Спадщина. Любар. Храм Св. Михайла і Домініка. Експедиція 2015 року.
Не можна говорити про історію Любарського храму не згадавши спершу хоча б в декількох словах історію самого міста, які так тісно пов'язані між собою. Отже, Любар, містечко Звягільського повіту, мальовничо розташоване над берегом річки Случ, було засноване десь приблизно в роках 1340 - 1382 князем Любартом Гедиміновичем.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Наполеон Орда. Любар. Парафіяльний домініканський храм і кляштор. 1862-1876 роки.
Досить довгий час називали його Любартовим містечком, звідки й назва міста - Любарт, пізніше Любар. В XIV сторіччі князь Любарт побудував замок, котрий зміг встояти під час козацьких воєн y XVII сторіччя. 3 кожним роком місто розросталося: будувалися нові будинки, вироблялося вино, збудована була фабрика, де виробляли сукно та капелюхи, з часом повстала книгарня.
Любар жив своїм життям, переживаючи, як радісні, так і сумні хвилини, тим самим творячи свою дивовижну історію. Однак найбільшим скарбом міста на той час, зрештою і сьогодні, був храм. Домініканський монастир був заснований в Любарі в 1634 році. Тоді ж князь С. Любомирський побудував першу домініканську церкву.
В даних з 1905 року дізнаємося, що храм був романського стилю, побудований в формі хреста з восьмигранною вежею.
Під час козацьких війн він був зруйнований. Однак в 1752 році Франциск, князь Любомирський розпочинає знову будову святині. На жаль з причини передчасної смерті не встиг він закінчити будову. Отці Домініканці, котрі на той час огортали душпастирським служінням мешканців Любара та околиць, завдяки збереженням, котрі залишив після себе для цієї святої справи Франциск, князь Любомирський, закінчили будівлю храму.
4 серпня 1765 єпископ Київський і Чернігівський Юзеф Андрій Залуський в урочистий спосіб освятив храм, надаючи йому титул Святою Архангела Михаїла та Святого Яна Непомуцена. З часом отці Домініканці добудували до святині монастир.
В Географічному словнику, в V томі на сторінці 37 читаємо, що в цьому монастирі була велика галерея ікон на Біблійну тематику, досить велика кількість портретів єпископів: хелмських, плоцьких, луцких, познаньських, краківських, львівських, литовських, було також п'ять портретів Святіших Отців, сім картин, на котрих, зображено мученицьку смерть здійснену татарами. Досить велика також бібліотека, котра свідчить про інтелектуальне життя отців.
Згідно з розпорядженням з 1864 року отці Домініканці залишили монастир і Любар. Храм перейшов у власність дієцезіальних священників, котрі від того часу огорнули своїм душпастирським служінням паству. Станом на 1904 рік парафія належить до Житомирського деканату, Луцко-Житомирської дієцезії. До парафії належать дві філії: у Волиці-Великій і в Новій Чорториї. Чотири каплиці: в Пединках, Мотовилівці, Вищикусах і на цвинтарі в Любарі. В 1904 році парафія нараховувала 3237 осіб. Настоятелем в Любарі був Отець Канонік Адальберт Бжезінський.
Так, як оздобою Любара був храм, так само можна сказати, що оздобою його була Чудотворна Ікона Розіп'ятого Ісуса. Історія цієї ікони була описана в Poslancu Apostolstwa Serca Jezusowego за Березень 1891 року, а також в актах парафіяльних.
Отже, там зазначається, що в 1794 році, в день Святого Йосифа, Яків Новіцький, дворянин князя Любомирського, ввечері зауважив, що ікона Ісуса Розіп’ятого, котра знаходилася в його домі, була вкрита якби краплинками поту. Здивований цим явищем, він покликав жінку та інших мешканців будинку. Вони, зауваживши цю неймовірну річ, стали на коліна і почали молитися. Поступово краплинки поту почали висихати, лишаючи після себе слід. Сама ж ікона, котра до цього часу була темною, на котрій можна було ледь-ледь розпізнати фігури, в незвиклий спосіб прояснилася. Досить швидко на цю новину почали збігатися сусіди. Невдовзі ікону перенесено до найближчої Греко-католицької Церкви в Гринівцях. Місцевий настоятель о. Василій Матковський в урочистий спосіб впровадив ікону до храму. Відправляючи молебень сам бачив, як на іконі знову з'явилися краплинки поту. Те ж саме повторювалося і пізніше. Дізнавшись про все це єпископ Ігнатій Каетан-Солтик, наказав ікону запечатати, а згодом визначив групу з каноніків і богословів справдити надприродність даного явища.
Стара брукована підлога
Сходи на хори
Зібравшись 3 травня 1794 року в Любарї, комісія в наочний спосіб переконалася в тому, що це є надприродне явище. Прослухавши 9 свідків та після сповіді та святого Причастя, в писемній формі представлено для єпископа, котрий своєю чергою, визнаючи правдивість і, чуда, наказав помістити ікону для публічного вшанування в Любарі, в храмі отців Домініканців. Слава цієї ікони розійшлася досить швидко. Сприяло цьому досить значні зцілення тих, хто молився біля цієї ікони. З часом з'явилися паломництва. Славу Чудотворної Ікони Розіп’ятого Ісуса оспівували різні поети та письменники. Один з гімнів тих часів зберігся по сьогоднішній день. Це є Jezu, slуnacy laskami w Lubarze Владислава Сирокомля.
Таким храм був в руїні
Дані про історію костелу від 1905 року і майже до кінця XX століття є незначними.
3 літургійного календаря за 1914 рік дізнаємося, що кількість парафіян була понад 3600 осіб.
Зараз це чинний храм Св. Архангела Михаїла та Св. Домініка.
Йде дуже повільна реставрація.
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Twitter
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ.
Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Наполеон Орда. Любар. Парафіяльний домініканський храм і кляштор. 1862-1876 роки.
Досить довгий час називали його Любартовим містечком, звідки й назва міста - Любарт, пізніше Любар. В XIV сторіччі князь Любарт побудував замок, котрий зміг встояти під час козацьких воєн y XVII сторіччя. 3 кожним роком місто розросталося: будувалися нові будинки, вироблялося вино, збудована була фабрика, де виробляли сукно та капелюхи, з часом повстала книгарня.
Любар жив своїм життям, переживаючи, як радісні, так і сумні хвилини, тим самим творячи свою дивовижну історію. Однак найбільшим скарбом міста на той час, зрештою і сьогодні, був храм. Домініканський монастир був заснований в Любарі в 1634 році. Тоді ж князь С. Любомирський побудував першу домініканську церкву.
В даних з 1905 року дізнаємося, що храм був романського стилю, побудований в формі хреста з восьмигранною вежею.
Під час козацьких війн він був зруйнований. Однак в 1752 році Франциск, князь Любомирський розпочинає знову будову святині. На жаль з причини передчасної смерті не встиг він закінчити будову. Отці Домініканці, котрі на той час огортали душпастирським служінням мешканців Любара та околиць, завдяки збереженням, котрі залишив після себе для цієї святої справи Франциск, князь Любомирський, закінчили будівлю храму.
4 серпня 1765 єпископ Київський і Чернігівський Юзеф Андрій Залуський в урочистий спосіб освятив храм, надаючи йому титул Святою Архангела Михаїла та Святого Яна Непомуцена. З часом отці Домініканці добудували до святині монастир.
В Географічному словнику, в V томі на сторінці 37 читаємо, що в цьому монастирі була велика галерея ікон на Біблійну тематику, досить велика кількість портретів єпископів: хелмських, плоцьких, луцких, познаньських, краківських, львівських, литовських, було також п'ять портретів Святіших Отців, сім картин, на котрих, зображено мученицьку смерть здійснену татарами. Досить велика також бібліотека, котра свідчить про інтелектуальне життя отців.
Згідно з розпорядженням з 1864 року отці Домініканці залишили монастир і Любар. Храм перейшов у власність дієцезіальних священників, котрі від того часу огорнули своїм душпастирським служінням паству. Станом на 1904 рік парафія належить до Житомирського деканату, Луцко-Житомирської дієцезії. До парафії належать дві філії: у Волиці-Великій і в Новій Чорториї. Чотири каплиці: в Пединках, Мотовилівці, Вищикусах і на цвинтарі в Любарі. В 1904 році парафія нараховувала 3237 осіб. Настоятелем в Любарі був Отець Канонік Адальберт Бжезінський.
Так, як оздобою Любара був храм, так само можна сказати, що оздобою його була Чудотворна Ікона Розіп'ятого Ісуса. Історія цієї ікони була описана в Poslancu Apostolstwa Serca Jezusowego за Березень 1891 року, а також в актах парафіяльних.
Отже, там зазначається, що в 1794 році, в день Святого Йосифа, Яків Новіцький, дворянин князя Любомирського, ввечері зауважив, що ікона Ісуса Розіп’ятого, котра знаходилася в його домі, була вкрита якби краплинками поту. Здивований цим явищем, він покликав жінку та інших мешканців будинку. Вони, зауваживши цю неймовірну річ, стали на коліна і почали молитися. Поступово краплинки поту почали висихати, лишаючи після себе слід. Сама ж ікона, котра до цього часу була темною, на котрій можна було ледь-ледь розпізнати фігури, в незвиклий спосіб прояснилася. Досить швидко на цю новину почали збігатися сусіди. Невдовзі ікону перенесено до найближчої Греко-католицької Церкви в Гринівцях. Місцевий настоятель о. Василій Матковський в урочистий спосіб впровадив ікону до храму. Відправляючи молебень сам бачив, як на іконі знову з'явилися краплинки поту. Те ж саме повторювалося і пізніше. Дізнавшись про все це єпископ Ігнатій Каетан-Солтик, наказав ікону запечатати, а згодом визначив групу з каноніків і богословів справдити надприродність даного явища.
Стара брукована підлога
Сходи на хори
Зібравшись 3 травня 1794 року в Любарї, комісія в наочний спосіб переконалася в тому, що це є надприродне явище. Прослухавши 9 свідків та після сповіді та святого Причастя, в писемній формі представлено для єпископа, котрий своєю чергою, визнаючи правдивість і, чуда, наказав помістити ікону для публічного вшанування в Любарі, в храмі отців Домініканців. Слава цієї ікони розійшлася досить швидко. Сприяло цьому досить значні зцілення тих, хто молився біля цієї ікони. З часом з'явилися паломництва. Славу Чудотворної Ікони Розіп’ятого Ісуса оспівували різні поети та письменники. Один з гімнів тих часів зберігся по сьогоднішній день. Це є Jezu, slуnacy laskami w Lubarze Владислава Сирокомля.
Таким храм був в руїні
Дані про історію костелу від 1905 року і майже до кінця XX століття є незначними.
3 літургійного календаря за 1914 рік дізнаємося, що кількість парафіян була понад 3600 осіб.
Зараз це чинний храм Св. Архангела Михаїла та Св. Домініка.
Йде дуже повільна реставрація.
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ.
Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.