Як відомо, в мене два режими функціонування: 1) сміятись, ба навіть іржати, і 2) дивитись на все, даруйте, як на гівно. Щойно вимикається один - автоматично вмикається інший.
Мій улюблений вчитель російської літератури, Наум Аронович на прізвисько Шестикрилий Серафім, однак, вважав по-іншому. Якось я сказала йому: "Только не говорите, что под напускными цинизмом и грубостью я прячу нежную ранимую душу", на що він відказав, що десь так і думає.
Він, до речі, перший порівняв мене з Голденом Колфілдом і моя найближча подруга, людина, яка знає мене найкраще за всіх (зараз хіба мсьє Дубінський може конкурувати, а тоді - так точно), погодилась із ним. Я сперечалась, але вже за кілька днім зловила себе на типово колфілдівських думках. І досі ловлю, хоча я зараз на 10 років старша за ловця.
Виявилось, що мене поза обома режимами іноді бачать Юрій В. та його фотапарат.
Люша Д. тримає читає, коротше, Люша Д. і свічка.
Вибачайте, хто вже бачив у
nekudza