(no subject)
Мене завжди вражала схильність деяких людей бачити той самий об'єкт по-різному, залежно від того, що вони про нього дізнаються (думають, що дізнаються). Тут і китайська оповідка про селянина, який підозрював сусідського хлопця у крадіжці сокири ("І ходить, як крадій, і говорить, і посміхається, і поле обробляє точно як людина, що поцупила сокиру!"), а вже на наступний день, згадавши, куди поклав сокиру і там її знайшовши, так само явно бачив, що хлопець поводиться як чесна людина, навіть з того, як поле обробляє, видно, що в житті нічого не крав. Тут і, звісно, чеховський "Хамелеон".
Страшенно схильний до цього мій (давно колишній) Ночальнєг. Кажу йому якось, знаєш, мовляв, К. вагітна. Явно дивується. За кілька днів (чи навіть годин) розповідає, який він фізіогноміст, як бачить, що у вагітної жінки змінюється вираз обличчя, мовляв, вона сама ще не знає, а він уже бачить. І наводить як приклад ту ж таки К.! І такі випадки бували постійно, просто постійно. Я навіть експерименти ставила: кажу йому щось, бачу, як у нього думка змінюється, а тоді кажу, що пожартувала.
І це при цьому, що він людина дуже розумна, ще й захистив кандидатську за методами маніпулювання свідомістю!
До чого це я :)
Вчора йдемо з ним, я в сонячних окулярах. А він поведений на всяких "статусних аксесуарах". Дивиться на мої окуляри, на них написано Chanel, він щось посміявся. Я кажу, що справжні. Він узяв, довго роздивлявся, шукав десь там у таємному місці якийсь номер, знайшов, здивувався. Я кажу: "Звичайно, той, хто мені подарував ці окуляри, не дарував би несправжні".
І тут я бачу, просто читаю в нього на обличчі, як я зміннююсь в його очах. Я стаю Жінкою, Якій Подарували Окуляри Шанель. Мені хотілось сказати йому - ти що, здурів, це ж я. Це ж мені ти вилив у пазуху склянку води, коли я вщипнула тебе за зад. Це ж я подарувала тобі на день народження набір м'ячиків різної ваги з інструкцією, який коли в мене кидати. Це ж я плакалась тобі в жилетку, як звільнювалась, а ти відпоював мене пивом і боявся, що я й справді розплачусь. Це ж на мене ти якось образився у виховних цілях, а я ходила за тобою хвостиком і питала, чи я схожа на цуценя, яке напісяло в капці хазяїну. Але ні, все це на якісь хвилі вилетіло в нього з голови. Я була Жінкою, Якій Подарували Окуляри Шанель. І, звичайно, я нічого не сказала. Лише загадково посміхнулась. Як і належить Жінці, Якій Подарували Окуляри Шанель.
Як шкода, що я не могла побачити себе його очима.
Страшенно схильний до цього мій (давно колишній) Ночальнєг. Кажу йому якось, знаєш, мовляв, К. вагітна. Явно дивується. За кілька днів (чи навіть годин) розповідає, який він фізіогноміст, як бачить, що у вагітної жінки змінюється вираз обличчя, мовляв, вона сама ще не знає, а він уже бачить. І наводить як приклад ту ж таки К.! І такі випадки бували постійно, просто постійно. Я навіть експерименти ставила: кажу йому щось, бачу, як у нього думка змінюється, а тоді кажу, що пожартувала.
І це при цьому, що він людина дуже розумна, ще й захистив кандидатську за методами маніпулювання свідомістю!
До чого це я :)
Вчора йдемо з ним, я в сонячних окулярах. А він поведений на всяких "статусних аксесуарах". Дивиться на мої окуляри, на них написано Chanel, він щось посміявся. Я кажу, що справжні. Він узяв, довго роздивлявся, шукав десь там у таємному місці якийсь номер, знайшов, здивувався. Я кажу: "Звичайно, той, хто мені подарував ці окуляри, не дарував би несправжні".
І тут я бачу, просто читаю в нього на обличчі, як я зміннююсь в його очах. Я стаю Жінкою, Якій Подарували Окуляри Шанель. Мені хотілось сказати йому - ти що, здурів, це ж я. Це ж мені ти вилив у пазуху склянку води, коли я вщипнула тебе за зад. Це ж я подарувала тобі на день народження набір м'ячиків різної ваги з інструкцією, який коли в мене кидати. Це ж я плакалась тобі в жилетку, як звільнювалась, а ти відпоював мене пивом і боявся, що я й справді розплачусь. Це ж на мене ти якось образився у виховних цілях, а я ходила за тобою хвостиком і питала, чи я схожа на цуценя, яке напісяло в капці хазяїну. Але ні, все це на якісь хвилі вилетіло в нього з голови. Я була Жінкою, Якій Подарували Окуляри Шанель. І, звичайно, я нічого не сказала. Лише загадково посміхнулась. Як і належить Жінці, Якій Подарували Окуляри Шанель.
Як шкода, що я не могла побачити себе його очима.