Спадщина. Сутискі.Маєток Гейденов. Частина 3/Наследие. Сутиски. Имение Гейденов. Часть 3.
Поки ми гуляємо по парку, розповімо детальніше і про двох старших братів Дмитра Федоровича, Миколу та Олександра. Граф Микола Федорович Гейден був чиновником для особливих доручень при Військовому Міністрові. Патріотичні переконання висунули його в ряди видатних діячів право-монархічного руху. У 1900-му році він став одним із засновників першої національно-патріотичної організації - Російського Союзу. У 1901 обраний членом першого складу Ради PC, неодноразово обирався членом Ради та надалі, а з 23 березня 1906 по 27 березня 1914 був беззмінним тов. голови PC. Староста Казанського Собору в 1910-х роках, разом з дружиною організував власний політичний салон, який проіснував з початку XX століття аж до Лютневої революції 1917 року. Кількість його учасників приблизно дорівнювала салону С. Д. Шереметєва. Серед них - єпископ Холмський Євлогій (Георгіївський), митрополит Антоній, архієпископ Арсеній Новгородський, оберпрокурор Синоду В. К. Саблер. На засіданнях обговорювалися переважно релігійні, філософські питання, зокрема, проблема можливого об'єднання християнських церков. Слід зазначити, що, бувши релігійно-політичним гуртком, салон взагалі практично не робив ніякого впливу на політику Миколи II, а М. Ф. Гейден ніколи не був відзначеним прийняття членами Імператорського роду. Після революції залишився в Росії.
Етикетка пивного заводу графа Дмитра Федоровича Гейдена.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Продовжував виконувати обов'язки старости Казанського собору, був також головою Педагогічної ради Ісидорівського єпархіального училища. 22 серпня 1918 граф був заарештований на квартирі свого родича князя М. М. Андроникова, а незабаром, коли усі звинувачення вже були зняті, взятий заручником. Проте пізніше його таки відпустили на поруки двірника-татарина, у котрого, позбавлений засобів для існування і даху, у двірницькій, він незабаром і помер (30.12.1918).
Інший брат, граф Олександр Федорович Гейден (1859-1919), закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету, служив чиновником Департаменту Духовних Справ іноземних сповідань, офіцером Гвардійського Флотського екіпажу. У 1900 - 1906 начальник канцелярії Імператорської Головної квартири, флігель-ад'ютант Його Імператорської Величності. У 1906 - 1908 начальник Морської Похідної Канцелярії. З 1908 Свити Є.І. В. контрадмірал, з 1913 віцеадмірал. З 1916 член Адміралтейств. Помер в Москві. Олександру Федоровичу в сусідньому селі Голяки Калинівської волості Вінницького повіту належало 3823 десятини землі. Там він побудував завод винокурно-ректифікаційний, де працювали спочатку одна, а потім дві парові машини потужністю від 15 до 60 к.с., виготовлялось відповідно 50, а пізніше 100 тисяч відер спирту.
Недалеко, в Тиврові, в 1900-му році Дмитро Федорович заснував пивний завод, на якому вироблялося 175 тисяч відер пива в рік. Пиво Гейденів користувалося відмінною репутацією і продавалося навіть у Великім Князівстві Фінлядскім.
Ця пляшка з під пива, виробленого на Тиврівському пивоварному заводі графа Дмитра Федоровича зберігається в музеї в Тиманівці.
Сутиски (Сутиска Стара, у виданнях Центрального статистичного комітету названо Сутиск) с. Подільської губернії, Вінницького повіту, за 23 верст від повітового міста, на лівому березі Південного Бугу. 2833 мешканців. 2 православні церкви, народне училище, паперова фабрика*.
* Енциклопедичний словник Ф.А. Брокгауза та І.А. Єфрона.
Згадуваний двоюрідний брат, граф Петро Олександрович Гейден (1840 - 15.06.1907), був також ватажком дворянства в Опочецькому повіті Псковської губернії та депутатом 1-ої Державної думи. Петро Олександрович - відомий політик тих років - помірна людина, що створила Партію мирного оновлення, монархіст західного толку. Окрім цього він був Президентом Вільного економічного товариства. Історик Кара-Мурза згадує Петра Олександровича так: - "Якби після революції 1905 року в Росії настала республіка, упевнений, земський рух висунув би в президенти графа Гейдена, про якого так і говорили : "Готовий президент". Хоча він вважав за краще жити у своєму маєтку на Псковщині, де створив зразковий сільськогосподарський комплекс капіталістичного типу".*
* www.rg.ru
Граф Петр Александрович Гейден
Цікаво відзначити, що так само як генерал-від-інфантерії граф Дмитро Федорович Гейден, майбутній маршал Радіон Якович Малиновський брав участь у Першій Світовій війні, причому був у складі сорокатисячну Російського експедиційного корпусу, відправленого до Франції для допомоги союзникам. Але чому він став військовим? Може бути саме одна красива подія, побаченае ним одного разу в Сутисках, визначила його долю?
Якось рано вранці на плацу перед лікарнею вишикувався полк драгун. Драгуни чекали на начальство. Нарешті пролунала команда:
- Полк, смирно! Для зустрічі праворуч, під прапор - шашки геть!
Блиснули мечі, завмерли ряди. Праворуч, через школу, на короткому галопі виїхали три вершники. Середній тримав полку штандарт. Коли вершники зайняли свої місця на правому фланзі, сигналом труби почалися перебудови. Спочатку полк побудувався в колону по ескадронно, потім по взводно і нарешті в колону по три. Гарне видовище! Хлопчикам здавалося, що коні самі по собі, без втручання бравих, лихих драгунів, виконують команди трубача. Він скидав до неба свою блискучу начищену міддю трубу, і розумні коні тут же змінювали лад
Гарно! Але полк приїхав тоді для підтримки порядку в цій місцевості - йшов 1905 ... А ось як зарождалфсь думки стати військовим у самого Родіона Яковича:
Мати вважала, що треба обов'язково звернутися до графа Гейдена, доки він не поїхав до Німеччини, - нехай влаштує Ваню вчитися на казенний кошт. На тому і вирішили та вирушили до графа в першу ж неділю.
Прийшли, стали біля альтанки в натовпі інших прохачів. Чекали на графа.
Тим часом вибігли графчуки. Мишко та Сандрик; побачивши Ваню, кинулися до нього, трясли руку, обіймали стару дружбу. Дорік же статечно і повільно пройшов повз; у ньому була військова форма кадета. Яка гарна форма! Ваня хотів був сам привітатися з Доріком, але той зупинився віддалік і ледь вклонився, процідивши:
- Вітаю. …
Прохачі один за одним, безперестанку кланяючись, викладали графові свої прохання. Олександр Федорович Гейден, поблажливо примружившись, зображував доброту та увагу. Це був свого роду театр - адже всі прохання вже пройшли через канцелярію управителя маєтком рудого німця Карла Карловича, а прохачі покликані на аудієнцію, наперед упевнені у відповіді. Що ж до прохань, які граф не збирався задовольняти, то відмову прохач отримував без аудієнції, від управителя.
Варвара Миколаївна потрапила на приймання до графа з протекції гера Отто (з управителем у неї були старі рахунки, вона не стала до нього звертатися). Коли підійшла її черга, вона виклала своє прохання: влаштувати Ванюшу на навчання, адже він закінчив церковноприходську школу з похвальним листом. Герр Отто додав:
- Ваше сіятельство, Ваня - здібний хлопчик. Він навіть уміє дерева колірувати.
- А чи не послати його до сільськогосподарського училища, Отто? - Закінчить училище, повернеться і буде у тебе освічений помічник!
- У жодне сільськогосподарське училище я не піду, тільки до військової школи! - Раптом сказав Ваня.
Варвара Миколаївна злякалася:
- Ти що, синку, збожеволів?
- Нічого я не збожеволів, - продовжував Ванюша так само рішуче, - а до сільськогосподарського училища не піду.
Граф здивовано посміхнувся, а Дорік, глянувши на них зверхньо, помітив:
- Тату, - він наголосив французький манер, на останньому складі, - він, мабуть, хоче, щоб ти його визначив у кадетський корпус.
- У кадетський корпус я його визначити не можу, - ніби не помічаючи іронії, сказав граф, - а ось у Жмеринці є військово-фельдшерське училище, і ти, Варваро Миколаївно, можеш туди звернутися, я поговорю з начальством.
- Покірніше дякую, Ваше сіятельство, - промовила Варвара Миколаївна.
- Прощавай, Варваро Миколаївно,- завершив розмову граф - Бажаю успіху твоєму синові - І з усмішкою додав:
- Он він у тебе якийсь міцний, мускулистий. І хоче бути військовим, що похвально.
Граф поблажливо поплескав Ваню по плечу.
Родіон Малиновський, 1916 рік. фотографія надана Наталією Романівною Малиновської.
Що ще можна сказати про до революційних Сутисків? У селі була церква, побудована в 1874 році на кошти парафіян і освячена в ім'я Св. Миколая. Церква була дерев'яна, на кам'яній підставі. Була ще одна, цвинтарна церква, в приписаної до цього ж церковному приходу селі Вітава, та була висвітлена на честь св. Архистратига Михаїла. У 1901 році тут проживали в основному православні, але були й лютерани та навіть 5 католиків. У 1882 році при церкві була відкрита церковноприходська школа. У 1895 в Вітаві відкрита школа грамоти для дівчаток. У Дмитра Федоровича в Сутисках був великий млин, кажуть він частково зберігся …
Олександр Федорук так описує післяреволюційну долю садиби:
Маєток було зіпсовано … будівництвом нових приміщень, зокрема спортзал, будівлю школи, багатоквартирні будинки для вчителів, та й часом. Частина садиби відійшла під МТС, чудовий фруктовий сад застарів і загалом загинув, парк, що тягнувся вздовж Бугу близько кілометра - заріс, час не щадить нікого.
А ще зустрівся ось цей унікальний стовпчик "На честь 50-річчя Радянської влади", з датою 1955 рік =).
ще пара будівель на території маєтку
переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/25. SUTISKY/IMG_6355_middle.png
та прощальний погляд з неба
переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/25. SUTISKY/DJI00308_00310_middle.png
Ще раз подякуємо Сергію Котелку за розповідь та можливість використовувати напрацьовані ним матеріали для статті. Стаття Сергія - тут
перші дві частини
http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/219686.html
http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/220037.html
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Twitter
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ.
Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.
Етикетка пивного заводу графа Дмитра Федоровича Гейдена.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Продовжував виконувати обов'язки старости Казанського собору, був також головою Педагогічної ради Ісидорівського єпархіального училища. 22 серпня 1918 граф був заарештований на квартирі свого родича князя М. М. Андроникова, а незабаром, коли усі звинувачення вже були зняті, взятий заручником. Проте пізніше його таки відпустили на поруки двірника-татарина, у котрого, позбавлений засобів для існування і даху, у двірницькій, він незабаром і помер (30.12.1918).
Інший брат, граф Олександр Федорович Гейден (1859-1919), закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету, служив чиновником Департаменту Духовних Справ іноземних сповідань, офіцером Гвардійського Флотського екіпажу. У 1900 - 1906 начальник канцелярії Імператорської Головної квартири, флігель-ад'ютант Його Імператорської Величності. У 1906 - 1908 начальник Морської Похідної Канцелярії. З 1908 Свити Є.І. В. контрадмірал, з 1913 віцеадмірал. З 1916 член Адміралтейств. Помер в Москві. Олександру Федоровичу в сусідньому селі Голяки Калинівської волості Вінницького повіту належало 3823 десятини землі. Там він побудував завод винокурно-ректифікаційний, де працювали спочатку одна, а потім дві парові машини потужністю від 15 до 60 к.с., виготовлялось відповідно 50, а пізніше 100 тисяч відер спирту.
Недалеко, в Тиврові, в 1900-му році Дмитро Федорович заснував пивний завод, на якому вироблялося 175 тисяч відер пива в рік. Пиво Гейденів користувалося відмінною репутацією і продавалося навіть у Великім Князівстві Фінлядскім.
Ця пляшка з під пива, виробленого на Тиврівському пивоварному заводі графа Дмитра Федоровича зберігається в музеї в Тиманівці.
Сутиски (Сутиска Стара, у виданнях Центрального статистичного комітету названо Сутиск) с. Подільської губернії, Вінницького повіту, за 23 верст від повітового міста, на лівому березі Південного Бугу. 2833 мешканців. 2 православні церкви, народне училище, паперова фабрика*.
* Енциклопедичний словник Ф.А. Брокгауза та І.А. Єфрона.
Згадуваний двоюрідний брат, граф Петро Олександрович Гейден (1840 - 15.06.1907), був також ватажком дворянства в Опочецькому повіті Псковської губернії та депутатом 1-ої Державної думи. Петро Олександрович - відомий політик тих років - помірна людина, що створила Партію мирного оновлення, монархіст західного толку. Окрім цього він був Президентом Вільного економічного товариства. Історик Кара-Мурза згадує Петра Олександровича так: - "Якби після революції 1905 року в Росії настала республіка, упевнений, земський рух висунув би в президенти графа Гейдена, про якого так і говорили : "Готовий президент". Хоча він вважав за краще жити у своєму маєтку на Псковщині, де створив зразковий сільськогосподарський комплекс капіталістичного типу".*
* www.rg.ru
Граф Петр Александрович Гейден
Цікаво відзначити, що так само як генерал-від-інфантерії граф Дмитро Федорович Гейден, майбутній маршал Радіон Якович Малиновський брав участь у Першій Світовій війні, причому був у складі сорокатисячну Російського експедиційного корпусу, відправленого до Франції для допомоги союзникам. Але чому він став військовим? Може бути саме одна красива подія, побаченае ним одного разу в Сутисках, визначила його долю?
Якось рано вранці на плацу перед лікарнею вишикувався полк драгун. Драгуни чекали на начальство. Нарешті пролунала команда:
- Полк, смирно! Для зустрічі праворуч, під прапор - шашки геть!
Блиснули мечі, завмерли ряди. Праворуч, через школу, на короткому галопі виїхали три вершники. Середній тримав полку штандарт. Коли вершники зайняли свої місця на правому фланзі, сигналом труби почалися перебудови. Спочатку полк побудувався в колону по ескадронно, потім по взводно і нарешті в колону по три. Гарне видовище! Хлопчикам здавалося, що коні самі по собі, без втручання бравих, лихих драгунів, виконують команди трубача. Він скидав до неба свою блискучу начищену міддю трубу, і розумні коні тут же змінювали лад
Гарно! Але полк приїхав тоді для підтримки порядку в цій місцевості - йшов 1905 ... А ось як зарождалфсь думки стати військовим у самого Родіона Яковича:
Мати вважала, що треба обов'язково звернутися до графа Гейдена, доки він не поїхав до Німеччини, - нехай влаштує Ваню вчитися на казенний кошт. На тому і вирішили та вирушили до графа в першу ж неділю.
Прийшли, стали біля альтанки в натовпі інших прохачів. Чекали на графа.
Тим часом вибігли графчуки. Мишко та Сандрик; побачивши Ваню, кинулися до нього, трясли руку, обіймали стару дружбу. Дорік же статечно і повільно пройшов повз; у ньому була військова форма кадета. Яка гарна форма! Ваня хотів був сам привітатися з Доріком, але той зупинився віддалік і ледь вклонився, процідивши:
- Вітаю. …
Прохачі один за одним, безперестанку кланяючись, викладали графові свої прохання. Олександр Федорович Гейден, поблажливо примружившись, зображував доброту та увагу. Це був свого роду театр - адже всі прохання вже пройшли через канцелярію управителя маєтком рудого німця Карла Карловича, а прохачі покликані на аудієнцію, наперед упевнені у відповіді. Що ж до прохань, які граф не збирався задовольняти, то відмову прохач отримував без аудієнції, від управителя.
Варвара Миколаївна потрапила на приймання до графа з протекції гера Отто (з управителем у неї були старі рахунки, вона не стала до нього звертатися). Коли підійшла її черга, вона виклала своє прохання: влаштувати Ванюшу на навчання, адже він закінчив церковноприходську школу з похвальним листом. Герр Отто додав:
- Ваше сіятельство, Ваня - здібний хлопчик. Він навіть уміє дерева колірувати.
- А чи не послати його до сільськогосподарського училища, Отто? - Закінчить училище, повернеться і буде у тебе освічений помічник!
- У жодне сільськогосподарське училище я не піду, тільки до військової школи! - Раптом сказав Ваня.
Варвара Миколаївна злякалася:
- Ти що, синку, збожеволів?
- Нічого я не збожеволів, - продовжував Ванюша так само рішуче, - а до сільськогосподарського училища не піду.
Граф здивовано посміхнувся, а Дорік, глянувши на них зверхньо, помітив:
- Тату, - він наголосив французький манер, на останньому складі, - він, мабуть, хоче, щоб ти його визначив у кадетський корпус.
- У кадетський корпус я його визначити не можу, - ніби не помічаючи іронії, сказав граф, - а ось у Жмеринці є військово-фельдшерське училище, і ти, Варваро Миколаївно, можеш туди звернутися, я поговорю з начальством.
- Покірніше дякую, Ваше сіятельство, - промовила Варвара Миколаївна.
- Прощавай, Варваро Миколаївно,- завершив розмову граф - Бажаю успіху твоєму синові - І з усмішкою додав:
- Он він у тебе якийсь міцний, мускулистий. І хоче бути військовим, що похвально.
Граф поблажливо поплескав Ваню по плечу.
Родіон Малиновський, 1916 рік. фотографія надана Наталією Романівною Малиновської.
Що ще можна сказати про до революційних Сутисків? У селі була церква, побудована в 1874 році на кошти парафіян і освячена в ім'я Св. Миколая. Церква була дерев'яна, на кам'яній підставі. Була ще одна, цвинтарна церква, в приписаної до цього ж церковному приходу селі Вітава, та була висвітлена на честь св. Архистратига Михаїла. У 1901 році тут проживали в основному православні, але були й лютерани та навіть 5 католиків. У 1882 році при церкві була відкрита церковноприходська школа. У 1895 в Вітаві відкрита школа грамоти для дівчаток. У Дмитра Федоровича в Сутисках був великий млин, кажуть він частково зберігся …
Олександр Федорук так описує післяреволюційну долю садиби:
Маєток було зіпсовано … будівництвом нових приміщень, зокрема спортзал, будівлю школи, багатоквартирні будинки для вчителів, та й часом. Частина садиби відійшла під МТС, чудовий фруктовий сад застарів і загалом загинув, парк, що тягнувся вздовж Бугу близько кілометра - заріс, час не щадить нікого.
А ще зустрівся ось цей унікальний стовпчик "На честь 50-річчя Радянської влади", з датою 1955 рік =).
ще пара будівель на території маєтку
переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/25. SUTISKY/IMG_6355_middle.png
та прощальний погляд з неба
переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/25. SUTISKY/DJI00308_00310_middle.png
Ще раз подякуємо Сергію Котелку за розповідь та можливість використовувати напрацьовані ним матеріали для статті. Стаття Сергія - тут
перші дві частини
http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/219686.html
http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/220037.html
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Patreon
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>>
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ.
Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.