Італія
Були в Римі 4 дні і 2 дні у Венеції.
Той випадок, коли я мала надзвичайно високі очікування, і вони справдились.
В Римі вже чи не вшосте, але більше за один день - тільки вдруге, у 13 років була днів десять. А мсьє був у Римі лише раз і то один день. Одне з моїх улюблених міст, все мріяла туди ще якось доїхати на довше і з Антоном.
Дуже виручав триденний Roma Pass - проїзд усім громадським транспортом, безкоштовний вхід у два перші музеї, значна знижка в усі решту. До того ж, із ним можна було заходити без черги в музеї. Коштує 34 євро, окупився за перші два дні.
Почали з найдорожчих галереї Боргезе та Капітолійських музеїв. В Колізеї дуже виручило, що можна було зайти майже без черги (а черга там пекельна).
Галерея Боргезе ще повеселила тим, що там треба обов'язково бронювати заздалегідь, а то немає квитків. Коли пробуєш забронювати через інтернет, є тільки варіант одразу купити квиток (а ми ж хотіли пройти безкоштовно за Рома Пасом). Коротше, тільки якщо заходити через сторінку, в якої є виключно італійська версія, можна прочитати, як бути в такому випадку. Так-то! (Він сказав: "Стріляйте!")
Ще я там знову провела до біса часу перед улюбленою статуєю - Давидом роботи Берніні. Взагалі обожнюю Берніні, ще з тієї поїздки, 15 років тому.
Також були в Колізеї, на Форумі (ооо, яка була спека! Весь час була спека дика, але Форумом лазити - то вам не музеями), на віллі Барберині (картинна галерея), у замку Сент-Анджело. Ще, звичайно, погуляли всіма основними місцями, площами Навона, Пополо, Спанья, були біля Пантеону (всередині були торік, то вже зараз не заходили), Квіріналу (президентський палац), фонтану Треві, термів Діоклетіана, купу всяких церков звичайно бачили, всякі палаццо.
Китайські ресторанчики теж не змінилися за 15 років, були в них кілька разів. Тепер у Страсбурзі не хочеться й іти, щоб не засмучуватись: меню в чотири рази тонше, а ціни в чотири рази вищі (в Римі другі страви по 3,5 - 4,5 євро за порцію, чорт забирай!). Морозиво їли, само собою. Я пила холодну каву з молоком і шкодувала, що в Києві і в Страсбурзі такого не подають, дуже доречно влітку.
Ще було доречним, а після Франції та Німеччини ще й незвичним, те, що в неділю супермаркет працював до 21:30. Майже як в Україні :)
24-25 провели у Венеції, їздили туди потягом. Там жили в класному готелі, з видом на канал Rio Marin. В перший день пішли звідти до мосту Ріальто, а звідти - до пл. Сан Марко. Сходили в собор (і залізли на нього), в палац Дожів і ще в музей на площі. Після цього втомились мертво, сіли на вапоретто і поїхали до готелю. Повечеряли в ресторанчику в двох кроках від готелю і завалилися спати. Сніданок в готелі був у садку на самому березі каналу Гранде. Після сніданку пішли знову до Сан Марко, але вже не найкоротшим шляхом, а дивлячись всякі цікаві місця (площі, церкви, палаци, театр тощо).
На Сан Марко побували на вежі, посиділи в історичній кав'ярні Флоріан. Знову на вапоретто поїхали до готелю. Цього разу було не так багато людей, як напередодні, так що все чудово роздивились. Купили подарунків Троликові: маску чумного доктора, капелюх і футболку. А так майже нічого нікому не купили, бо часу не було :(
У Венеції страшенні натовпи людей - в Римі ще якось розсмоктуються, а там нема куди. І все значно дорожче, ніж у Римі. У багатьох кафе виявляється, що є купа націнок за все, які бачиш тільки вже в рахунку (в принципі, ми про це читали, так що поставились фаталістично). Але нам дуже сподобалось, чудово погуляли. Ось так, як у другий день, то взагалі, блукала б так і блукала тими вуличками.
26 знову провели в Римі, відсвяткували віслючий день народження візитом у сади Ватикану. На цю екскурсію теж треба квитки купувати через інтернет і заздалегідь, так що ми їх уже мали. Самі сади насамперед з історичної точки зору цікаві, розповідають, який там папа де полюбляв гуляти. І спека, звісно, така, що не сильно щось сприймаєш. Потім пішли в музеї Ватикану. Теж усе побачили, і Сикстинську капелу, звичайно ж, і статуї, і картини, і навіть папські екіпажі. Були там до закриття, вийшли абсолютно дохлі. Повечеряли вже в готелі, виходити сил не було.
27 повертались до Страсбурга. Оооо, де філіал пекла - так це в аеропорті Рима. Приїхали заздалегідь, і то дуже вдало: повний хаос, натовпи людей, черги на реєстрацію страшні, а стійок працює дуже мало, рюкзак нормально здати в багаж не можна, бо в них нема кошиків, а без кошиків можна тільки валізи і тверді сумки (ну взагалі: така ось прямо новина для них, що хтось їздить із рюкзаком - та там кожен двадцятий з таким рюкзаком був), і рюкзак довелося тягти кудись, де bagaglio fuori misura. Потім ще замість gate на посадковому талоні тільки зала, в який тих gates 10 штук. Повний набір, коротше, нудно не було. Ще й літак перед посадкою потрапив у таку зону турбулентності, що мене вперше дико нудило в літаку (а я вже разів 70 літала). Так що на зворотному боці чекали автобус у Франкфурті, не виходячи з аеропорту, так я хоч трохи відійшла за три години. (Бо дорогою туди ми ще до центру Франкфурту зганяли поїсти, там з аеропорту поїзд ходить.)
Ось така поїздка вийшла.
Ну і таки все, що треба було, розуміло італійською Животнє. Все-таки, схоплене в дитинстві добре в голові застрягає. Навіть дещо сказати могло, але ось це вже радше вивчене, ніж суто схоплене, на відміну від розуміння.
Той випадок, коли я мала надзвичайно високі очікування, і вони справдились.
В Римі вже чи не вшосте, але більше за один день - тільки вдруге, у 13 років була днів десять. А мсьє був у Римі лише раз і то один день. Одне з моїх улюблених міст, все мріяла туди ще якось доїхати на довше і з Антоном.
Дуже виручав триденний Roma Pass - проїзд усім громадським транспортом, безкоштовний вхід у два перші музеї, значна знижка в усі решту. До того ж, із ним можна було заходити без черги в музеї. Коштує 34 євро, окупився за перші два дні.
Почали з найдорожчих галереї Боргезе та Капітолійських музеїв. В Колізеї дуже виручило, що можна було зайти майже без черги (а черга там пекельна).
Галерея Боргезе ще повеселила тим, що там треба обов'язково бронювати заздалегідь, а то немає квитків. Коли пробуєш забронювати через інтернет, є тільки варіант одразу купити квиток (а ми ж хотіли пройти безкоштовно за Рома Пасом). Коротше, тільки якщо заходити через сторінку, в якої є виключно італійська версія, можна прочитати, як бути в такому випадку. Так-то! (Він сказав: "Стріляйте!")
Ще я там знову провела до біса часу перед улюбленою статуєю - Давидом роботи Берніні. Взагалі обожнюю Берніні, ще з тієї поїздки, 15 років тому.
Також були в Колізеї, на Форумі (ооо, яка була спека! Весь час була спека дика, але Форумом лазити - то вам не музеями), на віллі Барберині (картинна галерея), у замку Сент-Анджело. Ще, звичайно, погуляли всіма основними місцями, площами Навона, Пополо, Спанья, були біля Пантеону (всередині були торік, то вже зараз не заходили), Квіріналу (президентський палац), фонтану Треві, термів Діоклетіана, купу всяких церков звичайно бачили, всякі палаццо.
Китайські ресторанчики теж не змінилися за 15 років, були в них кілька разів. Тепер у Страсбурзі не хочеться й іти, щоб не засмучуватись: меню в чотири рази тонше, а ціни в чотири рази вищі (в Римі другі страви по 3,5 - 4,5 євро за порцію, чорт забирай!). Морозиво їли, само собою. Я пила холодну каву з молоком і шкодувала, що в Києві і в Страсбурзі такого не подають, дуже доречно влітку.
Ще було доречним, а після Франції та Німеччини ще й незвичним, те, що в неділю супермаркет працював до 21:30. Майже як в Україні :)
24-25 провели у Венеції, їздили туди потягом. Там жили в класному готелі, з видом на канал Rio Marin. В перший день пішли звідти до мосту Ріальто, а звідти - до пл. Сан Марко. Сходили в собор (і залізли на нього), в палац Дожів і ще в музей на площі. Після цього втомились мертво, сіли на вапоретто і поїхали до готелю. Повечеряли в ресторанчику в двох кроках від готелю і завалилися спати. Сніданок в готелі був у садку на самому березі каналу Гранде. Після сніданку пішли знову до Сан Марко, але вже не найкоротшим шляхом, а дивлячись всякі цікаві місця (площі, церкви, палаци, театр тощо).
На Сан Марко побували на вежі, посиділи в історичній кав'ярні Флоріан. Знову на вапоретто поїхали до готелю. Цього разу було не так багато людей, як напередодні, так що все чудово роздивились. Купили подарунків Троликові: маску чумного доктора, капелюх і футболку. А так майже нічого нікому не купили, бо часу не було :(
У Венеції страшенні натовпи людей - в Римі ще якось розсмоктуються, а там нема куди. І все значно дорожче, ніж у Римі. У багатьох кафе виявляється, що є купа націнок за все, які бачиш тільки вже в рахунку (в принципі, ми про це читали, так що поставились фаталістично). Але нам дуже сподобалось, чудово погуляли. Ось так, як у другий день, то взагалі, блукала б так і блукала тими вуличками.
26 знову провели в Римі, відсвяткували віслючий день народження візитом у сади Ватикану. На цю екскурсію теж треба квитки купувати через інтернет і заздалегідь, так що ми їх уже мали. Самі сади насамперед з історичної точки зору цікаві, розповідають, який там папа де полюбляв гуляти. І спека, звісно, така, що не сильно щось сприймаєш. Потім пішли в музеї Ватикану. Теж усе побачили, і Сикстинську капелу, звичайно ж, і статуї, і картини, і навіть папські екіпажі. Були там до закриття, вийшли абсолютно дохлі. Повечеряли вже в готелі, виходити сил не було.
27 повертались до Страсбурга. Оооо, де філіал пекла - так це в аеропорті Рима. Приїхали заздалегідь, і то дуже вдало: повний хаос, натовпи людей, черги на реєстрацію страшні, а стійок працює дуже мало, рюкзак нормально здати в багаж не можна, бо в них нема кошиків, а без кошиків можна тільки валізи і тверді сумки (ну взагалі: така ось прямо новина для них, що хтось їздить із рюкзаком - та там кожен двадцятий з таким рюкзаком був), і рюкзак довелося тягти кудись, де bagaglio fuori misura. Потім ще замість gate на посадковому талоні тільки зала, в який тих gates 10 штук. Повний набір, коротше, нудно не було. Ще й літак перед посадкою потрапив у таку зону турбулентності, що мене вперше дико нудило в літаку (а я вже разів 70 літала). Так що на зворотному боці чекали автобус у Франкфурті, не виходячи з аеропорту, так я хоч трохи відійшла за три години. (Бо дорогою туди ми ще до центру Франкфурту зганяли поїсти, там з аеропорту поїзд ходить.)
Ось така поїздка вийшла.
Ну і таки все, що треба було, розуміло італійською Животнє. Все-таки, схоплене в дитинстві добре в голові застрягає. Навіть дещо сказати могло, але ось це вже радше вивчене, ніж суто схоплене, на відміну від розуміння.