(no subject)
Усе нереальне, що відбувається зі мною останнім часом, здається, почалося з пропозиції Юри Вашкулата, щоб для фото я зняла яскраві шкарпетки, які не пасували до темних джинсів і сорочки.
І першим нереальним (тобто, по-перше, таким, у що б я не повірила, якби мені сказали перед цим, а по-друге, що у процесі супроводжувалось відчуттям ірреальності) було саме сидіння голяка на підвіконні другого поверху в листопаді місяці (хто не знає, я навіть на пляжі не часто до купальника роздягаюсь, частіше в шортах купаюсь).
А потім усе пішло що далі, то ірреальніше, в обох вищезазначених значеннях.
І першим нереальним (тобто, по-перше, таким, у що б я не повірила, якби мені сказали перед цим, а по-друге, що у процесі супроводжувалось відчуттям ірреальності) було саме сидіння голяка на підвіконні другого поверху в листопаді місяці (хто не знає, я навіть на пляжі не часто до купальника роздягаюсь, частіше в шортах купаюсь).
А потім усе пішло що далі, то ірреальніше, в обох вищезазначених значеннях.