури: знаряддя, розмальовані черепки, тощо. А за останньої світової війни тут було викопано військові шанці, де й можна тепер помічати уламки трипільського типу.
Юзеф Ролле і Євфимій Сіцинський не сумнівалися, що поселення в Чорнокозинцях з'явилося задовго до 15 століття (перша письмова згадка села відноситься до 1467 року). Так, наприклад, Юзеф Ролле вважав, що Чорнокозинці могли бути одним з найстаріших форпостів Поділля, дослідник вважав, ніби це місце було уподобано ще першими поселенцями, які з'явилися тут під час заселення краю. Ким були ці поселенці та коли вони тут влаштувалися? На це питання Ролле не відповідає, але один з варіантів відповіді знаходимо у Євфимія Сіцинського, який згадує про "сліди трипільської культури: знаряддя, черепках і тощо.” на замчище. Особливу цікавість викликає інформація Сіцинського про те, що трипільські шари оголилися, коли в районі Замкової гори під час Першої Світової війни солдати рили окопи. Ось, мабуть, і єдина згадка про "розкопки”. Жодне з джерел не повідомляє про існування тут давньоруського городища, але логічно припустити, що воно тут все ж було. До такого висновку підштовхують непрямі докази. Як вже вище було сказано, поселенці це місце уподобали в давні часи, і місце для городища тут було відповідне - мис, який підіймається над долиною Збруча. Наприклад, у 20 км на північ від Чорнокозинців знаходиться замок у Скалі-Подільській, який також побудований на місці давньоруського городища, що влаштувався на мисі біля берега Збруча. Ще одне городище в теорії могло перебувати в 5 км на південь від Чорнокозинців, на тому місці, де зараз можна побачити Кудринецький замок.
Коріатовичі.
У мережі можна наштовхнутися на інформацію, згідно з якою перший кам'яний замок в Чорнокозинцях був побудований Коріатовичами. Профільтрувавши джерела які були під рукою, приходимо до висновку, що ніякого чіткого зв'язку Чорнокозинців з Коріатовичами немає. Не зустрілось згадок про документи, які б пов'язували село або замок зі згаданими князями, в списку заснованих (або реконструйованих) ними укріплень Чорнокозинці також не зустрічав, а перша письмова згадка про Чорнокозинці відноситься до 1467 року. Так звідки взялися в цій історії Коріатовичі?
Пам'ятники містобудування та архітектури 1986 р.
Є. Сіцінський Оборонні замки західного Поділля XIV-XVII ст.
Чернокозинці на мапі Фрідріха фон Міга (1779 - 1782)
Варіант №1 . Орієнтовно в 1831 Володимир Даль , який працював деякий час в Кам'янці, записав легенду про Чорнокозинецькому замку (її переказав Сецінський,), який згідно з народною мовою колись належав "князю Куріятовичу". Очевидно, що трактувати це можна по-різному. Наприклад, можна припустити, що народ не помилився, що легенда дуже давня, і мова справді йде про одинного із тих самих Коріатовичів, але також можливо, що знатний рід вплели в легенду з волі народу. Складно визначити, що перед нами - джерело правдивої інформації чи джерело дезінформації.
Варіант №2 . У стислому описі історії села, складеному Олександром Пшездецьким в 1841 році, знаходимо рядок, де автор стверджував, що Чорнокосинецький замок, "як і все давнє на Поділлі", корінням своєї історії був пов'язаний з епохою Коріатовичів. Мало того, що фраза вийшла узагальненою та розмитою, так автор ще й навів її без посилань на джерело. У примітці Пшездецький зазначив, що інформацією з історії замку його забезпечив Тадеуш Сарницький, який на той момент володів маєтком у Чорнокозинцях. Цілком можливо, що Сарницький згодував Пшездецькому одну з місцевих легенд, схожу на ту, якою раніше народ почастував Даля. Не думаємо, що Сарницький мав якісь документальні підтвердження версії про Коріатовичів, інакше це джерело, по-перше, згадало б Пшездецьким, а по-друге, про нього знали б Ролле, Сецінський і Роман Афтаназі, але вони ні про що таке не знали, тому кожен із згаданих авторів, коли мова заходила про Коріатовичів, посилався на Пшездецького, а той, як я вже показав вище, ніяких доказів на підтримку своїх поглядів не привів. Не варто скидати з рахунків і простий людський чинник - господареві скромного маєтку було з якогось боку вигідно культивувати легенду про належність замку Коріатовичам, оскільки тим самим він підкреслював значущість своєї резиденції і, зрозуміло, свою роль спадкоємця княжої вотчини. Не стверджуємо, що все саме так і було, лише зазначаємо, що такий варіант цілком можливий.
Варіант №3. У "Пам'ятниках містобудування та архітектури Української РСР" появу кам'яного замку віднесено до 2-ої половини 14 століття. У "Пам'ятниках..." не згадано Коріатовичів, але інших варіантів просто немає, адже саме Коріатовичі володіли у вказаний період Поділлям. Статтю в "Пам'ятниках..." написала Євгенія Пламеницька, яка спиралася на матеріали якихось маловідомих досліджень, невідомо коли проведених на замчище. Важко сказати, на який основі було датовано об'єкт. Може у Євгенії під рукою були якісь цікаві джерела інформації, може інформація про період будівництва була отримана на основі аналізу будівельних розчинів або інших деталей/вузлів комплексу. Але очевидно, що цей висновок не спирався на письмові джерела.
Таким чином, не бачачи перед собою матеріали досліджень замку Євгенією Пламеницькою, можна припустити, що версія про Коріатовичів не така міцна, як може здатися. Ні, звичайно, вона має сенс і навіть попри малий обсяг даних виглядає цілком життєздатною, але при цьому хочемо звернути вашу увагу, що, наприклад, у нашому розпорядженні немає жодного джерела, завдяки якому Чорнокозинці можна було б легко зв'язати з Коріатовичами . Є лише легенда від Даля, є щось схоже на легенду від Пшездецького і датування другою половиною 14 століття перших кам'яних укріплень - ось, мабуть, і все. Мало, якщо взяти до уваги той факт, що замок претендує на звання кам'яної твердині Коріатовичів, а цим званням на території України може похвалитися не так багато об'єктів.
Ще раз зазначимо, що версія виглядає цікавою і цілком робочою, але для того, щоб подавати її як факт, хотілося б, звичайно, ознайомитися з якимись більш-менш вагомими доказами. У скарбничку відомостей, що опосередковано підтверджують версію про Коріатовичів, можна віднести й розташування замку, що знаходиться неподалік інших укріплень Коріатовичів: Червоногруда (близько 50 км), Скелі (близько 20 км), Кам'янця (близько 20 км). Як можна помітити, щодо Скелі, Кам'янця та Жванця замок у Чорнокозинцях віддалений більш-менш на однакову відстань. Може, це збіг, а може й ні. Щоправда, Жванець у цій історії також виступає як темна конячка, оскільки в історії його ранніх кам'яних укріплень вистачає загадок.
Вариант №4. У польському письменстві є книжка оповідань Хадзкевича: "Zamek Czarnokoziniecki" (Вильна 1842 p.). В тім оповіданню розказується, що власник Чорнокозинець Кристоф Зборовський сватався до сестри волоського господаря Богдана Лопуснано, але господар не згодився віддати свою сестру та ще й образив його, коли той приїздив до нього. Зборовський за це помстився: коли господар Лупуснано їхав також свататися до дочки Тарла, що жив у місті Скалі понад Збручем, то Зборовський захопив господаря коло Чорнокозинець і морив його в Чорнокозинському замку, аж поки одержав від в'язня одкуп - 6.000 червоних. Та фактичний бік цього оповідання аж ніяк не відповідав дійсності, бо Зборовський ніколи не був власником Чорнокозинець, а цим поселенням у XV -XVIII ст. володіли Кам'янецькі біскупи.
Цікаво також, що саме Чорнокозинці вибрали кам'янецькі єпископи як місце для своєї резиденції, і прописалися тут незабаром після того, як Поділля відійшло під контроль поляків. Адже вони з якоїсь причини вибрали саме це село, а не будь-яке інше. В цілому, кам'янецька єпархія вважалася досить бідною і не найперспективнішою з погляду кар'єри, оскільки землі тут були прикордонні, їх часто турбували набігами татари, паства бідувала, і вести церковні справи тут було важко. Поки чітко не зрозуміло, коли саме в Кам'янці з'явилася єпархія і єпископи. Виходячи з канонічної версії історії єпархії, можна зробити висновок, що якийсь Вільгельм став першим кам'янецьким єпископом ще при Кріатовичах, тобто у 2-й половині 14 століття. Напевно на перших порах єпархія відчувала себе не дуже впевнено, особливо якщо врахувати міцність позицій православної церкви. У цих умовах єпархія навряд чи могла собі дозволити організувати заміську резиденцію в форматі замку. Ситуація могла сильно змінитися вже після того, як Поділля перейшло під владу Польщі в 1434 році, після чого католицтву було дано зелене світло і єпархія стала багатіти.
Далі тут...
Джерела:
Є. Сіцінський ОБОРОННІ ЗАМКИ ЗАХІДНЬОГО ПОДІЛЛЯ XIV-XVII СТ. (Історично-археологічні нариси) 1928,
zamki-kreposti.com.ua
Ольга Анатольевна Пламеницкая,
Памятники градостроительства и архитектуры 1986 г.
pslava.info
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Twitter
Telegram
Instagram
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Чорнокозинський замок давав захист місцевій людності, але проте поселення це й околиці часто терпіли від нападів, і татар, і волохів.
Коли у 1519 році король Жигимонт I, на прохання Кам'янецького біскупа Ваврженця Менджелевського, видавав привілей Чорнокозинцям на право влаштовувати тут двоє ярмарків, то зазначив у тім привілею, що це поселення мало привілей і перед тим; там він під час татарського нападу і загинув.
А татарські напади на початку XVI століття тут були часті: в роках 1502, 1503, 1507, 1511 і 1513-му. Найстрашніший татарський наїзд був у 1516 pоці, коли військові старшини сперечалися між собою і через це віддали Поділля "на м'ясні ятки", як каже тогочасний літописець; тоді Чорнокозинці та місто Скала під Збручем були спалені вщент.
Нападали на країну і волохи. З опису Подільських замків 1494 року видно, що волохи перед тим пограбували села, що належали до Кам'янецького замку: Ляшковицю і Крогулець (Кадиївці); певне постраждали тоді й Чорнокозинці. Року 1538 волоський господар Петру I Мушар завойовував Чорнокозинський замок, але не зміг здобути його і все поселення поза мурами замку було знищено.
Коли у 1588 король Стефан Баторій видавав Чорнокозинцям привілей на Магдебурзьке право, то зазначив у тім привілею, що це поселення перед тим спалили татари.
Чорнокозинський замок хоч був не державний, а приватний, біскупський, але тут XVI-XVII столиття часто перебували військові частини польські з прикордонним ротмістром, на обов'язку якх було боронити країну від татарських нападів.
Після того як у 1672 турки забрали Кам'янець, ще два роки Чорнокозинський замок зоставався в руках поляків. Але у 1674 турки захопили цей замок і знищили всіх, хто тут були, а самий замок спустошили. Коли Поділля залишили турки (1699), то власники Чорнокозинець кам'янецькі біскупи відновили замок і в самім замку побудували житло для літнього свого перебування, життя настало спокійніше і напади татар тоді вже фактично припинилися.
Коли саме засновано в Чорнокозинцях замок, не відомо.
Різні історики вважають по-різному:
Пржездецький - замок засновано ще за литовсько-руських князів Коріятовичів. Адже потреба в замку була тут завсіди, а місцевість для збудування замку була дуже придатна - це висока гора, що підіймається над річкою й забезпечена з двох протилежних боків проваллями. Справді що гора ця придатна для оборони від ворожих нападів, бачили люди як у найдавніші часи, так і в недавні. На тій горі в історичні часи, як вже було зауважено, стояв оборонний мурований замок. Але на тій горі замковій були стоянки людей ще за доісторичних часів, ще за пізнього неоліту; тут у землі трапляються сліди трипільської культури: знаряддя, розмальовані черепки, тощо. А за останньої світової війни тут було викопано військові шанці, де й можна тепер помічати уламки трипільського типу.
Юзеф Ролле і Євфимій Сіцинський не сумнівалися, що поселення в Чорнокозинцях з'явилося задовго до 15 століття (перша письмова згадка села відноситься до 1467 року). Так, наприклад, Юзеф Ролле вважав, що Чорнокозинці могли бути одним з найстаріших форпостів Поділля, дослідник вважав, ніби це місце було уподобано ще першими поселенцями, які з'явилися тут під час заселення краю. Ким були ці поселенці та коли вони тут влаштувалися? На це питання Ролле не відповідає, але один з варіантів відповіді знаходимо у Євфимія Сіцинського, який згадує про "сліди трипільської культури: знаряддя, черепках і тощо.” на замчище. Особливу цікавість викликає інформація Сіцинського про те, що трипільські шари оголилися, коли в районі Замкової гори під час Першої Світової війни солдати рили окопи. Ось, мабуть, і єдина згадка про "розкопки”. Жодне з джерел не повідомляє про існування тут давньоруського городища, але логічно припустити, що воно тут все ж було. До такого висновку підштовхують непрямі докази. Як вже вище було сказано, поселенці це місце уподобали в давні часи, і місце для городища тут було відповідне - мис, який підіймається над долиною Збруча. Наприклад, у 20 км на північ від Чорнокозинців знаходиться замок у Скалі-Подільській, який також побудований на місці давньоруського городища, що влаштувався на мисі біля берега Збруча. Ще одне городище в теорії могло перебувати в 5 км на південь від Чорнокозинців, на тому місці, де зараз можна побачити Кудринецький замок.
Коріатовичі.
У мережі можна наштовхнутися на інформацію, згідно з якою перший кам'яний замок в Чорнокозинцях був побудований Коріатовичами. Профільтрувавши джерела які були під рукою, приходимо до висновку, що ніякого чіткого зв'язку Чорнокозинців з Коріатовичами немає. Не зустрілось згадок про документи, які б пов'язували село або замок зі згаданими князями, в списку заснованих (або реконструйованих) ними укріплень Чорнокозинці також не зустрічав, а перша письмова згадка про Чорнокозинці відноситься до 1467 року. Так звідки взялися в цій історії Коріатовичі?
Пам'ятники містобудування та архітектури 1986 р.
Є. Сіцінський Оборонні замки західного Поділля XIV-XVII ст.
Чернокозинці на мапі Фрідріха фон Міга (1779 - 1782)
Варіант №1 . Орієнтовно в 1831 Володимир Даль , який працював деякий час в Кам'янці, записав легенду про Чорнокозинецькому замку (її переказав Сецінський,), який згідно з народною мовою колись належав "князю Куріятовичу". Очевидно, що трактувати це можна по-різному. Наприклад, можна припустити, що народ не помилився, що легенда дуже давня, і мова справді йде про одинного із тих самих Коріатовичів, але також можливо, що знатний рід вплели в легенду з волі народу. Складно визначити, що перед нами - джерело правдивої інформації чи джерело дезінформації.
Варіант №2 . У стислому описі історії села, складеному Олександром Пшездецьким в 1841 році, знаходимо рядок, де автор стверджував, що Чорнокосинецький замок, "як і все давнє на Поділлі", корінням своєї історії був пов'язаний з епохою Коріатовичів. Мало того, що фраза вийшла узагальненою та розмитою, так автор ще й навів її без посилань на джерело. У примітці Пшездецький зазначив, що інформацією з історії замку його забезпечив Тадеуш Сарницький, який на той момент володів маєтком у Чорнокозинцях. Цілком можливо, що Сарницький згодував Пшездецькому одну з місцевих легенд, схожу на ту, якою раніше народ почастував Даля. Не думаємо, що Сарницький мав якісь документальні підтвердження версії про Коріатовичів, інакше це джерело, по-перше, згадало б Пшездецьким, а по-друге, про нього знали б Ролле, Сецінський і Роман Афтаназі, але вони ні про що таке не знали, тому кожен із згаданих авторів, коли мова заходила про Коріатовичів, посилався на Пшездецького, а той, як я вже показав вище, ніяких доказів на підтримку своїх поглядів не привів. Не варто скидати з рахунків і простий людський чинник - господареві скромного маєтку було з якогось боку вигідно культивувати легенду про належність замку Коріатовичам, оскільки тим самим він підкреслював значущість своєї резиденції і, зрозуміло, свою роль спадкоємця княжої вотчини. Не стверджуємо, що все саме так і було, лише зазначаємо, що такий варіант цілком можливий.
Варіант №3. У "Пам'ятниках містобудування та архітектури Української РСР" появу кам'яного замку віднесено до 2-ої половини 14 століття. У "Пам'ятниках..." не згадано Коріатовичів, але інших варіантів просто немає, адже саме Коріатовичі володіли у вказаний період Поділлям. Статтю в "Пам'ятниках..." написала Євгенія Пламеницька, яка спиралася на матеріали якихось маловідомих досліджень, невідомо коли проведених на замчище. Важко сказати, на який основі було датовано об'єкт. Може у Євгенії під рукою були якісь цікаві джерела інформації, може інформація про період будівництва була отримана на основі аналізу будівельних розчинів або інших деталей/вузлів комплексу. Але очевидно, що цей висновок не спирався на письмові джерела.
Таким чином, не бачачи перед собою матеріали досліджень замку Євгенією Пламеницькою, можна припустити, що версія про Коріатовичів не така міцна, як може здатися. Ні, звичайно, вона має сенс і навіть попри малий обсяг даних виглядає цілком життєздатною, але при цьому хочемо звернути вашу увагу, що, наприклад, у нашому розпорядженні немає жодного джерела, завдяки якому Чорнокозинці можна було б легко зв'язати з Коріатовичами . Є лише легенда від Даля, є щось схоже на легенду від Пшездецького і датування другою половиною 14 століття перших кам'яних укріплень - ось, мабуть, і все. Мало, якщо взяти до уваги той факт, що замок претендує на звання кам'яної твердині Коріатовичів, а цим званням на території України може похвалитися не так багато об'єктів.
Ще раз зазначимо, що версія виглядає цікавою і цілком робочою, але для того, щоб подавати її як факт, хотілося б, звичайно, ознайомитися з якимись більш-менш вагомими доказами. У скарбничку відомостей, що опосередковано підтверджують версію про Коріатовичів, можна віднести й розташування замку, що знаходиться неподалік інших укріплень Коріатовичів: Червоногруда (близько 50 км), Скелі (близько 20 км), Кам'янця (близько 20 км). Як можна помітити, щодо Скелі, Кам'янця та Жванця замок у Чорнокозинцях віддалений більш-менш на однакову відстань. Може, це збіг, а може й ні. Щоправда, Жванець у цій історії також виступає як темна конячка, оскільки в історії його ранніх кам'яних укріплень вистачає загадок.
Вариант №4. У польському письменстві є книжка оповідань Хадзкевича: "Zamek Czarnokoziniecki" (Вильна 1842 p.). В тім оповіданню розказується, що власник Чорнокозинець Кристоф Зборовський сватався до сестри волоського господаря Богдана Лопуснано, але господар не згодився віддати свою сестру та ще й образив його, коли той приїздив до нього. Зборовський за це помстився: коли господар Лупуснано їхав також свататися до дочки Тарла, що жив у місті Скалі понад Збручем, то Зборовський захопив господаря коло Чорнокозинець і морив його в Чорнокозинському замку, аж поки одержав від в'язня одкуп - 6.000 червоних. Та фактичний бік цього оповідання аж ніяк не відповідав дійсності, бо Зборовський ніколи не був власником Чорнокозинець, а цим поселенням у XV -XVIII ст. володіли Кам'янецькі біскупи.
Цікаво також, що саме Чорнокозинці вибрали кам'янецькі єпископи як місце для своєї резиденції, і прописалися тут незабаром після того, як Поділля відійшло під контроль поляків. Адже вони з якоїсь причини вибрали саме це село, а не будь-яке інше. В цілому, кам'янецька єпархія вважалася досить бідною і не найперспективнішою з погляду кар'єри, оскільки землі тут були прикордонні, їх часто турбували набігами татари, паства бідувала, і вести церковні справи тут було важко. Поки чітко не зрозуміло, коли саме в Кам'янці з'явилася єпархія і єпископи. Виходячи з канонічної версії історії єпархії, можна зробити висновок, що якийсь Вільгельм став першим кам'янецьким єпископом ще при Кріатовичах, тобто у 2-й половині 14 століття. Напевно на перших порах єпархія відчувала себе не дуже впевнено, особливо якщо врахувати міцність позицій православної церкви. У цих умовах єпархія навряд чи могла собі дозволити організувати заміську резиденцію в форматі замку. Ситуація могла сильно змінитися вже після того, як Поділля перейшло під владу Польщі в 1434 році, після чого католицтву було дано зелене світло і єпархія стала багатіти.
Далі тут...
Джерела:
Є. Сіцінський ОБОРОННІ ЗАМКИ ЗАХІДНЬОГО ПОДІЛЛЯ XIV-XVII СТ. (Історично-археологічні нариси) 1928,
zamki-kreposti.com.ua
Ольга Анатольевна Пламеницкая,
Памятники градостроительства и архитектуры 1986 г.
pslava.info
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Telegram
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!